На тлі юридичної війни за Фонд держмайна, яка розгорнулася між Президентом і прем'єр-міністром ще два тижні тому, черговий конфлікт у владних верхах, пов'язаний з наполегливим бажанням Юлії Тимошенко відправити до відставки губернаторів, призначених Віктором Ющенком, на перший погляд виглядає дуже блідо. Ще б пак: у ситуації з ФДМ на кону стоять мільярди гривень і можливість розпоряджатися державним майном, тоді як зміну губернаторів, яка, до речі, відбувається відносно часто, можна віднести до чергової політичної рокіровки. Але в конфлікті з головами обласних адміністрацій прем'єр не дарма торкнулася чутливих струн Президента, покусившись на його переважне право призначати і звільняти губернаторів. Таким чином, Тимошенко мала намір у черговий раз підняти питання про доцільність існування інституту губернаторів і заявити про помилкову позицію, коли голови областей фактично автономні від волі Кабміну. На справді ж дане протистояння варто розглядати в світлі боротьби Президента і прем'єра за владу на місцях – адже не можна забувати, що губернатори втілюють адміністративний ресурс Глави держави, який зовсім не канув у Лету після відходу Леоніда Кучми.
Вибити з рук Віктора Ющенка такий потужний інструмент адміністративного впливу намагалася не тільки Юлія Тимошенко. Досить пригадати безуспішні спроби екс-прем'єра Віктора Януковича, який також норовив замінити «помаранчевих» голів ОДА представниками своїй і інших політичних сил, які входили в антикризову коаліцію. При цьому нинішній лідер опозиції апелював до конституційних змін від 2004 року, за якими уряду відходили повноваження представляти на розгляд Президентові кандидатури керівників обласних і районних адміністрацій. Проте Глава держави чинив опір застосуванню цієї і інших норм, що набули чинності після 2006 року. Коли ж протистояння досягло найвищого піку, Ющенко пішов на перезавантаження системи законодавчої і виконавчої влади в країні, оголосивши про розпуск Верховної Ради і призначивши дострокові парламентські вибори. Не секрет, що одночасно з перевиборами Президент мав намір провести свою конституційну реформу, продавивши свій проект Основного Закону через всеукраїнський референдум, який, нагадаємо, міг відбутися одночасно з позачерговим волевиявленням. У своєму проекті, як стає зрозуміло з концептуальних розробок в авторстві Секретаріату Президента, гарант серед повернення собі ряду втрачених два роки тому владних повноважень хотів закріпити вертикаль «Президент-губернатор-глава райдержадміністрації». І на будь-які спроби оволодіти його правом, яке, до речі, ще діє в так званому перехідному періоді, реагував дуже і дуже болюче.
Так трапилося і цього тижня, коли Юлія Тимошенко в черговий раз нарекла, що «сьогодні уряд повністю відрізаний від виконавчих структур на місцях, а це є просто збитковістю сьогоднішньої влади і збитковістю, зокрема, Конституції». Прозвучала ця заява в світлі намірів уряду відправити до відставки відразу п'ятьох губернаторів, які, як відзначив перший віце-прем'єр Олександр Турчинов, мають найгіршу ситуацію з погашенням заборгованості по зарплаті і найгіршу цінову ситуацію в регіонах. Примітно, що він не назвав імен цих чиновників, повідомивши лише, що під звільнення можуть потрапити ті губернатори, чий низький рівень роботи визначить Міністерство економіки, яким «рулює» бютівець Данилишин. Можна припустити, що серед кандидатур «на виліт» напевно прозвучать прізвища глав Чернігівської обласної державної адміністрації Володимира Хоменкв і голови Миколаївської обладміністрації Олексія Гаркуші, на відставці яких Юлія Тимошенко наполягала ще місяць тому. Цілком можливо, що до цього дуету додадуться прізвища Бондаря (Дніпропетровська ОДА), Чижмаря (Тернопільська ОДА) і Матчука (Рівненська ОДА), які в лютому цього року публічно критикували уряд за те, що він не привертає керівників областей до розробки антиінфляційних заходів і обговорення змін у держбюджет-2008.
Поки Мінекономіки і Держкомстат обчислюватимуть гірших губернаторів (на це у них, за словами Турчинова, є тиждень терміну), Тимошенко, схоже, сидіти спокійно не буде. Глава уряду має намір нанести серйозну втрату Президентові в губернаторській темі, використовуючи не тільки економічні, але і законодавчі шляхи. Розуміючи, що змінити дійсний стан речей, коли звільненнями і призначеннями глав ОДА відає виключно Ющенко, надзвичайно складно, ЮВТ дала команду своїм депутатам оспорити в Конституційному суді Указ Глави держави про призначення виконуючих обов'язки глав районних і обладміністрацій.
«Ми оскаржуємо указ, яким Президент надав собі право призначати в.о. глав районних і обладміністрацій. Ми ставимо під сумнів усі його кадрові призначення щодо голів районів і областей, які були зроблені без представлення прем'єр-міністра», - заявив в.о. глави Фонду держмайна Андрій Портнов. У цілому, за словами Портнова, за останні два тижні депутати БЮТ звернулися до КС з поданнями відносно близько 10 указів Президента і законів України, які, на їхню думку, суперечать Конституції і наділяють Президента не властивими йому повноваженнями.
Схоже, що наказ Тимошенко не підкорятися деяким указам Глави держави її апологети прийняли дуже серйозно. Причому, за словами того ж Портнова, який заявив, що «якщо Конституційний Суд визнає укази неконституційними, то це означатиме юридичну і документальну фіксацію незаконних дій Президента. І це по-різному може відобразитися на подальшій кар'єрі Президента України» можна зробити висновок, що бютівці мають намір створити прецедент, відштовхуючись від якого буде можливо оспорити попередні і подальші акти гаранта, що стосуються кадрової політики на місцях.
Природно, що масована атака уряду і бютівської частини коаліції на губернаторський редут Президента не могла залишитися без відповіді з боку Банкової. Вже у вівторок з'явилася заява заступника глави Секретаріату Президента Романа Безсмертного, в якій він поремствував Тимошенко в тому, що вона викликала до Києва на засідання уряду голів областей, не погодивши їх візити із СП. Безсмертний нагадав, що 11 лютого цього року Президент України підписав Указ про впорядкування службових відряджень керівників місцевих держадміністрацій з метою укріпити службову і виконавчу дисципліну чиновників. Згідно з цим документом, всі виїзди голів Ради Міністрів АР Крим, ОДА, Київської і Севастопольської МДА за межі підлеглих їм територій необхідно узгоджувати з Главою держави. А Тимошенко, за словами заступника глави СП, цього не зробила.
Звичайно, може здатися, що претензії Банкової до прем'єр-міністра дріб'язкові. Проте, слова Безсмертного про те, що за неузгоджені з Президентом відрядження губернаторам може загрожувати «дисциплінарне стягнення аж до звільнення з посади» демонструють серйозність намірів Віктора Ющенка тримати глав місцевих рад у їжакових рукавицях. Тим самим гарант ще раз цілком конкретно дав зрозуміти, що за свої повноваження відносно губернаторів він битиметься до останнього. Більш того, нинішній конфлікт з губернаторами може бути використаний Секретаріатом Президента як доказ того, що уряд навмисно йде на конфлікт з Главою держави, роблячи замах на конституційні повноваження Ющенка, а представлення депутатів-бютівців у КСУ представники Банкової можуть обставити як чергову загрозу монолітності коаліції демократичних сил у парламенті. По суті, як відзначив політолог Андрій Єрмолаєв, все це схоже на підготовку до демонтажу коаліції і уряду. Воно і зрозуміло - Ющенко як ніхто інший усвідомлює: під час президентської виборчої кампанії 2010 року керівники обласних адміністрацій можуть стати ефективним знаряддям адмінресурсу, за допомогою якого можна відвоювати собі другий президентський термін. Ця обставина настільки вагома для гаранта, який намагається утримати владу, що він глухий до конструктивної критики своїх політичних опонентів, які стверджують, що інститут ОДА і РДА, – згубний, громіздкий і створює перешкоди для реалізації державної політики на місцях. Адже зараз, коли на чолі уряду чужа для Ющенка людина облдержадміністрації, як вірно помітив депутат від фракції БЮТ Володимир Полохало, є «25 маленьких Кабмінів», за допомогою яких Президент зможе протистояти Тимошенко на місцевому рівні. І тому він відстоюватиме існування цих міні-урядів до кінця своїх президентських повноважень.
