Луценко вже стільки багато обіцяв, що, мені здається, йому краще жувати, ніж говорити. Нехай краще Юрій Луценко займеться справою деполітиції МВС України, а не публічними заявами і роздаваннями обіцянок про те що він розкриє резонансні вбивства, починаючи від вбивства Бориса і Гліба і до наших днів.

Більше буде толку, якщо він дійсно наведе порядок у органах внутрішніх справ, почне боротись з корупцією, із організованою злочинністю, яка зараз підняла голову, вона нині є більшою ніж за його, розкритикованих ним же, попередників. А політичні сенсаційні резонансні вбивства нехай віддасть прокуратурі.

Мені здається Луценко більше дбає про власні політичні рейтинги, ніж про розкриття справи Чорновола. Це по-перше. По-друге, він ніяк не може звикнути до того, що він є міністром внутрішніх справ, а не хлопцем на барикадах.

Він не має права говорити про вбивство Чорновола, це може робити тільки суд. Якщо це доведе суд – це одна річ. Якщо це тільки здогадки, гіпотези - це інше. В даному випадку він перевищив свої повноваження, і перейшов цілий ряд меж, намагаючись просто робити піар на трагічних подіях.

Є так зване прецидентне право, за яким живе значна частина людства. Воно засновано, звичайно, на прецедентах. Мені подобатися робити прогнози, базуючись на них.

Я міг би взяти прецеденти розкриття резонансних справ паном Луценком і зробити їх екстраполяцію, так ось розкритих - нуль. Нуль, помножений на майбутнє, дорівнює також нулю. Коли у нього буде розкрита хоча б одна резонансна справа, тоді можна буде говорити, що є шанс розкрити інші резонансні справи.

Я, як колишній соціолог, як політолог застосовую тільки наукові методи. Один з них це екстраполяція. Поки екстраполюватися нічого - ні теперішній час, ні майбутнє. Немає розкритих резонансних справ. Тому це такі ж голослівні обіцянки, як обіцянки навести лад на дорогах України, навести порядки зі злочинністю, розкрити справу Гонгадзе і решту справ.

Вбивство це чи ні, має право сказати тільки суд. Подібні заяви говорять про те, що у нас люди, які обіймають навіть вищі посади в юридичній системі, не мають базових знань в юриспруденції. Це свідчить про неписьменність міністра, який є головним захисником права в Україні. умноженый на майбутнє дорівнює також нулю. паном ЛУценко а якісь прециденты. тобы через такий

Стосовно загибелі Чорновола, то з самого початку версія вбивства мені здавалася зовсім непереконливою.

Важко знайти сили, які були в цьому зацікавлені. Як політичне вбивство це малоймовірно, оскільки він проводив дійсно політику конструктивної опозиції. Для влади Чорновіл не представляв небезпеки. Швидше владі було вигідно мати опозицію у такому вигляді.

Він не був пов'язаний ні з якими бізнес структурами. Тим самим версія про те, що його вбила мафія, виходячи з бізнес-інтересів, теж не проходить. З самого початку версія вбивства мені здавалася чисто спекулятивною. Ті політичні сили, які були зацікавлені в компрометації уряду, мені здається, і розробляли цю версію. Рівно так вона мені представляється і зараз. Тим більше, що є малоймовірним, щоб через такий період часу, після того, як стався цей нещасний випадок, можна було щось зараз з'ясувати.

Офіційна особа не повинна говорити, що це вбивство. Вона може говорити тільки про існування версії. А говорити про це як про встановлений факт офіційна особа не має права.

Це так здається, що вбивство не доведено. Є незаперечні доводи.

Чи пам’ятає Україна за всю історію більш багаточисленний похорон, ніж похорон Чорновола у 1999? Тоді не було оргкомітету, ніхто не клеїв листівочок, не розносив запрошення на похорон. За два вихідні дні до Києва приїхало близько 500 тис. людей, приїхав кожен сотий українець. Це є свідченням того, що люди не повірили у версію про ДТП, яку виголосив нині також покійний міністр внутрішніх справ України. Скільки би влада не мудрувала, але народ ніколи не підніметься на щось фальшиве. Народ таким багаточисленним похороном висловив позицію: «Не вірю».

Звичайно, говорити про це не зі сфери того, що мав би робити політик і народний депутат, проте мовчати не можливо. Про те, що це було вбивство я суджу також з обставин, які передували смерті В’ячеслава Максимовича. Найнезаперечніша - це все сталось на передодні виборів.

Ми всі стали якимись девіантними. Ми йдемо на поводу того, що нам скажуть. Мені соромно за всіх нас і за кожного зокрема. Чорновіл також журналіст, лауреат Шевченківської премії в галузі журналістики. Але за одного вбитого журналіста ми шукаємо правди і треба це робити, я маю на увазі Гонгадзе, а за другого вбитого журналіста ми забули. Чому? Бо там є плівки, а там не має. Немає системи соціальної справедливості між небіжчиками. Тому дуже добре, що міністр внутрішніх справ, зважаючи на багаточисленні заяви, позиції, пропозиції Народного Руху України не тільки мав свою версію, але й професійну фахову доведену (стосовно гальмівного шляху і багатьох інших обставин пов’язаних з зерновозом, в якому дуже в дивний спосіб загинули всі фігуранти). Як каже мудра латинь – розумному достатньо. А впертому - ну що ж? Симоненко до цього часу каже що не має української держави.

Це перший міністр який сказав правду. Народ почув про початок процесу. Я тішусь з того, що нарешті сказано правду, а стосовно того коли доведуть… Чи сказано хто вбив Кеннеді чи Улафа Пальме? Але в українській ситуації опускати руки не можна. Честь і хвала Луценкові, що він мав сміливість сказати, що це було вбивство.

Я вірю що добро переможе зло. Навіть, якщо це відбудеться не та цьому, а на тому світі. Нехай ці вбивці проживуть 15-20 років з окривавленими руками, а що далі? Не може залишить без кари вбивство будь-якої людини, тим більше великого політика.

Вбивство чи не вбивство - в мене немає думки і не повинно бути. В усякому разі, публічної, тому що я не фахівець. Соромно міністру внутрішніх справ робити заяви, які поки обґрунтовані тільки на припущенні. Це не його справа. Такий висновок може зробити тільки суд. Навіть якщо є якісь матеріали, в чому впевненості немає, судячи з того, в якій формі він це подає, подібні заяви можуть тільки нагнітати напруженість у суспільстві. Для серйозного міністра внутрішніх справ це неприпустимо. Луценко несерйозний міністр, а якась пародія на міністра.

Навіщо він це робить? Тут спрацьовує багато чинників. По-перше, повторюю - він дуже несерйозний. Він робить дуже багато вчинків з розряду хлоп'яцтва. Таке враження, що Луценко хлопчик, який не награвся. Такі заяви він робить постійно. То він розказує, як він хуліганив, тут же він розказує про вбивство Чорновола, і так далі. Подібні заяви робити міністру не можна. Елемент несерйозності, хлоп'яцтва у Луценко завжди присутній.

Чи є його заява свого роду піаром, мені сказати важко. Тому що він член Соцпартії, яка навряд чи є великою прихильницею партії Чорновола, і навряд чи вона могла давати таке замовлення. Я не вважає, що Соцпартія в цій справі бере участь. З іншого боку його могли підштовхувати «рухівці» і «праві». Але на першому місці, вважаю, все таки дитячість.