Влада за тиждень: «Мережевий маркетинг від Луценка»

Справді, Юрій Луценко – невичерпна криниця бадьорості і гарного настрою. Гастролі «Народної самооборони» по містах і вісям України проходять на «ура». Публіка плює на афіші Петросяна і біжить дивитися шоу у виконанні екс-міністра МВС.

«Ми до вас заїхали на годину! Привіт! Бонжур! Хеллоу!..» - розсилає руками поцілунки Луценко. Шоу починається. «Друзі мої! – звертається до присутніх кумир логопедів, - боротьба з сепаратизмом висмоктала з мене всі соки! Але є ще порох у порохівницях і соки в соківницях! Закликаю вас підтримати мій благородний почин і весною, коли розкине руки по-весняному наш білий. ..тьху, це не те… а десь? А, ось воно! Закликаю вас весною взяти за руку десятьох співгромадян і піти з ними на Київ! На Київ, друзі мої! Київ буде наш!..».

Поки на площі метикують, чи можна двома руками вхопитися за частини, що випирають, десяти співгромадян, екс-лідер міліційного кордебалету, як ужалений, носиться по сцені і викрикує все нові і нові гасла. «Київ – наш! Столиця – наша! Влада – до відповіді! «Спартак» - чемпіон! Ой, хто це писав?..». Новопризначеному гумористичному ідолу аплодує Івано-Франківськ і Вінниця. Влада інших міст мовчки заздрить і потирає руки в очікуванні приїзду. Утворюються ініціативні групи громадян зі збору підписів: хто за те, щоб запросити Луценка на фестиваль сатири і гумору «Жмеринка-2007»? Юрій Віталійович заочно стає почесним громадянином Мелітополя і Бердянська. Сама Регіна Дубовицька, на фоні рейтингів «Аншлагу», що похитнули, пропонує йому контракт, але наш герой вимушений відмовити: «Україна – понад усе!..». Тим більше що Березовський вже пообіцяв платити більше Регіні. І потім – у Регіни дерев'яні рублі, а Боря платить надрукованими в Лондоні доларами. Як мовиться, відчуйте різницю.

Коротше кажучи, весну українці чекатимуть з ще більшим нетерпінням, ніж зазвичай. А то ж: Луценко збирає в Києві новий, гумористичний, Майдан. Це буде сильніше від «Фауста» Гьоте. Все те ж саме, що і восени 2004, тільки замість Саакашвілі, Кличка і Мороза будуть Задорнов, Жириновський і Кондоліза Райс. Вже відомий фрукт нового Майдану: ним стане авокадо. Ніхто не бачив, але страшенно хочеться спробувати (і не думайте: рідкісна гидота – ред.).

Києву невимовно пощастило. Адже на Майдані можна як слід заробити. «Проведення весіль, урочистостей, майданів… оренда площ, мітингуючих; антиурядові плакати від 10 гривень штука». Пару майданів – і можна сміливо знижувати тарифи на комунальні послуги в чотири рази. Бюджетний мішок тріщить по швах – нікуди складати грошові чемодани.

До речі, про тарифи. Черновецький минулого тижня «провів» дві топ-новини: одну добру, іншу погану. Вирішив, загалом, Леонід Михайлович, не балотуватися на пост міського голови після закінчення терміну нинішніх повноважень (а коли вони закінчаться, одному Бродському відомо). Народ, як належить, пішов у танок – нарешті, дочекалися! Радість, проте ж, швидко змінилася печаллю, після того, як мер промовив загадкову фразу: «І далі ми підемо ще…». «Про що це він?» - подумали кияни. Виявилося – про тарифи. На триразовому чи, скільки там, підвищенні тарифів на комунальні послуги, Черновецький, за його ж словами, зупинятися не збирається. Як мовиться – прапор у руки!

Гроші, гроші… довкруги одні гроші на фоні загального безгрішшя. У Міністерства оборони токожж грошей немає. Навіть на останній патрон для Гриценко – і на той не вистачає. Довго радилися володарі аеродромних кашкетів а-ля Кузьмук часів Кучми, ворожили – як далі бути, де гроші брати. І вирішили: продати єдиний в Україні підводний човен «Запоріжжя». А що? Йому ніяк не даси чотири десятки років. Підфарбувати, підрихтувати, і можна писати оголошення в журнал «100 питань – 100 відповідей»: «Поки що морська країна продасть підводний човен. Рік випуску – 1970. Не побита, не гнила. Не фарбована (ніколи). Потребує дрібного, але дорогого ремонту. Реальному покупцю – нереальний торг».

Залишимося, коротше кажучи, без човна. Зате – з корветами «Луцьк» і «Тернопіль». Одні імена їх, за задумом українських адміралів, повинні наводити жах на потенційного ворога. Тим паче, що обидва корвети на ходу (!). І не тільки на ходу, але навіть візьмуть участь у навчаннях НАТО під назвою «Активні зусилля», які відбудуться в квітні цього року. Шкода, немає зусиль пасивних. В них ми були б поза конкуренції.

До речі, ви не задавалися питанням, чому українські корвети названі іменами міст західної України? Можливо, влади Луцька і Тернополя фінансували їх будівництво? Або обидва ці міста є великими морськими портами? Втім, не виключено, що саме в них народилися видатні українські адмірали, в порівнянні з якими Ушаков і Нахімов – безвусі курсанти-двієчники.

З Гриценком на посту міністра однозначно не скучиш. Одна тільки ідея оголосити аукціон з продажу «Запоріжжя» чого варта. Для повноти щастя варто було доручити проведення аукціону пані Семенюк. З її організаторським талантом пряма телетрансляція, рейтинг, що зашкалює і повний, повний зал олігархів, в студії нам забезпечений. Крім того, якщо човен на швидку руку перейменувати в «Червоний Жовтень», можна збільшити вартість лота – західні буржуї ласі до таких назв.

На фоні торгівлі підводно-човновими виробами гра в «дир-дир» між президентом і спікером виглядає вельми скучно. Ющенко – Морозу: «Закон про Кабмін? Не підпишу». Мороз – Ющенку: «Ну і що? Я сам можу підписати». Ющенко – Морозу: «Я тебе підпишу!». Мороз – Ющенку: «Сам такий!». Юстас – Алексу: «Переговори між гарантом і головою ВР зайшли в глухий кут. Парять їжака, тягнуть час. Прошу вислати додатково тисячу євро – невідомо, скільки ще доведеться стирчати в цьому Києві.».

Незвично скучним був на звітному тижні і найпрем’єристий з усіх прем'єрів. Віктор Федорович злітав до Давосу за рахунок бюджету – себе показати, інших подивитися. Робота, мовляв, така. Присутні в швейцарському містечку товстосуми тут же побачили в Януковичу свого, і поцікавилися, як він збирається допомагати бізнесменам. У глави українського уряду відлягло від серця: цей білет він знав напам'ять. Ну і розказав, що, мов, «всіляко сприятимемо» і т.д. і т.п.

За відсутності Януковича, його підопічного – міністра Рудьковського - нещадно третирували пропрезидентські сили. Мовляв, як же так, допоміг отримати візи туркменським опозиціонерам. А раптом новий Туркменбаши нам за це ціни на газ підвищить? Хто різницю доплачуватиме, Рудьковський? Так у нього зарплати не вистачить. Ватажок МЗС Тарасюк зажадав напоїти винних касторкою і дати снодійне. Жарт. А ось Балозі було не до жартів. Обізвав Рудьковського «базарною тіткою». Негоже, мовляв, президента кривдити і всіляким нелегалам потурати. Тепер всі чекають, що Рудьковський викличе Балогу на дуель.

Віталій Кличко, тим часом, повертається на ринг. Буде ніби то битися з росіянином Маскаєвим. Обіцяють непоганий гонорар. На одній депутатській хіба проживеш? До речі, з політики Кличко йти не збирається. І якщо раптом кому буде потрібно блокувати (розблокувати) трибуну – готовий вислухати пропозиції, підкріплені самі знаєте, чим.

Але навіть старшому з братів Кличків далеко до сміливої жінки Кільчицької. Віце-мер Києва недавно призналася, що а) вагітна від «близького друга»; б) ніколи не платить за парковку, тому що київські парковщики – суцільні шулери і пройдисвіти; в) в молодості працювала співробітницею КДБ і навики, отримані там, дуже допомагають їй у повсякденному житті. Ай, не жінка – скарб! За таку можна всі скарби світу віддати. Ось тільки що з нею потім робити– незрозуміло.

Кохаймося!

Завжди ваш

Олександр Вредний