Православне Різдво. Традиції і канони

Днем посиленого приготування до свята Різдва Христового вважається Різдвяний святвечір - переддень великого свята, яке настає 7 січня для православних християн. За строгими правилами до першої зірки віруючим рекомендовано відмовлятися від їжі. Лише при появі першої зірки - символу зірки Віфлєємської - можна покуштувати сочиво (пісну страву, яка найчастіше готується з пшениці або рису з медом і фруктами). Звідси і назва цього дня – святвечір.

40-денний Різдвяний піст, посилена молитва наближали православних людей до великого торжества. Проте стародавні християни його не знали, для них Воскресіння Христове затулило собою Різдво. Наприкінці III - початку IV століть християни почали відзначати Різдво і Хрещення Спасителя в один день - 6 січня за юліанським календарем. До речі, цю традицію зберігає Вірменська апостольська церква. І лише в середині IV століття свято Різдва відокремилося від Хрещення і почало святкуватися Римською церквою 25 грудня за юліанським календарем.

Саме у цю ніч перед Різдвом, за народними переказами, панують дві сили: добра і зла. До якої людина приєднувалася, та і творила з нею дива. Одна закликала колядувати і прославляти народження Христа за святковим столом, а інша збирала на шабаш відьом. Увечері по селах ходила по домівках коляда (калита) - переодягнуті хлопці у вивернутих шубах, і з звіриними масками на обличчях. Величали господарів, не жаліючи щедрих слів. Прикмети: «Якщо на Святвечір сніжна погода - буде урожай на хліб». Вважалося, що цього дня, останній перед Різдвом, снігопад - вірна ознака процвітання господарства в новому році. А якщо цього дня мороз - у сім'ї буде злагода та любов. Зрозуміло, ці прикмети і упередження всього лише «відлуння» язичницьких святкувань і традицій, що не мають відношення до суті великого християнського свята.

«Свято Різдва Христового - один з днів, коли з найбільшою глибиною і радістю ми переживаємо зустріч з Богом. До цього урочистого й чудового дня світ і Бог були розлучені гріхом, і людина, як би вона не рвалася до зустрічі з Богом, не могла її своїми силами, без Нього, здійснити. І Бог у Своїй безмірній любові, в Своїй милості став людиною, Він пройшов ту межу, яка розділяла людину пропащу від вічного життя і від вічної радості», говорив в одній зі своїх проповідей митрополит Антоній Сурожський. У святвечір починаються Святки - два тижні зимових свят, які триватимуть аж до Хрещення, що святкується Православною Церквою 19 січня.

7 січня – Різдво – друге по значущості після Великодня велике двонадесяте свято.

Разом з Російською православною церквою Різдво в ніч з 6 на 7 січня зустрічають Єрусалимська, Сербська і Грузинська православна церкви, а також афонські монастирі, католики східного обряду (зокрема, Українська греко-католицька церква) і деякі протестанти, що живуть за Юліанським календарем. Усі решта 11 Помісних Православних церков світу святкують Різдво Христове, як і католики, в ніч з 24 на 25 грудня, оскільки вони користуються так званим календарем «Новоюліанським», який поки співпадає з Григоріанським календарем, яким користуються католики.

Згідно євангельському переказу, коли римський імператор Август, що правив Іудєєю, оголосив перепис населення і кожен повинен був записатися саме там, звідки був родом, - праведний Йосип відправився з зарученою з ним Пресвятою Дівою Марією до свого рідного міста Віфлєєм.

У готелі не виявилося вільних місць, тому Йосип і Марія знайшли притулок у печері, куди заганяли домашніх тварин (старослов’янською - вертеп). У цьому вертепі й народився Спаситель. Немовля Богородиця поклала в ясла.

Першими поклонитися Богові, що втілився, прийшли пастухи, сповіщені Ангелом. Услід за ними прийшли волхви (східні мудреці-язичники), які дізналися про диво, що сталося, через появу на небі незвичайної зірки. Ця зірка привела волхвів до місця Народження Ісуса і тому іменується Віфлєємською.

Свято Різдва, як учить Церква, символізує примирення людини з Богом. Різдво провіщає спокутний подвиг Христа й оновлення людської природи, ураженої гріхопадінням прабатьків.

Святу передує багатоденний Різдвяний піст, який починається 28 листопада і триває 40 днів по 6 січня включно.

Після святкового нічного богослужіння 7 січня православні поздоровляють один одного зі світлим святом Різдва Христового і розговляються (припиняють піст).

Цього дня на Русі традиційно влаштовувалися пишні гуляння. Діти ходили по будинках з «вертепом» - маленьким ящиком, обклеєним кольоровим папером, у якому за допомогою укріплених на осі ляльок розігрувалися сцени на євангельський сюжет про Народження Христа. За цю виставу, що супроводжувалася співом, діти отримували подарунки. У деяких місцях, зокрема, в Україні, цей звичай зберігається і до сьогодні.

Будинки і церкви на Різдво прикрашають ялинами і хвойними гілками, що символізують вічне життя, а традиція наряджати різдвяну ялину пов'язана з образом райського дерева, багатого на плоди.

Святкові служби в храмах 7 січня тривають до пізнього вечора.

Традиції святкування православного Різдва
в країнах світу

У народів Європи дні різдвяних торжеств співпадали з дванадцятиденним циклом язичницьких святкувань, присвячених зимовому сонцестоянню, що знаменувало початок нового життя й оновлення природи (сатурналій у романських народів, зимові святки – у росіян, коляда – в українців і так далі). Тому в різних країнах свято Різдва вбирало в себе багато обрядів і звичаї цих святкувань. До них відносяться колядки – костюмовані ходи із зіркою і співами, вечірня трапеза в святвечір, що складається з 12 пісних страв. Україна

В Україні святкування Різдва починається на Святий вечір – 6 січня. Вечірня трапеза напередодні Різдва супроводжується багатьма традиціями й обрядами. Напередодні Різдва церква пропонувала строгий піст – цілий передріздвяний день віруючим не можна було їсти й пити. Вечеря на Святий вечір була для них першою трапезою цього дня – нею і закінчувався 40-денний передріздвяний піст. За стіл можна було сідати з появою на небі першої зірки, на згадку про Віфлєємську зірку, що сповістила пастухам про народження Христа.

Головними стравами на український Святвечір є «кутя – пшенична або рисова каша з медом, маком і родзинками, та узвар – компот з сухофруктів. Усього на столі в Святий вечір має бути 12 пісних страв, серед яких за старих часів готували пісний борщ з грибами, горох, капусник, рибні страви, вареники з капустою, кашу гречану, голубці з рисом, пісні млинці, гриби, пиріжки.

У перший день Різдва – 7 січня, в гості майже не ходили. Лише одружені діти (з невісткою або зятем) повинні були відвідати після обіду своїх батьків, говорили, що везуть «дідові вечерю». Здавна в Україні на Різдво колядували – співали колядки. Колядки – величальні обрядові пісні зимового циклу – популярні і в сучасній Україні.

Також серед молоді поширені різдвяні ворожіння. В Україні вважається, що саме в «святі» дні можна найточніше передбачити майбутнє. Тому дівчата користуються моментом і прагнуть передбачити свою долю. Білорусь

У Білорусі, як і в Україні, православне Різдво відзначається як державне свято. Різдвяний святвечір або Навечеріє Різдва Христового відзначають 6 січня. Назва «святвечір» походить від особливої їжі, що пропонується на цей день церковним статутом, – сочива: розмочених і розварених зерен пшениці або рису, частіше з медом, а також бобів, гороху й овочів.

Згідно традиції, вечеря в святвечір щедра, але пісна, складається з 12 страв на честь дванадцяти апостолів. Цього дня після приходу з храму після ранкового богослужіння віруючі утримуються від вживання їжі до появи на небі першої зірки, яка символізує зірку, що зійшла над Віфлєємом, у момент народження Христа.

У ніч з 6 на 7 січня в православних храмах здійснюються різдвяні богослужіння. Традиційно з дохристиянських часів у Білорусі 6-7 січня – Перша Коляда – кінець шестиденного поста, початок святкових днів і вечорів. Це свято всім відоме під назвою «Велика кутя», яке відзначалося на честь зимового сонцестояння (24 грудня за старим стилем).

Друга кутя (Щедра або Багата Кутя) відзначалася через тиждень у переддень Нового року 31 грудня за старим стилем. Третя Кутя завершувала свята Коляди 6-го січня за старим стилем. Росія

Схоже святкування Різдва і в Росії. Різдву передує Святвечір. За монастирським статутом цього дня слід на трапезі куштувати лише сочиво – варену пшеницю (або рис) з медом. Від цієї страви і походить назва свята.

У день напередодні Різдва їжу й пиття не можна було вживати до першої зірки. Як тільки зірка з'являлася на небі, починалася передсвяткова вечеря. Стіл застилали чистою скатертиною, їли в урочистому й строгому мовчанні. За давньою традицією на різдвяному столі повинно бути неодмінно 12 страв.

На Святки у Росії споконвіку було прийнято виряджатися, влаштовувати веселі ігри, ходити по будинках, будити сплячих, поздоровляти всіх зустрічних з поворотом сонця на літо, а пізніше, після ухвалення християнства, з Різдвом, жартувати, співати пісні. Закінчувалися колядки всезагальною потіхою, катанням з гір, загальним бенкетом. Вірменія

У Вірменії Різдво святкують 6 січня, цього ж дня відзначають і Хрещення Христове. Підготовка до Різдва починається ввечері 5 січня, коли служить Літургія Святвечора. Цього дня віруючі запалюють свічку в церкві і несуть її додому, для освітлення дому і підготовки до свята Різдва Христового. Наступного дня, 6 січня, вранці служить різдвяна літургія. Далі здійснюють свято хрещення Христа з церемонією освячення води.

Традиційно на Різдво у Вірменії на стіл подаються рисовий плов з родзинками, риба і червоне вино. Грузія

У Грузії на Різдво віруючі здійснюють хресний хід «Аліло» відповідно до традиції, що має багатовікову історію. Головними дійовими особами святкового ходу є ті, що «несуть благу звістку». Вони одягнені в білий одяг і співами оповіщають усіх перехожих про народження Спасителя. Сербія і Чорногорія

У Сербії і Чорногорії Різдвяний святвечір, 6 січня, називається «Баднідан». Серед релігійних свят він займає почесне друге місце після Великодня, а ось серед сімейних свят Різдво для сербів на першому місці. Різдво Христове в Чорногорії (так званий Божич) – свято батьків і дітей.

Цього дня до сходу сонця глава сім'ї і його старший син пострілом з рушниці перед будинком оголошують про похід у ліс за «бадняком». Бадняк – це колода зрубаного молодого дуба, яку повинна обов'язково мати під час різдвяних свят у своєму будинку кожна сербська сім'я. Колода вибирається такого розміру і ваги, щоб глава сім'ї сам, на своїх плечах зміг принести її в дім. За традицією, вона повинна горіти в сімейному вогнищі протягом усіх трьох днів свята.

Члени сім'ї, що залишилися в будинку, удосвіта розпалюють вогонь і починають смажити на рожні порося, що спеціально відгодовувалося до Різдва, – «печеницю», жінки готують різдвяний пиріг, торти й інші страви.

У ніч перед Різдвом вечеря повинна бути пісною. Удосвіта дзвонять дзвони в храмах, люди одягають святковий одяг і йдуть до церкви на Різдвяну літургію. Після служби додому береться просфора. Усі вітають один одного словами: «Христос народився!», а у відповідь чують: «Воістину народився!» Це вітання дотримується аж до свята Богоявління (19 січня).

Усі члени сім'ї в очікуванні різдвяного обіду пригощаються гарячою ракією та сухими фруктами. Потім господар виносить на стіл печеницю. Печениця має принести в дім здоров'я і благополуччя. Зі страв до столу подаються квашена капуста, тушкована капуста з копченим свинячим м'ясом, пиріг з каймаком, «пребранац» – варена квасоля з рослинним маслом і цибулею і так далі.

Кульмінація святкування Різдва – заломлення «погачи» – домашнього різдвяного плоского пирога з прісного тіста. Господиня вранці замішує тісто для пирога і кладе в нього золоту або срібну монету.

Господар відрізує ліву частину печениці, дістає з неї серце і роздає його по шматочках усім членам сім'ї, які відразу його з’їдають. Перед початком обіду господар будинку запалює свічку, яка стоїть на столі, або кадило і обносить ними ікони і всіх присутніх, а хлопчики обносять кадило по всьому будинку. Потім усі співають святковий тропар або «Отче наш».

Потім настає час розламувати погачу. Її спочатку крутять, потім роблять надріз у вигляді хреста і в отриманий розріз наливають вино, лише після цього вона розламується. Кожен отримує по шматку пирога, і той, у чиєму шматку виявилася монета, буде, як вважається, щасливим цілий рік.

У містах, де немає відкритих вогнищ, печей і бадняка, на ринках і на вулицях продаються перед святом невеликі «букети» з дубових гілок, обв'язані пучком соломи. Албанія

В Албанії помітний відсоток населення в країні сповідає православний тип християнства, тому Різдво відзначається досить широко. Присутні всі характерні для свята атрибути – ялинка, подарунки, гуляння. Свято відзначається 7 січня. Греція

Грецьке Різдво (Крістоугенна) також ввібрало в себе популярні марновірства і народні повір'я. Напередодні Різдва поширені колядки. Грецька дітвора йде від будинку до будинку і співають пісні, що сповіщають прихід Спасителя.

Різдво в Греції відзначається в колі сім'ї, головна частина свята – багатий стіл. За православною традицією святу Різдва передує піст тривалістю декілька тижнів.

Греція – одна з небагатьох країн, де існують свої шкідливі різдвяні духи. За повір’ям, калликанцарос, шкідливі ельфи з неприємною зовнішністю, впродовж 12 днів після Різдва приносять у дім хаос. Захист від духів дарує ладан, що горить, або невелике підношення. Також у багатьох сім'ях невеликий дерев'яний хрест прикрашають базиліком і занурюють у плоску чашу з водою. За повір'ям, вода стає святою після цієї процедури, і тоді її розбризкують по кутках будинку, щоб відлякати злих духів.

Читайте по темі: Католическое рождество. Где и как его отмечают