Влада за тиждень: «Я повертаю ваш закон!»

Блефувати – так по-крупному, ветувати – так все поспіль. Під таким гаслом провів звітну семиденку чинний гарант. Віктор Ющенко без втоми говорив, але, як зазвичай, не зумів перетворити кількість слів на якість справ.

З понеділка по п'ятницю Президент делікатно раз у раз натякав прем'єру, спікеру, коаліції і всім-всім-всім, що закон про Кабмін йому «недовподоби». Віктор Андрійович навіть до Донецька з'їздив. Подумалося: «ось там зрозуміють». І заявив - не підпишу і все. Аргументуючи, чому саме не підпише, за традицією послався на гору універсалів. Сказав, значить, і чекає реакції. А її… немає. Ніхто Президента навіть не помітив, окрім хіба що Мороза, який тримає руку на пульсі.

Сан Санич, активно відстежуючи президентські хвилювання, визнав потрібним попередити можливий конфлікт. Навіть послав Главі держави листа в конверті. Мовляв, Вікторе Андрійовичу, давайте по суті! Приймемо наш варіант, а потім вже спільно допрацюємо, коли ви хочете в усьому цьому брати участь. Якщо ж ви хочете зі всім цим боротися, то перетягування каната нічого не дасть, схочу – сам підпишу, як спікер. Такий собі вибір для Президента з двома невідомими.

Ющенко подумав-подумав і в п'ятницю повернув депутатам закон для повторного розгляду, додавши до нього важкуватий том зауважень і пропозицій. Не на того, мовляв, напали, щоб я прийняті вами закони, не дивлячись, підписував. У мене для прочитань Яценюк є.

Переслідування за президентським автографом напевно продовжиться наступного тижня. А ось поїздка Ющенка на батьківщину Януковича вже стала історією з легким відтінком анекдотичності. Почалося все з того, що за день до візиту донецький губернатор Логвиненко поділився з журналістами цікавою статистикою. Виявляється, під час всіх своїх попередніх поїздок до столиці Донбасу Віктор Андрійович жодного разу не обідав. Хоча і пропонували. Напевно, боявся, що отруять. Втім, чого вже там боятися після… ну, ви зрозуміли.

Стали гадати: чи трапезуватиме цього разу? Багато хто помилився, заявивши, що гарант після заяви Логвиненко обов'язково обідатиме, щоб утерти ніс статистикам-губернаторам. Ющенко ж знов обмежився чаєм з прихопленого з собою термоса. Треба відзначити, що в Донецьку Президент не обідає вже четвертий раз поспіль. Це стає потішною традицією. Дехто говорить про те, що було б непогано відмінити і київські обіди Віктора Андрійовича, що наносять непомірну утрату бюджету. Особливо дорогі для платника податків т.з. звані обіди, адже численні іноземні делегації об'їдають нас задарма. Та і свої роти широкі: той же Балога, мабуть, може легко зжерти два кіло ковбаси за один присід. Безумовно, це безкоштовне годування давним-давно пора припинити. І відразу стане зрозуміло – хто прийшов у справі, а хто – підкріпитися.

Ось вже хто байдужий до їжі, так це Тимошенко. По-перше, фігура (опозиція повинна бути худою, інакше не повірять), а по-друге – гроші краще витрачати на подорожі. Наприклад, з'їздити до Ізраїлю. Юлія Володимирівна так і зробила. Побувала в Єрусалимі, пройшлася по біблійних місцях. Місцеві писаки відразу поцікавилися: чи не єврейка пані Тимошенко? Можливо, є корені? Або, на худий кінець, корінці? Лідер БЮТ не розгубилася і відповіла питанням на питання: «Це що, жарт?».

Без жартів: радник президента Володимир Горбулін вважає, що голосування БЮТ за закон про Кабмін «поставило хрест на відносинах між Тимошенко, Ющенком і «Нашою Україною». «Тимошенко зробила те, що вона хотіла. Для неї це Рубікон, який вона перейшла. Тепер з «Нашою Україною» у неї покінчено раз і назавжди. Я думаю, що і відносини з Президентом теж», - заявив Горбулін. Ющенко досі ніяк не прокоментував його слова. Очевидно, Горбулін озвучував чужу думку. Чию – неважко здогадатися.

Черновецькому теж не давала спокою Юлія Володимирівна. Леонід Михайлович дійшов навіть до того, що персонально звинуватив Тимошенко і її кунака в Київраді Бродського в проблемах з вивозом сміття з столиці: «У Києві набагато дорожче обходиться вивіз твердих побутових відходів. Днями звалища підняли тарифи для міста, користуючись випадком, а також під політичним впливом з боку Бродського і Тимошенко».

Сміттєві проблеми, проте ж, турбують мера значно менше, ніж своєчасна оплата киянами комунальних послуг з нових тарифів. Опозиція вже звинуватила градоначальника в затримках оформлення субсидій. Той парирував: затримки пов'язані з повільністю громадян, охочих їх отримати (добре хоч не назвав громадян черепахами – ред.). «Дуже багато киян звернулися за субсидіями, хтось, можливо, не встиг. Але я хочу сказати, що жоден киянин, поки я живий як мер, не буде виселений зі своєї квартири. Окрім буржуїв», – заявив Черновецький. Лідеру КПУ Симоненку напевно гикнулось: як же, позначився ще один конкурент у боротьбі за право обдурювати бабусь псевдолівими ідеями!..

У тарифній війні Черновецького несподівано підтримав віце-прем'єр Рибак (той самий, який хотів відмінити автономне опалення – ред.). Мовляв, я теж киянин, справно плачу за новими тарифами, чого і вам бажаю. Шкода, відмовився назвати конкретні суми. Може, забув, а може, і не знав ніколи. Одговір у таких випадках традиційний – всі питання до дружини, я не в курсі, вдома не буваю і взагалі живу на роботі.

Неабияку наполегливість демонстрував на тижні не то міністр, не то екс-міністр Тарасюк. Мало того, що з'їздив до Чехії в ранзі глави МЗС, так ще і наговорив з три короби: «У мене на цей рік достатньо інтенсивна програма і графік візитів. Отже я налаштований на продовження активної і серйозної роботи на посаді міністра закордонних справ».

Янукович, з чуток, був ну просто-таки несамовитий. Куди не плюнь – скрізь Тарасюк. Одні Тарасюки навколо. Не дають спокійно працювати: то без дозволу пруться на засідання уряду, то вояжують по країнах колишнього соцтабору, представляючись міністрами закордонних справ (ау, діти лейтенанта Шмідта!), то будь-яку гидоту в опозиційній пресі надрукують. Загалом, «терпець» у Віктора Федоровича виявився слабим і довелося вживати термінових заходів. З чиєїсь легкої руки відомству Тарасюку перекрили грошовий кран.

Борис Іванович тут же накатав позов до суду з вимогою видати зарплату співробітникам МЗС. Мовляв, як же так! В січні не отримали з казни ні копійки. До Праги злітали безкоштовно - прийом сплатила чеська сторона. Місяць закінчується, треба платити за оренду посольств, знімні квартири для іногородніх, комунальні послуги. Економічна блокада Куби здається дитячою грою в щура в порівнянні з нашими бідами!..

Це потім вже журналісти взнали, що зарплата фахівця в МЗС становить - увага! - 800 гривень на місяць. Уточнюємо, що йдеться про Київ, в якому що з такою зарплатою, що взагалі без неї – різниці немає. Виходить, єдиний порив тарасюківців має під собою дещо інші підстави, які не мають нічого спільного з фінансовими претензіями.

Як не крути, а у випадку з Тарасюком зворушливе прощання з урядом може закінчитися бурхливою сваркою. Особливо, якщо чіпати не за ті місця.

Кохаймося!

Завжди ваш