Нічого жахливого в самій ідеї референдуму немає. В Швейцарії, наприклад, на референдум виносять навіть питання підвищення поштових тарифів, не кажучи вже про зміну конституційного ладу держави. І будь-яке питання, що стосується якихось змін у Конституції, можна і, я вважаю, потрібно погоджувати з народом.

Але те, що пропонує пан Кінах, не витримує ніякої критики, оскільки всю реформу на референдум винести неможливо. Як, скажіть, сформулювати простому українському громадянину питання про те, хоче він жити в президентсько-парламентській чи парламентсько-президентській республіці? Уявляєте пенсіонерку, яка з жахом дивиться на бюлетень з такою постановкою питання?
Якщо "помаранчеві" вирішать запитати наших громадян про те, чи вважають вони, що у нас повинен бути сильний президент, який сам призначатиме прем'єр-міністра, більшість відповість "так" (надія на царя-батечка в народі жива і нікуди не поділася). Якщо ж прихильники реформи сформулюють це питання по-іншому (наприклад, чи "Підтримуєте Ви нині діючу Конституцію й існуючий конституційний лад в Україні?"), то висока вірогідність позитивної відповіді й на це запитання. Адже народ, дійсно, боїться потрясіння і чергового скидання основ суспільства. Ну а якщо ж виносити кожний пункт конституційної реформи на всенародне обговорення, то це вже буде не референдум - занадто багато внесено змін.
Тому реалізувати на практиці пропозиції Кінаха навряд чи вийде. А ось те, що навколо Ющенка зараз сформувалася команда "яструбів", що вимагає фактичного скидання конституційного ладу, - це факт. Достатньо прочитати заяву Блоку "Наша Україна", в якій главу держави закликають до введення до виборів прямого президентського правління, щоб зрозуміти це. І дуже важливо, щоб громадськість, політичні сили не допустили подібного перевороту. Думаю, що у Центрвиборчкому з'явилися серйозні підстави для розгляду цієї заяви і винесення офіційного попередження "Нашій Україні".

Сама ідея проведення референдуму не входить в протиріччя з Основним законом України. Але треба добре обміркувати питання, які можуть виноситись на референдум.

Інколи в парламенті складається така кон’юктура, яка не відповідає національним інтересам України. В тому числі це стосується і змін до Конституції, прийнятих в грудні 2004. Це зроблено з великою кількістю порушень як Конституції , так і процедурних приписів. Тоді голосували без постатейних обговорень, в цілому. Крім того, зміни не були розглянуті і схвалені Конституційним Судом України. Як на мене, зміни внесені до Основного закону є антиконституційними. Вони не відповідають загальним інтересам українського суспільства, не кажучи вже про те, що вони ще більше розбалансовують систему влади. Перший наочний приклад цього – позавчорашнє голосування в парламенті щодо відставки Кабінету Міністрів України. Як на мене, ця реформа взагалі була не на часі. Вона не відповідає європейській практиці парламентаризму. Хто б що там не говорив, такої системи влади, яка закладені в змінах, важко знайти в будь-якій розвинутій європейській державі.

Як би у нас функціонував Конституційний Суд, то однозначно всі запропоновані зміни до Конституції він би відмінив. Важко сказати наскільки ймовірним є проведення референдуму. Результат його залежатиме від багатьох чинників, в тому числі і від формулювання запитання, а також від того - наскільки широкою буде проведена роз’яснювальна робота і наскільки публічним буде обговорення тих чи інших положень.

Анатолій Кирилович повинен прочитати статтю Конституції, де чітко записано, що внесення змін до Конституції здійснюється шляхом голосування депутатів в парламенті на першій і другій сесії ВРУ. Аби зміни пройшли на другій сесії за них повинні висловитись дві третини депутатів. Це єдиний шлях внесення змін до Конституції. Свого часу Леонід Кучма хотів також через референдум внести зміни до Конституції, але не наважився піти неконституційним шляхом. Анатолій Кирилович, як Секретар ради національної безпеки, повинен керуватись Конституцією, як і гарант держави який призначив його на цю посаду.

По-перше, потрібно доопрацювати законодавство про референдуми. По-друге, конституційна реформа щойно розпочалась і можливість проведення такого референдуму не виключена. Але для цього потрібна шалена інформаційна підготовка.

Анатолій Кирилович подібними ініціативами намагається сподобатись Президенту, розуміючи при цьому, що з юридичної точки зору це є безглуздям. Політреформа вже вступила в силу, відповідно референдум щодо того явища, яке вступило в дію, є недоречним. Політична реформа не може мати зворотної дії. Це метод такого собі позиціонування Анатолія Кириловича напередодні парламентських виборів і в політичній кризі, яка на початку цього року охопила Україну.

Якби референдум проводився до вступу політреформи в дію, то його результат винятково залежав би від того як поставлене було б питання. Відомо, що наш народ звик голосувати «за». Найяскравіший приклад - 1991 рік: тоді в березні наш народ проголосував за входження в оновлений Союз, а в грудні проголосував за незалежність. Все залежить від формулювання питання. А крім того, у нас можливі такі фальсифікації, які навіть не снились ні Януковичу, ні Ющенку ні при другому , ні при третьому турі виборів. Народ проголосував би так, як це вигідно було б владі.