Це один з тих небагатьох випадків, коли Президент дійсно діє правильно і займає дійсно виважену позицію. Потрібно враховувати, що Україна є державою неоднорідною, не монолітною, в якій присутні різні впливи, різні конфесії, різні етики. Відповідно, потрібно виходити з цих речей і не ображати одних віруючих на противагу іншим. Свобода слова - свободою слова, але іноді краще жувати ніж говорити.

Я думаю, що не варто вдаватись до передрукування подібних малюнків, тим більше, що ці карикатури не мають жодної художньої цінності.

Я знаю добре редактора газети «Сегодня» . Це дуже розумна і поміркована людина. Але в даному випадку він діяв за принципом Блаженного Августина: «Якщо істина є скандал, то нехай буде скандал». Але іноді варто подумати, чи варто оприлюднювати щось, що маже мати далекі наслідки і спровокувати щось значно більше, а не просто задовольнити цікавість чи потребу у свободі слова.

Такі речі регулюються багатьма законодавчими актами, в тому числі Цивільним кодексом, і багатьма законодавчими актами, які безпосередньо стосуються засобів масової інформації. Насправді не можна говорити про винятково законодавче регулювання подібних конфліктів, Президент апелював до моралі, до внутрішнього розуміння кожним журналістом своєї відповідальності за міжнаціональний мир і міжрелігійну злагоду. Журналістський цей насправді має величезну відповідальність перед суспільством.

Щодо карикатур, то це є не стільки намагання збурити ситуацію, оскільки Україна є унікальною державою, де мирно співіснують представники різних конфесій, стільки намагання продемонструвати свободу слова у своїй безвідповідальності. Я маю на увазі те, що журналісти сьогодні мають право говорити про все, що бачать за необхідне, але не завжди розуміють, що за свої матеріали вони мусять нести відповідальність. А з іншого боку у нас є ще одна проблема пов’язана зі свободою слова – не завжди наші правоохоронці органи реагують на фактично та документально підтверджені публікації. Ми мусимо пережити безвідповідальне ставлення до свободи слова.

Я не знаю фактів, чи можливо когось в нашій країни засудити за розпалювання міжнаціональної і міжрелігійної ворожнечі. Хоча такі речі відбувались досить часто. Це стосується і Верховної Ради України, і передвиборчої кампанії. Всі чудово пам’ятають президентську кампанію 2004 року, де доволі багато політичних сил, політтехнологи працювали власне на межі розпалювання міжнаціональної ворожнечі, на цивілізаційний розкол. Сьогоднішній владі потрібно працювати, щоб не було більше прецедентів , щоб не було ні у технологів, ні і у ЗМІ можливості збурювати подібні настрої. Потрібно чітко виписати і на юридичному рівні цю проблему . Потрібно утворювати експертні ради, які б на досудовому рівні визначали - що відповідає принципам національної терпимості, що ні. Подібний орган існує при Національній раді з питань телебачення і радіомовлення.

Слова президента треба розцінювати не як дружню пораду, а як попередження. Оскільки це проблема актуальна в усьому світі і стосується не тільки мусульман, до того ж в Україні їх не так вже й багато. Але хто був в Криму, той знає наскільки легко збурити ситуацію. Це стосується не тільки релігії, стосунки між віруючими і невіруючими теж можуть набувати різних форм. Попередження Президента про те, що засоби масової інформації несуть колосальну відповідальність за свої публікації, в даному випадку абсолютно обґрунтовано як нашої реальністю, так і тим, що відбувається в світі.

Питати мене про ставлення до слів Президента навіть не зручно, бо, в певному розумінні, я є навіть підсудним. На мене і на моїх колег з Академії наук подала позов відома організація МАУП за те, що ми закликали до толерантності і засудили спір, який проходить під гаслами боротьби з єврейською загрозою. Як відомо, такі судові процеси проходять досить важко. Оскільки довести чиюсь вину буває важче, ніж визнати винним того, хто піднімав голос протесту проти якої-небудь некоректності. Те, що сказав Ющенко, - цілком своєчасно. Зараз нам треба думати не про те, якими юридичними засобами треба придушувати нелояльність в питаннях релігії і національних відносин, а думати про те, як створити атмосферу непримиримості, нетерпимості до будь-якого хамства в цих питаннях.

Я не думаю, що га зате «Сегодня» хотіла в Україні розгорнути таку антиєвропейську кампанію, яка нині поширилась по всьому ісламському світі. Проте з таким же успіхом, говорячи винятково про інформативні цілі, можна перевидати «Протоколи сіонських мудреців», або «Майн кампф», а потім говорити: що ж поганого в поінформованості людей?

Я не думаю, що у нас юридична база для переслідування, м’яко кажучи, нетактовностей, існує. Вона практично відсутня. У нас не виграний ні один процес в звинуваченні і підбурювані кого-небудь до міжнаціональних сутичок. Але найголовніше, з моєї точки зору, створювати громадську атмосферу. І треба, щоб активність виходила не тільки від держави. Мене не цікавить - чи будуть переслідувати чи ні, саджати в тюрму чи ні, я хочу щоб люди були небайдужими. Свого часу були поширені антирелігійні віршики Дем’яна Бєдного і подібних його поетів, де по хамськи, на рівні непристойності, висміювались євангельські сюжети. За такі речі треба по морді бити, якщо не прямо, то фігурально.

У нас це не закінчиться нічим, бо в нас не має стільки людей ісламської віри, як в Данії чи у Франції. Але ми будемо фігурувати в антиєропейських демонстраціях і погромах, які по всьому світі поширюються. Редактори газет, звичайно, не думають на чиєму вони боці, єдина їхня мотивація – розширити тираж. А потім ми все це довго і важко будемо розхльобувати. Той придурок, який малював Магомета з бомбою, також не думав про мільйони демонстрації, спалення прапорів і вбивства.

Коли ми виступили із заявою, засуджуючи карикатури, ми насамперед відзначили, що виступаємо не проти якої-небудь конфесій, а за діалог культур і за свободу слова. В той же час, під свободою слова ми маємо на увазі те, що свобода однієї людини закінчується там, де починається свобода іншої людини. Слова Президента ми не вважаємо цензурою, а вважає закликом до цивілізованості, до взаєморозуміння. В країні повинен бути порядок, а не хаос. Тому що публікація карикатур в принципі не була обгрунтована. Якщо йдеться про свободу слова, ми чекаємо якихось аргументів, у свою чергу ми готові аргументувати свою позицію. А карикатури несуть у собі чисто провокаційний характер.

Віра мусульманина грунтується на вірі в Бога і визнанні пророка Мухаммеда як посланця, який приніс заклик творця до поклоніння. Особа пророка в світогляді мусульманина ставиться вище, ніж особа, як така, самої людини. Віруючої людини не може не зачепити непристойне зображення пророка. Якщо датська газета хотіла щось цим сказати, вона так і повинна була це зробити і вийти на діалог. Мусульмани готові виступити з конртаргументами або підтримкою, ми відкриті для діалогу і постійно шукаємо контакти. А газета «Сьогодні», за словами головного редактора, опублікувала це з чисто інформаційною метою. Вони вибачились перед мусульманами, почуття яких зачепила ця публікація. Нам вибачили і ми розповсюдили з цього приводу звернення.

Ми схиляємося до тієї думки, що газета «Сьогодні» дійсно надрукувала карикатури з інформаційною метою. В Україні просто такими публікаціями неможливо викликати те, що відбулося в Данії, і організовувати в зв'язку з цим провокацію ніхто б не став.

Газета «Сьогодні» не єдина, яка на сьогодні надрукувала ці карикатури. Але думаю, це дурість з боку редакцій.

Ірина Геращенко виказала точку зору громадянина Віктора Ющенка, який так само, як будь-який громадянин України, має повне право виказувати її з цього питання. Ми взяли думку Віктора Ющенка до уваги, але на нашу редакційну політику вона ніяк не впливає. Інша справа, якби влада вжила якихось заходів після цієї заяви відносно нашої газети, але нічого такого поки немає і, сподіваюся, не буде і в майбутньому.

З мусульманами у нас зараз абсолютно нормальні відносини. Чесно кажучи, пристрасті кипіли в основному в політичному середовищі. На рівні рядових мусульман ніяких загроз не було. Так само як і з боку лідерів мусульманських організацій нашої країни. Так, вони зажадали від нашої газети вибачення в своїй відомій заяві, але після того, як наша газета пояснила свою позицію і вибачилась перед віруючими, які вважали себе ображеними публікаціями, вони заявили, що знімають свої претензії і вважають інцидент вичерпаним. Ми поважаємо мусульман і тісно з ними співпрацюємо, і співпрацюватимемо далі. Карикатурами ми не збиралися їх ображати, ми хотіли просто показати нашим читача, у тому числі і мусульманам, через що виникла вся ця криза.

До речі, зараз назріває новий скандал, у зв'язку з нібито фальсифікацією карикатур, які тиражувалися на Сході. Тобто, там демонстрували зовсім не ті карикатури, які публікувалися в датській пресі, а якісь вульгарні малюнки на пророка, які невідомо хто малював. Нібито саме вони привели до безладдя на Близькому Сході. У зв'язку з цим багато хто піднімає питання про те, що, можливо, все таки слід було б для інформування публікувати карикатури, що вийшли в Данії. Щоб бачили, що там зображено і не було таких ексцесів після розповсюдження підробок.

Я думаю, краще, що може зробити в цій ситуації влада в Україні – порадити близьким до неї політикам і депутатам припинити істерію з цього приводу і перестати нагнітати пристрасті. Пристрасті нагнітаються не нашими публікаціями, а якраз цими заявами.

До речі, карикатури ще до нашої публікації показували великим планом на українських телеканалах. І особливих обурень з цього приводу ні в кого не виникало.