Повертаючись із подорожі, завжди розповідаю читачам і глядачам про подвиги бійців спецназу, про свої пригоди у найчастіше недружньому середовищі. Скажімо, із Африки ми привезли репортаж про поневіряння українських моряків судна «Фаїна», наші зусилля щодо їхнього звільнення із полону сомалійських піратів, про труднощі подорожі від аеропорту Найробі до морського порту Момбаси і далі до узбережжя Сомалі. Але є й інша Африка, яка залишалася завжди за рамками наших репортажів, що стосовно жителів Кенії було якось навіть і несправедливо. Про Африку із дитячої мрії і буде моя нинішня розповідь.
По ходу справи, якось біля багаття, з ромом і сигарою, довелося познайомитися з колишнім дипломатом Паулем Верлейсеном (Paul Verleysen). 63-річний Пауль вперше приїхав до Африки у 1970 році із Бельгії. Він працював у Конго, Руанді, Кот-д'Івуарі та Кенії, де, зрештою, вирішив залишити дипломатичну службу.
У 1994 році Пол Верлейсен купив 25 гектарів землі помістя данської письменниці Карен Бліксен і мисливський будиночок, із вікон якого відкриваються чарівні краєвиди на пагорби Нгонг, які колишня господиня маєтку порівнювала з «нерухомими хвилями». Варто зауважити, що слово «Нгонг» мовою племені Кікуйю означає «кісточки кулака». Якщо ви стиснете кулак і подивитеся на горбки кісточок пальців, то побачите, як виглядають пагорби Нгонг у мініатюрі.
Книга «Із Африки» (Out of Africa) Карен Бліксен, яку вона написала під псевдонімом Ісаак Дінесен, починається з реченняї, чистого і прозорого, як повітря у горах Кенії: «У мене була ферма в Африці, біля підніжжя пагорбів Нгонг». Самі слова нагадують савану. Відразу уявляється простий краєвид африканської рівнини з дивовижними пагорбами, які підносяться над нею. Все це породжує емоції, які ви не можете спочатку визначити. Але до кінця її мемуарів ви визнаєте слова з початку як слова спокійного закінчення минулого, де у будь-якому сенсі це минуле ідеальне.
Взагалі-то по цій автобіографічній книзі режисером Сідні Полаком знятий однойменний фільм, який отримав 7 премій Оскара. Для тих, хто не бачив, коротко: Дінесен приїхала до Кенії у 1913 році, щоб вийти заміж за свого двоюрідного брата – барона фон Брора Бліксен-Фінеке. Її батьки придбали молодятам плантацію, приблизно 2000 гектар поблизу Найробі.
Тоді це був адміністративний центр британської колонії – Східно-африканського протекторату (зверніть увагу, на фото у мене за спиною на табличці написано: British East Africa Protectorate). Тут протягом наступних 17 років данська баронеса Бліксен займалася розведенням високогірної кави, якою тепер славиться Кенія.
Кажуть, що ферма Бліксен розташована занадто високо над рівнем моря для гарного врожаю кави, тому вона, мовляв, його і не отримувала. Зате тутешнє високогір'я – зона, вільна від малярії. До того ж, у наш час у Кенії розбиті плантації кави взагалі поблизу засніжених вершин Кіліманджаро – кави там багато і якість її прекрасна. Можливо, найнятий Брором керуючий-європеєць засадив плантацію не тим сортом кави. А може, вся справа у погано організованому менеджменті з боку самої Карен. Її чоловік, барон фон Бліксен, займатися сільським господарством вважав нижче своєї гідності. Колупанню у землі він віддавав перевагу війні та полюванню. А сама баронеса, жінка початку ХХ століття, не мала достатніх навиків, щоб успішно керувати агрофірмою. До того ж, велику частину турбон Карен займав аж ніяк не продаж кави, а палка любов до англійського шукача пригод Деніса Фінча Хеттона.
Карен Бліксен так подобалося жити на своїй африканської фермі, що посухи, повені, розлучення з чоловіком, згубні для кави заморозки, епідемії, хвороби і Перша світова війна, швидше за все, не здолали б її. Але 1931 року, коли коханий баронеси розбився на «літаючій етажерці», банк продав ферму фон Бліксен за борги, і Карен покинула Кенію назавжди.
Ми знімаємо багатосерійний фільм про найзнаменитіші готелі світу. І, звичайно ж, не могли обійти увагою готель колишнього бельгійського дипломата, який вважається одним із найбільш «топових» в усій Африці. «Я уявляв свій готель Ngong House як душевну альтернативу міським готелям», - говорить Пауль Верлейсен. - «Вони розкішні, але всі сильно стандартизовані, з кондиціонерами і сучасними формами».
Зі своїм старшим сином Крістофом (Christof) та місцевими людьми Пауль Верлейсен побудував незабутній готель, який складається із дерев'яних котеджів, що нагадують хати племені Кікуйю (Kikuyu huts). «Хати кікуйю» готелю Ngong House розташовані на дерев'яних палях, що підносять їх над бушем. Це, по-перше, відкриває прекрасні краєвиди на вічно квітучі дерева буша, а по-друге, позбавляє від небезпеки відвідування житлових приміщень незваними повзаючими «гостями», яких повно у буші, як ми можемо здогадуватися. Від великих хижаків і травоїдних ділянка готелю Ngong House обнесена електричною огорожею під високовольтною напругою.
Майже невидимі з боку, будиночки на палях гніздяться у тіні вічно квітучих дерев, колючок кактусів і акацій, приховані один від одного і від основного лоджу. Тридцять хвилин від аеропорту, і ви потрапляєте в одкровення, яке Карен Бліксен описує як «прихід із глобальної суєти і галасу у сільське життя, яке ще збереглося».
Основний лодж – це вкрите виноградною лозою кам'яне бунгало з добре затіненою верандою, яка побудована ще у колоніальний період.
Хол розкішного лоджу і бібліотека прикрашені меблями і предметами мистецтва африканських ремісників, у тому числі монументальний стіл з полірованого дерева доу і кісток жирафеняти від покійного художника Тоніо Трзебінськи (чия мати, Еррол, є біографом Деніса Фінча Хаттона).
Кожна зі своєрідних «хат на ходулях» має балкон з видом на недоторканий синьо-зелений буш пагорбів Ngong. Одна із критих соломою хат відома як «Човнова станція». Гвинтові сходи ведуть через люк в опочивальню, де гості сплять під романтичними сітками, на ліжку, зробленому з цього каное. Цей морський човен Пауль Верлесен купив у рибалки із племені суахілі.
Стільці на балконах сплетені зі стебел водного гіацинта, здобутих в озері Вікторія, – саморобки жінок приозерного племені Луо. З таких же стебел вони плетуть свої житла. Кенія ділить це величезне озеро з Угандою, Руандою і Танзанією.
Суміжна ванна кімната має вікна із особливого скла, виготовленого із перероблених винних пляшок, а власне ванна оздоблена вручну витесаними дошками від каное, гострі носи яких борознили колись хвилі Індійського океану.
Дружина Пауля Верлейсена – Пенні Вінтер (Penny Winter) – модельєр. Вона допомогла йому вибрати пан-африканські артефакти, тканини та аксесуари для внутрішнього оздоблення готелю Ngong House: мозаїка, виплавлена зі скла Kitengela, зібрана художницею Анзеліною Кроз (Anselina Croze); первісна бронза і картини Михайла Жаві (Michail Ghaui); вінтажні подушки з Куби ; тканини з Конго; диванні валики окантовані бісерно-маленькими раковинами каурі; постільна білизна оздоблена бельгійським мереживом.
Кожен мезонін оснащений письмовим столом і балдахіном, виконаними легендарними різьбярами по дереву з острова Ламу.
Для багатьох мандрівників кілька днів у готелі Ngong House – вже крута пригода: проживання у хатках племені Кікуйю дозволяє відчути всю красу життя у буші. «Піонерські» посиденьки біля вогнища у компанії мандрівників із інших країн, які, розмовляючи з вами, також блукали нетрями нерідної їм англійської, як діти у чужому саду. Вечірні банкети при свічках біля каміна, коли темношкірі офіціанти виконують ваше бажання, перш ніж ви сформулюєте його англійською або суахілі. Нічне небо Південної півкулі з незнайомими сузір'ями. Спів яскраво забарвлених африканських птахів і крики невідомих істот уночі. А вдень – водії за викликом для шопінгу у Найробі, екскурсії по музеях і місцях безпечного знайомства з дикою африканською природою: жирафами, слонами, крокодилами, черепахами, носорогами і різноманітними антилопами.
До рідкісних мандрівників з України та Росії бельгієць Пауль Верлейсен має особливе ставлення, він нас завжди чекає і навіть пропонує для проживання, крім «хатинки на курячих ніжках», будинок свого старшого сина, який розбився на маленькому літачку. На вибір. Цей просторий лодж розташований за двадцять кроках від основного лоджу і являє собою скоріше будинок-меморіал Крістофа Верлейсена. Всередині «готелю «У загиблого пілота» все залишено так, як було за життя 38-річного Крістофа, починаючи від пропелера літака над каміном та більярду у холі, закінчуючи книгами і малюнками на стінах. Якоюсь мірою будинок і доля Крістофа Верлейсена нагадують нам про коханого баронеси Карен фон Бліксен – англійською пілота Деніса Фінча Хеттона.
Кухня готелю Ngong House беззастережно може бути визначена як «висока кухня»: страви готують кенійські кухарі, які навчалися у бельгійських майстрів. У цьому сенсі вони є законними спадкоємцями особистого кухаря баронеси Бліксен – Каманте, чий pièce de résistance, «чистий суп», цей вишуканий бульйон, завжди хотів Фінч Хаттон після повернення з сафарі. Із найпростіших інгредієнтів – самої суті Африки – Каманте завжди дистилював все чисте і корисне. Те ж саме зробив Пауль Верлейсен, коли побудував Ngong House, де ним особисто доглянутий кожен куточок.
