Влада за тиждень: «Висить НАТО, не можна з’їсти»

«А як почав ти просто: всякі там наркотики, гидота, снодійне…?». Це цитата з «Соляріса». Дуже, до речі, схоже на українську політику, окремі представники якої, говорять, не проти побалуватися «коксом», а інші мають талант сканувати мізки виборців.

Ось, наприклад, Юлія Тимошенко. У неї цей дар особливо розвинений. Просканувала (вірніше буде сказати – засканірувала) мізки перед виборами – і вибилася в прем'єри. У народу в голові – що? Гроші одні! Хотіли грошей – отримуйте. Ось тільки почекайте, поки ми їх надрукуємо.

Або, скажімо, головний ідеолог Сіверодонецька-2 Вадим Колесніченко. В багатьох громадян після пам'ятної бійки Луценка з Черновецьким проскакувала думку, яку Вадим Васильович вчасно відсканував і на початку минулого тижня озвучив, запропонувавши Юрію Віталійовичу застрелитися. А що? Є в цьому, знаєте, деяке благородство. Як там у газетах пишуть: «… не витримавши ганьби, звів рахунки з життям». Але випадок з Луценкмо – не з цієї серії. Погодьтеся, без нього було б нудно. Отже хай залишається.

І Раїса Богатирьова хай залишається. Дивлячись на неї, стає не так сумно за безцільно прожиті роки. Ось хто з вас міг три роки тому (а хоч би й рік!..) припустити, що Раїса Василівна активно цілуватиметься з Віктором Андрійовичем Ющенком? А зараз Богатирьова не тільки цілується з Ющенком, а ще й робить це двічі – на західний зразок. Воно і зрозуміло: триразовий поцілунок, як і триразове «ура» є ні що інше, як пережиток давнини і важка спадщина великодержавного шовінізму.

Взагалі, посада секретаря РНБО творить з людьми дива. Ось, Іван Плющ після свого призначення несподівано почав «химерувати». На футбол ходив разом з Януковичем, по кандидатурі прем'єра утримався. Містика якась. Богатирьова теж хороша: ні з того, ні з сього заявила, мовляв, дуже шкодує про те, що в 2004 році брала участь у Сіверодонецьку-1.

Цікаво, чи буде у відповідь люб'язність з боку тих, кому адресований цей «месидж». Було б кумедно. Наприклад, якби гіпотетичний Юрій Луценко раптово заявив про те, що розкаюється за «посадку» Колеснікова. Або умовний Тягнибок вибачився перед російськомовним населенням України і як примирливий жест віддав своїх дітей у російську школу. Але на жаль, на жаль. Як не дивно, «помаранчеві» на перевірку виявилися стійкішими в ідеологічному плані, ніж «біло-блакитні». Бачили обличчя Жебрівського на останній «Свободі»? Ось. Товариш готовий був з'їсти «гостя з Москви» Леонтьєва і навіть не поморщитися. Тоді як Шуфрич, хоча і променів красномовством, не справляв враження завсідника барикад, а після питання про його особисту роль у втягуванні України в НАТО (ау, 2003 рік!..) і зовсім похнюпився.

Взагалі, тема НАТО минулого тижня як і раніше залишалася найбільш популярною. Десятки сюжетів, сотні коментарів. Що цікаво: мало не всі політичні сили одностайні в питанні проведення референдуму. Мовляв, проводити його не тільки можна, а й потрібно. Комуністи були солідарні з «нунсовцами», БЮТ з – Партією регіонів і так далі. Аж підозріло. З чого б така згуртованість? Напевно, думають, що саме їм вдасться виграти цей референдум. Щось подібне до лотереї, де кожен має право на надію, тому і бере участь.

Участь, проте ж, може дорого обійтися Україні. В тому, зрозуміло, випадку, якщо в НАТО нас таки приймуть. Росія заявила, що при такому розкладі відразу ж припиниться співпраця у військовій сфері (привіт вигідним замовленням для «оборонки») і не виключено введення візового режиму перетину кордону. Якщо перший факт пересічних громадян особливо не хвилює, то з кордоном не все так просто. Візи – вони грошей вимагають. І часу для їх оформлення. А ремонти в Москві не чекають. Їх потрібно комусь робити.

Але без жартів. Ющенко не дарма їздив на тижні до Давосу. Зустрічався там з держсекретарем США пані Райс, популярною в наших широтах через шикарне своє ім’я. Кондоліза Батьківна не забула в черговий раз заявити, що її країна «підтримує євроантлантические прагнення України». Ось вона – типова фальсифікація громадської думки! У дії, так би мовити. Тому що, ви мене вибачте, особисто я нікуди не прагну. Тим більше не хочу в щось вступати. Потім століття не відмиєшся!

До речі, Давос цього року вдався на славу. Гостей пригощали безкоштовними бутербродами (українська делегація на них активно налягала), а ось за міцні напої доводилося платити. Тому наші особливо і не пили. Економили. Обговорювали ж переважно світову економічну кризу. Поїдали бутерброди, складали прогнози цін на продовольство і нафту. Передбачали смерть мільйона людей з голоду і падіння курсу долара. Вже краще б віддали бутерброди голодуючим. Толку було б більше.

Від останніх засідань Ради теж толку мало. Опозиція блокує трибуну, вимагаючи покаяння від Яценюка. Той мовчить, як риба і все переносить і переносить засідання сподіваючись, що «блокуючих» (за аналогією з термінаторами) колись вичерпається ентузіазм. Дивлячись на Януковича, в цьому можна не сумніватися. Було б інакше - не ходив би він по сесійній залі з обличчям невезучого відвідувача салону ігрових автоматів.

Якщо ви вже відійшли від новорічних свят, то зможете прочитати те, що я зараз напишу. З наступного року жителям України подарують ще один вихідний. За це ми повинні дякувати нашому виключно активному в усіх відношеннях Президентові – адже це його ідея. Вгадайте, на честь чого дадуть додатковий вихідний. Здаєтеся? Ну, як же! День соборності - чули про таке? Ось. Раніше він був просто днем, а зараз буде святом. Про те, як правильно його відзначати, нам напевно розкажуть. І покажуть. Отже стежте за соціальною рекламою. Вона у нас останнім часом дуже схожа на політичну.

Кохаймося!

Завжди ваш