Ні для кого не секрет, що багато людей володіють даром співчуття. Багато хто радий допомогти дітям-сиротам, хворим, самотнім стареньким, бездомним тваринам. Напевно, тому, слідуючи одній із найкращих західних традицій, в Україні стрімкими темпами зростає популярність сучасного «тимурівського руху» - волонтерства, яке стає незамінним атрибутом життя молодих українців. Волонтерству присвячують вільний час, енергію, перетворюють його на хобі, віддають свої сили, не очікуючи при цьому винагороди. На жаль, зараз з'явилося дуже багато волонтерів-аферистів, які під виглядом благодійних зборів крадуть гроші.

У тому, хто ж такі волонтери, якими законами регламентується їхня робота в Україні і як відрізнити справжнього волонтера від волонтера-шахрая, розбирався ForUm.


Головне - бажання

Історія волонтерства починається ще з 1859 р. Саме тоді французький письменник-журналіст, вражений кривавими картинами битви при Сольферіно, запропонував ідею створення Червоного Хреста - організації, яка би працювала на добровільних засадах і надавала першу медичну допомогу пораненим бійцям.

В Україні волонтерство з'явилося тільки у 90-х роках ХХ ст., а офіційно воно визнане постановою Кабінету Міністрів від 10 грудня 2003 року.

Сьогодні тема волонтерства стає в Україні все актуальнішою, як, втім, і в більшості країн Європи. Але хто ж такі волонтери? «Волонтери - це люди, які не обмежуються оплачуваною роботою і допомагають у забезпеченні звичайних життєвих потреб, витрачаючи свій час і сили на справи, що не приносять матеріальної вигоди. Благодійність існує скрізь, де є люди, які піклуються про інших і про проблеми суспільства», - цитує президента американської волонтерської організації Points of Light Кенна Альона директор Центру волонтаріату «Добра воля» Тетяна Лисенко.

«Люди, які вирішили займатися волонтерською роботою, заслуговують поваги і подяки. Небажання більшості людей в нашій країні приділяти час і віддавати зусилля волонтерства пояснюється, перш за все, невдалим досвідом, відсутністю мотивації і т.д. Також багато у чому проблема пов'язана з відсутністю правильної організації волонтерської діяльності. Наша країна дуже потребує фахівців у сфері волонтерства», - розповідає Тетяна.

Але стати волонтером не так уже й просто. Навколо закону «Про волонтерську діяльність» не вщухають спори. Адже саме він обмежує кількість тих, хто може і хоче бути волонтером.

«У сфері волонтерської діяльності тривалий час існував певний правовий вакуум, хоча поняття «волонтер» згадувалося у декількох законах. І це цілком зрозуміло, адже волонтерство в Україні не надто поширене, тому необхідності в окремому законі, який би регулював волонтерську діяльність, не було», - розповідає адвокат Андрій Котягін.

У зв'язку з проведенням «Євро-2012» у квітні 2011 р. все ж було прийнято Закон України «Про волонтерську діяльність» (далі - Закон). «Особливої ​​користі для поширення волонтерської діяльності Закон не приніс. Чого тільки варте вказане у ньому визначення волонтерської допомоги - добровільна, безкорислива, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, яка здійснюється волонтерами та волонтерськими організаціями шляхом надання волонтерської допомоги», - говорить юрист.

Більше того, Котягін зазначає, що Закон вивів за межі правового поля осіб, які самостійно здійснювали благодійну, волонтерську діяльність. «Адже, відповідно до Закону, волонтером може вважатися особа, яка є членом волонтерської організації (тобто юридична особа), яка до того ж зареєстрована як волонтерська», - підкреслює адвокат.

І це ще не всі підводні камені, закладені у Законі. «Волонтери надають допомогу на підставі договору про здійснення волонтерської діяльності, укладеного з волонтерською організацією. Тому після того, як волонтер створить юридичну особу, зареєструє її як волонтерську, укладе угоди з іншими волонтерами, йому явно не до благодійності. Але і після цього волонтер не зможе приступити до роботи, адже з одержувачем допомоги теж необхідно укласти волонтерську угоду», - підкреслює Котягін.

У той же час, якщо людина просто захоче вступити у якусь волонтерську організацію, це теж не зовсім просто. Організації, які працюють з волонтерами на професійній основі, використовують різноманітні механізми пошуку добровольців, вони не беруть усіх підряд, а дуже ретельно підбирають людей.

«Волонтер нічим не відрізняється від оплачуваного працівника. Тому ті організації, які шукають волонтерів, дивляться у першу чергу на його резюме, де він раніше волонтерствував. І якщо це якісь відомі організації, туди, як правило, дзвонять і дізнаються, як людина себе зарекомендувала, що вона робила», - наводить приклад підбору керівник напряму «Громадська організація» у РЦ «Гурт» Тарас Тимчук. На його думку, це один із універсальних механізмів підбору волонтерів. «Якщо ж людина не має ніякого робочого волонтерського бекграунду, то це має насторожити того, хто бере її на роботу», - зазначає Тимчук.

Але головне – бажання. Якщо людина дійсно хоче стати волонтером, то її не зупинять ніякі перешкоди.

Знайди відмінності, або Як розпізнати волонтера-шахрая

«Під виглядом волонтерів руху «Здоров'я нації» діють шахраї», «Шахраї-волонтери тиснуть на жалість і збирають на день до 500 гривень кожен», «Псевдоволонтери з урнами для благодійності грабують простих громадян» - все частіше з екранів телевізора, із динаміків радіоприймачів , зі шпальт газет повідомляються такі невтішні новини. На жаль, це сумні реалії нашого життя. Але як же вберегти себе від псевдоволонтерів і віддати свої гроші дійсно на благі справи, ForUm дізнався у юриста.

«Універсального рецепту, який би уберіг вас від псевдоволонтерів, немає, - говорить Котягін, - адже волонтерство - діяльність добровільна, тому щодо неї не передбачене отримання спеціальних посвідчень, ліцензій і т.д».

Але щоб уберегтися від шахраїв і не розчаруватися в ідеї волонтерського руху, адвокат радить дотримуватися простих правил:

1. Детально розпитайте волонтера про мету збирання коштів, організаторів та інших учасників акції.

2. Попросіть номер телефону керівника (організатора).

3. Попросіть номер телефону та адресу особи, в інтересах якої здійснюється збір коштів.

Якщо волонтер «справжній», вам охоче нададуть всю інформацію.

Крім того, «у разі, якщо ви хочете пожертвувати значну суму, прочитайте про цю волонтерську організацію в Інтернеті, дізнайтеся про її попередні благодійні акції, про їхніх учасників та про конкретні результати роботи. Якщо ж у вас виникли підозри, що під виглядом волонтерської роботи відбувається банальне шахрайство, звертайтеся із заявою до міліції», - радить юрист.

А як у інших?

Як в інших країнах контролюються грошові витрати волонтерських та благодійних організацій, з ForUm'ом поділився Тарас Тимчук.

«У більшості західноєвропейських країн організації, що збирають кошти, звітують про витрати грошей. Крім того, вони відразу інформують, на які потреби вони збирають пожертви і де можна прочитати інформацію про те, яка була здійснена допомога», - розповідає Тимчук.

«Фонди намагаються звітувати у річних звітах про те, скільки вони зібрали, кому допомогли. У волонтерських, благодійних організаціях існує база даних людей, які зробили пожертву. Їм також фонди відправляють річний звіт про виконану роботу. Все це робиться тому, що для більшості організацій благодійники - це основа їхнього існування. Тому дуже вигідно збирати гроші і звітувати перед благодійниками», - підкреслює він.

Разом з тим, за словами Тимчука, у більшості країн, де активно працюють волонтери, є організації, які формують рейтинги найпрозоріших благодійних фондів.

Але знову ж, там теж є свої проблеми. «Не обходиться і без таких фондів, які витрачають більше грошей на адміністрування своєї організації, замість того щоб допомагати людям. Вони фактично збирають гроші на своє існування. Тобто в інших країнах теж є свої проблеми з благодійними фондами», - говорить він.

Тимчук підкреслив, що гарантом того, що волонтерські та благодійні організації будуть працювати чесним шляхом, в основному, є громадськість, оскільки вона дуже добре залучена у процес благодійності.

«В Україні благодійні організації існують самі по собі або ж є якимось політичним, комерційним прикриттям. Дуже малий відсоток громадськості у нас задіяний у благодійних фондах», - зазначає Тимчук. «При цьому в нашій країні дуже складно перевірити, куди йдуть гроші, з тієї простої причини, що немає культури звітності про витрачені кошти. У той же час люди, які жертвують гроші, не цікавляться, на що витрачені їхні кошти. Це неусвідомлені благодійники. Бо якщо людина дає якісь гроші у який-небудь фонд або організацію усвідомлено, вона обов'язково простежить, куди вони витрачені», - резюмує він.

Не словом, а ділом

Щоб не бути голослівними, ми розпитали самих волонтерів про те, як вони стали на цей шлях і що їх надихає у безкорисливій роботі.


Юлія Савальєва, переможець Національного конкурсу «Волонтер-2012» у номінації «Охорона здоров'я та здоровий спосіб життя»:

- У мене ніколи не виникало бажання стати волонтером. Все сталося якось само собою. Коли я була у декретній відпустці, то захопилася ідеєю створення групи підтримки грудного вигодовування, оскільки сама потребувала такої підтримки. Я дізналася, що подібні ініціативи вже давно існують за кордоном. По суті, це добровільне об'єднання молодих мам, які спільно вирішують питання материнства, передаючи досвід одна одній. Я почала пропагувати грудне вигодовування, маючи на руках буклети для молодих сімей та проводячи спочатку невеликі лекції - анонси такої групи підтримки, а потім вже повноцінні заняття. Я відчула, що мені подобається виступати перед молодими батьками, розповідати їм про те, що дізналася із власного досвіду і чого мене вчили мої закордонні колеги. Пізніше деякі лікарні з великим бажанням включили мене у щотижневі заняття. Мою співпрацю з медичними установами офіційним чином, як мені пояснили, оформити неможливо, але мене це не дуже турбує. Я отримую задоволення від того, чим займаюся, і мені дуже приємно, що я можу дозволити собі таку благородну розкіш - безкоштовно вчити тих, кому потрібні мої знання.


Юлія Дмитрук, переможець Національного конкурсу «Волонтер-2012» у номінації «Соціальний захист населення»:

- Моє волонтерство почалося з усвідомлення простої формули - навіть маленька добра справа для іншої людини приносить користь усьому суспільству. Спочатку допомагала родичам і друзям. Потім до мене приєднувалися інші люди. Разом ми почали організовувати школярів і студентів, відкрили громадську організацію і волонтерську школу. Головний результат моєї волонтерської діяльності - це 400 подарунків для дітей-сиріт та дітей із малозабезпечених сімей міста Луцька. А також нові бажаючі, які хочуть приєднатися до волонтерської діяльності.

Мене завжди надихає те, що сьогодні все ще є молоді люди, готові жити не тільки заради себе, але і робити добрі справи за покликом серця. Надихає те, що така щира діяльність знаходить відгук у серцях інших людей. Це доводить, що твоя робота не марна і ти комусь у цьому житті потрібен.

Очевидно одне - хто безкорисливо хоче допомагати людям, той для цього робитиме все можливе і неможливе. І для нього не стануть перешкодою ніякі юридичні перепони або аферисти на вулицях. Як кажуть, твори добро на всій землі - і буде тобі щастя!

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

559