Ще кілька місяців тому всі ці Мурчики і Шарики затишно спали на колінах своїх господарів перед телевізорами, радували дітей іграми, чесно і віддано охороняли будинки і служили приводом для гордості своїх власників. Сьогодні сотні, тисячі їх метушаться по руїнах будинків, помирають голодною смертю і зграями стікаються ближче до істот, що їх кинули і зрадили, - до людей. Тварини, кинуті в зоні АТО.
- Звичайно, страшно буває всім. І засуджувати людей, які під обстрілом змушені були тікати подалі від рідного дому і кинули тварин, важко, - каже волонтер благодійного фонду «Друг» краматорського Товариства захисту тварин Анжела Куденко. - Але є випадки, коли зрозуміти і пробачити людей просто не можна. Одна справа, коли кішку просто випускають у під'їзд або надвір і закривають у неї під носом двері, але інша справа, коли господарі дому біжать, залишивши собаку на прив'язі - без води, без пиття, без можливості звільнитися і вижити. Таких випадків було дуже багато в слов'янському селищі Семенівка. Іноді покинутих і забутих собак виручали сусіди, а часом тварини так і вмирали біля будок...
Анжела розповідає про пережите і побачене. Як бродять вулицями нічийні породисті собаки, як плаче під закритими під'їзними дверима сіамська кішка з трьома кошенятами-сосунками. Як до торговельної точки у Краматорську прибилася східноєвропейська вівчарка в нашийнику, а на ньому прикріплена записка: «Ми з Семенівки. Якщо ви знайшли цю собаку саму - значить, нас вже немає в живих». Яким шукаючим поглядом оглядав на ринку перехожих-чоловіків поранений красень сенбернар, що прийшов казна-звідки. Як привели до волонтерів вівчарку, а через кілька діб, за оголошенням в Інтернеті, знайшлися її господарі в сусідньому Слов'янську: зірвалася псина з повідця при близькому розриві та бігла світ за очі 10 з гаком кілометрів... І як сама Анжела, коли снаряди і міни стали рватися поруч з її будинком, по кілька разів на день тягала вісьмох котів у підвал і назад.
Притулку для домашніх тварин у Краматорську немає. Порятунком собак і котів займаються всього кілька волонтерів фонду за свій рахунок. Правда, у багатьох торгових точках міста розміщені скриньки для збору коштів, але в ситуації, коли у людей не вистачає грошей на найнеобхідніше, якось не до якихось там котиків і собачок. Втім, є кілька фірм, які взяли собі за правило перераховувати гроші хоч і потроху, але регулярно.
- Добре, що Краматорськ бомбили не так сильно, як Слов'янськ, - радіє Анжела. - Тут весь час працювали кілька зоомагазинів, так що корм можна було дістати протягом всього воєнного часу.
- Люди думають, що ми якась державна структура, і йдуть, телефонують, несуть і ведуть знайдених тварин до нас, - розповідає керівник фонду Наталія Титомир. - А тут насправді все тримається на голому ентузіазмі та любові до братів наших менших. Найчастіше тримаємо знайд у себе вдома, поки не відшукаємо нових господарів. На жаль, людям зараз не до тварин - самим би вижити. А покинутих тварин дійсно багато, дуже багато. Боюся, як би не скінчилося поганим...
Під «поганим» Наталія передбачає звичайне цькування тварин. Стріляти безхазяйну вуличну живність заборонили вже давно, і місцевий міськкомунгосп використовує тихе цькування. Ще в мирний час городяни кілька разів ставали свідками масової загибелі собак і котів - серед білого дня, на очах у дорослих і дітей, в муках помирали десятки тварин. Фонд неодноразово звертався з цього приводу до прокуратури і міліції, але все намарно. А тепер, коли ситуація стає екстремальною, у комунальників і зовсім може з'явитися залізне алібі: безпека і здоров'я людей передусім.
До речі, фахівці-ветеринари теж б'ють на сполох: у містах, які потрапили в зону АТО, спостерігається навала лис. У приміських посадках пройшли бойові дії, ось і потягнулися лисиці в житлові райони. Адже ці тварини традиційно вважаються одними з головних розповсюджувачів сказу.
За словами Наталії Титомир, доки бойові дії не перемістилися до Донецька, частину кинутих у Слов'янську і Краматорську собак вдавалося переправляти до обласного центру, де працює найбільший притулок благодійного фонду «Піф». Дзвоню туди, і від директора Вікторії Васильєвої дізнаюся приголомшливу цифру: виявляється, прямо зараз, у цілодобово обстрілюваному Донецьку, у вольєрах «Піфу» досі перебувають 800 (!) собак! Як?!
- Складно, дуже складно, - розповідає Вікторія Васильєва. - Вважай, на межі. Тікаючи з міста, люди масово кидають тварин, до нас їх везуть безперервно: мопси, вівчарки, той-тер'єри, боксери... Буває, що передають «з рук у руки», а трапляється, що вранці виявляєш прив'язаними до вхідних воріт. Добре, якщо мішечок корму поруч ще поклали...
З харчуванням - біда. Раніше у «Піфу» діяли домовленості з супермаркетами: продукти з терміном придатності, що спливає, торговці передавали вихованцям фонду. Тепер, по-перше, багато магазинів закрилися взагалі, з продуктами в Донецьку дефіцит, так що до притулку майже припинилися навіть поставки черствого хліба. Як можуть, з кормами допомагають колеги з інших міст, включаючи, до речі, російські. Але охочих їхати до воюючого Донецька, навіть з найбільш благими намірами, все менше і менше. Як і тих, хто хотів би забрати тварину собі. У середньому щорічно «Піф» допомагав знайти нову оселю 350-400 собакам. Зараз же потік іде тільки в одному напрямку.
Трохи простіше з медикаментами для тварин: завдяки давній співпраці «Піфу» з Міжнародною програмою «ВСВ» (відловлювання-стерилізація-випуск) та Фондом розвитку України, є деякі запаси. Але куди страшніше - бої.
- Щохвилини молимося Богу, щоб війна не наближалася до притулку, - каже Вікторія Васильєва. - Але від неї не втечеш. Нещодавно снаряд впав неподалік від «Піфу» - собак не могли заспокоїти три доби. В однієї вівчарки стався серцевий напад.
Тим не менше люди як і раніше ходять на роботу і роблять все, що в їхніх силах. Вікторія Васильєва скромно змовчала щодо ще однієї операції, яку провели співробітники притулку 29 травня. Стало відомо, що через бойові дії не встигли евакуювати собак служби безпеки Донецького аеропорту ім. Сергія Прокоф'єва. Які зусилля доклали співробітники «Піфу» для порятунку цих собак, з ким довелося домовлятися про відкриття коридору - відомо тільки їм самим. Але в підсумку тварин зуміли вивезти й врятувати.
- Скоріше б усе це закінчилося, - зітхає Вікторія Васильєва. - Не знаю, скільки ми ще зможемо протриматися.
Так, 800 живих душ - це серйозно...
Ще один великий притулок для тварин знаходиться в Горлівці. Останні повідомлення про долю закладу промайнули в ЗМІ наприкінці липня: «У зв'язку з бойовими діями всі волонтери притулку покинули місто, корму залишилося на кілька днів. Фактично 310 собак притулку залишилися під опікою директора притулку Алевтини Аніщенко та її чоловіка.
Корму собакам залишилося на кілька днів. Останнім часом заклад постійно поповнюється, волонтери підбирають собак, яких кидають жителі, що виїхали з міста».
На жаль, всі спроби зв'язатися з подружжям Аніщенків по телефону не увінчалися успіхом. Місто в боях, зв'язок «лежить».
Одне з останніх повідомлень, розміщених на сторінці притулку соцмережі Вконтакте, звучить так: «Недалеко від притулку розмістилися війська, на дорозі встановлені блокпости. Тепер навіть проста вилазка в магазин ускладнена. Вже тиждень місто знеструмлене, люди не можуть зарядити телефони... Зв'язатися з ким-небудь ще складніше. Все це ще більше ускладнить доставку допомоги у притулок... Будь ласка, не залишайтеся байдужими! Якщо у Вас є яка-небудь можливість допомогти, будь ласка, допоможіть!»
Ми відповідаємо за тих, кого приручили.
Навіть якщо війна.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом