Івченко говорив, що зобов'язання про постачання туркменського газу виконуються. І де цей газ? Тому треба спочатку отримати документ: офіційний, підписаний, який вступить в дію, а потім щось говорити.

Навіть більш ніж 5 років ми одержували газ по $ 50, тому можна і по

$ 95 його протягом 5 років одержувати. Може бути всяке, правда, я не дуже в це вірю. Я вірю фактам. Де угода? Івченко, може говорити те, що вважає за потрібне, але я повірю в це, коли буде угода, і коли вона буде ратифікована парламентами - і нашим, і російським. Спочатку треба справу зробити, а потім говорити про це. А не навпаки.

Те, що говорить Івченко, навіть не обговорюється. Тому що це людина абсолютно непрофесійна, яка не несе ніякої відповідальності. Тому він може завтра сказати, те, що сказала Тимошенко, що вона поїде і домовиться за безкоштовний газ. В цей час мої друзі поцікавилися: чи не може вона Тверську обслужити? Розмови Івченка не мають за собою ніяких політичних наслідків. На жаль, наш політикум настільки забрехався, що народ вже втомився дивуватися. І зараз говорить багато. А ми будемо, як в анекдоті: «Ви говоріть, говоріть».

Ціни на газ не можуть 5 років бути 95 дол., вони змінюватимуться. Тим більше, ми не знаємо, до чого вони насправді домовилися, адже процес переговорів був непрозорим. Ми з вами тільки після виборів почнемо про щось дізнаватися. Нічого хорошого нас найближчим часом не чекає.

Багато господинь, коли варять бульйон, довго мучаться, збираючи піну, а є німецький рецепт: перший бульйон зливають, заливають свіжу воду, і бульйон вариться на другій воді, він виходить чистішим і кориснішим. Тож, в нашій країні нам треба - або чекати, поки увариться піна із старих політиків, або залити бульйон свіжими силами. Зараз же в нас бігають з фракції у фракцію людям на сміх. Поки ми не виллємо все відразу, а потроху збиратимемо піну, в нас не вийти доброго супу. Людям треба на виборах ухвалити правильне рішення і злити піну.

Виходячи з тих документів, які були підписані і показані широкій громадськості, не можна взагалі говорити про які-небудь поставки. Оскільки в цих документах, передусім, відсутня відповідальність, відсутні механізми поставок і так далі. Поставки газу залежать, передусім, від міжурядових відносин, а не від контракту, який підписав Івченко і на який він посилається.

Про ціну на газ ми говоритимемо і не раз: і весною, і літом, і до виборів. На чому обґрунтовується його впевненість у тому, що протягом 5 років Україна отримуватиме газ по 95 дол. за 1 тис. кубометрів, Івченко не пояснює, просто сказав і все. У нас в країні чомусь заведено, що урядовець практично не несе відповідальності за те, що він робить, а тим більше говорить. Тобто говорити Івченко може що завгодно. Голова правління НАК «Нафтогаз України» робить багато заяв, кожна з яких стає ще більш незрозумілою.

Я вважаю, питання про газ повинні вирішуватися на міжурядовому рівні, а не між суб'єктами господарювання.

Івченко може бути переконаний в чому завгодно. Мене його переконаність не переконує.

Ще півроку тому він був переконаний, що газ Україні постачатимуть по 50 дол., причому, до 2013 року (а це вісім років), потім він був переконаний, що по 50, але до 2009 р. і т.д. Так само українське керівництво було переконане, що йому не потрібен посередник в особі РосУкрЕнерго, а через деякий час «переконалося» в тому, що ця компанія має стати монопольним постачальником газу до України.

Річ навіть не в тому, що Івченко, Плачкову і Ющенку з «любими друзями» (в чому б вони не були переконані) вірять тільки найнаївніші і простодушні навіть з потомствених оранжевих. Проблема полягає в тому, що через неповних три місяці Івченко пройде за списком «Нашої України» у Верховну Раду, після чого, зовсім інші сили сформують зовсім інший уряд і ні Івченко, ні Плачков, ні Єхануров, ні особисто Ющенко (навіть якщо він збереже за собою посаду номінального президента) не матимуть ніякого відношення до формування української позиції на переговорах за цінами на газ.

Більше того, ціни визначаються на основі домовленості двох сторін. Помаранчева влада вже продемонструвала, що її можливості впливати на позицію «Газпрому» жахливо далекі від її ж амбіцій. Я дуже сильно сумніваюся, що Міллер шепнув на вухо Івченку свої цінові плани на найближчі п'ять років. У той же час я чув як Путін в Астані заявив, що з другого півріччя 2006 року ціна російського для України може бути і більшою, і меншою 230 дол. за тис. куб. м. Поки що світові тенденції свідчать про підвищення цін абсолютно на всі енергоносії. Середньоазіатський, у тому числі туркменський, газ теж стрімко дорожчає. Звідки ж візьмуться 95 дол., якщо в підписаних Івченком угодах закладена формула визначення ціни, що дозволяє роздути її до будь-яких висот.

Я схильний припускати, що Івченко обіцяє все, що завгодно, просто тому, що йому не доведеться за ці обіцянки відповідати.

У мене останнім часом складається враження, що українські держчиновники взагалі не читають нічого, у тому числі угоди, Конституції, тексти угод, що підписуються ними. Мабуть, Івченко під час своєї новорічної поїздки до Москви вперше забув узяти перекладача, а читати текст угоди з "Газпромом" на російській мові йому не дозволила гордість українського націоналіста. Ось він і підмахнув угоду, не дивлячись. Інакше, чим можна пояснити його наполегливе небажання побачити, що ж написано в цьому документі?

А написано там наступне: в 2006 р. Росія постачає Україні 34 млрд. кубометрів газу, що "підлягає продажу за ціною 95 дол. США за 1000 куб. м газу, що діє В ПЕРШОМУ ПІВРІЧЧІ 2006 р."

Звідки Івченко і Ющенко отримують секретні відомості про те, що Україна одержуватиме газ за зазначеною ціною впродовж п'яти років, нікому невідомо. Я б міг ще припустити, що вони навмисно домовилися з Москвою про п'ятирічні гарантії, якби саме керівництво "Газпрому" не стверджувало, що газові ціни переглядатимуться мало не щокварталу залежно від світової кон'юнктури.

Насправді, жодна країна, жодна компанія світу зараз не фіксує ціни на енергоресурси на тривалий період. Не буде цього робити й Росія. Оскільки в умовах загальносвітової гострої енергетичної кризи фіксація цієї ціни більш ніж на рік небезпечна грандіозними фінансовими втратами.

Я розумію, що глава Конгресу українських націоналістів може цього не знати. Проте, врешті-решт, у свої поїздки він може брати не тільки перекладача з російського на український, але і хоч якого-небудь нафтового експерта, щоб той роз'яснював йому ці елементарні істини.