Заява Єханурова є щонайменше безвідповідальною. Кидатися такими звинуваченнями, не підкріпленими доказами, не гідно не тільки для прем'єр-міністра (хай навіть він і є в.о. прем'єра, за версією парламенту), але і для лідера одного з провідних виборчих блоків (хай навіть він лише формальний лідер, а, по суті, просто перший номер в списку). Можна було б припустити, що Юрій Іванович зробив цю заяву в запалі виборчої боротьби, щоб консолідувати навколо НСНУ прихильників "оранжевих" із західної України, думаю, які часто просто не розуміють, що жителі Криму можуть щиро, а не під впливом "агентів впливу" іноземних держав, прагнути розвитку дружніх відносин з Росією, аж до створення з нею союзної держави. Адже за логікою Єханурова виходить, що ті політичні сили Криму, які не дотримуються офіційної позиції Києва (а таких там, як відомо, досить багато), якраз таки і є такими "агентами впливу", що фінансуються з-за кордону.

З іншого боку, слід враховувати, що слова прем'єра прозвучали саме в момент загострення російсько-українських відносин з "кримських питань", саме тоді, коли Україна на офіційному рівні заявила про свій намір істотно підвищити орендну плату для баз ЧФ РФ в Криму. Українська влада, схоже, прагне використовувати Крим як інструмент тиску на Росію і, відповідно, готує громадську думку всередині країни.

Тим часом слова Єханурова доводять, що влада визнає свою нездатність розв'язати проблеми такого складного регіону як Крим. За минулий рік в автономії змінилося два уряди (Куніцина змінив Матвієнко, якого своєю чергою змінив Бурдюгов). Київ погодився на повернення до влади в АКР ставленика саме регіональної еліти, відкликавши назад "варяга" Матвієнка. Але представники центральної влади, схоже, так і не зрозуміли, наскільки нетипова для решти території України ситуація в автономії, раз прем'єр-міністр закликає "українських патріотів" вирішувати кримські проблеми. Не хотілося б, щоб через недалекоглядну політику влади Крим повернувся в ситуацію 1991 року.

Ситуацію в Криму дійсно потрібно вивчати прискіпливо, оскільки ми маємо там ситуацію, якої не було раніше. Вибори до місцевих рад можуть призвести до ускладнення відносин між регіонами і центром. З огляду на настрої населення на півострові там може виникнути значна більшість у Верховній Раді тих сил, які можуть стати в опозицію до Києва. Це може бути використано зовнішніми силами, передовсім Росією. Ми маємо той випадок, коли плодами демократії користаються ті, хто не погоджується взагалі з концепцією існування держави. Єхануров своєю тезою визнає серйозні ризики. Займатись цим сьогодні треба серйозно. Не тільки констатувати, а й аналізувати і вживати певних заходів як правових, так і політичних.

Центральна влада повинна подумати яких законів не вистачає регіону. Крім того, мусять бути гарантії цілісності держави. У нас складна соціально-політична ситуація, до того ж у нас брак політичної культури, і навіть брак нормального цивілізованого патріотизму , до того ж ми маємо недосконалі закони. Все це може стати чинником політичної боротьби на півострові.

Доказів фінансування політичних сил у Криму з-за закордону у влади немає. Це просто реакція Єханурова на те, що Крим не є прихильником нової політичної влади і електоратом «Нашої України». А це дійсно так.

Не думаю, що влада до виборів встигне змінити ситуацію в регіоні, і кримчани підуть голосувати за Єханурова. Я не бачу механізмів. Тут дуже багато специфічних моментів: починаючи з проблеми мови і закінчуючи загальною ідеологією. Минулого четверга я цілий день провів у Севастополі. Там скрізь великі білгборди українською мовою з закликами голосувати за «Нашу Україну». У жителів це, щонайменше, викликає подив. Через історичні причини це російськомовний регіон. Білгборби орієнтовані на Центральну та Західну Україну в Криму ніякого ефекту не принесуть. З погляду технології це не правильно. Влада навіть не намагається прийти на зустріч кримському електорату.

Той факт, що керівник такого масштабу і такого рівня опускається до якихось необґрунтованих пліток, як мінімум, викликає здивування. У нього є всі можливості поставити перед відповідними структурами питання і отримати на нього відповідь: хто кого фінансує, і як працюють ці політичні організації. Це перше. Друге – невиразні відповіді з приводу ситуації навколо маяків свідчать про цілеспрямовану роботу найвищого виконавчого органу держави в цьому напрямі. Якщо там були розташовані якісь дачні ділянки, то це також при бажанні можна було довести. Третій момент - а чи не сама влада України провокує ті процеси, які відбуваються в Криму? Адже закон про статус депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим не прийнятий до цих пір. На нього накладено вето. Ситуацію навколо землі також з'ясовували рік, і до цих пір невідомо, хто вкрав цю землю. З приводу будівництва порту в Донузлаві також багато питань. Є указ Президента з цього приводу, а Єхануров говорить інше. Виходить - ні економічних, ні політичних розрахунків немає. Тобто, все, що відбувається – тільки слова. Це ще раз підтверджує – ніякої стратегії ні соціально-економічного розвитку держави, ні регіонального, ні з точки зору розвитку Криму як курорту, який залучив би величезні фінансові ресурси. Одні тільки слова на рівні: хтось комусь щось сказав. Просто соромно за керівництво виконавського органу влади, яке робить такі необдумані заяви.

Показати Єханурову, що він щось знає - не вийшло, це більше схоже на розповсюдження пліток. Я з упевненістю можу сказати: наша політична сила з-за кордону не фінансується. А те, що президентські вибори фінансувалися з-за кордону - всім відомо. Я маю на увазі сторону нинішнього Президента. Це вже доведено і є відповідні матеріали. Тому не потрібно перекладати з хворої голови на здорову.

Ситуація в Криму дійсно гірша, ніж була і рік, і два, і навіть десять років тому. Фактично вона наближається до того стану, в якому була між 1991 і 1994 роками, коли стояло питання про приналежність Криму Україні. Зараз воно у більш м'якій формі знову виноситься на порядок денний.

Проте, на мій погляд, у цьому винні не якісь сили, що «фінансуються з-за кордону», а діюча влада. «Оранжевих» попереджали, що політика форсованої насильницької українізації Криму ні до чого доброго не приведе. Були б вони розумні, то просто пригадали б, що свого часу Крим і Придністров'я були однаково потенційно гарячими точками. Різниця полягала лише в тому, що у Кравчука і Кучми вистачило відповідальності і політичної волі для того, щоб не загострювати ситуацію, і в результаті Крим десять років був нормальним українським регіоном, не без проблем, але без яскраво виражених сепаратистських настроїв. А Снігур (кишинівський) піддався тиску власних націоналістів, почав форсовану румунизацію Придністров'я, втратив контроль над ситуацією, послав війська, і Молдова фактично розділилася на дві держави.

Зараз «помаранчеві» наступили на ті ж граблі, і якщо вони (або новий не «помаранчевий» уряд) вчасно не зупиняться, то Крим може поплисти від України назавжди. Це, звичайно, трапиться не завтра, але таку небезпеку не можна недооцінювати. Тим паче, що Україна не має у своєму розпорядженні достатнього потенціалу для силового вирішення, а перебування в Криму великої російської і кримськотатарської громади створюють ідеальні умови для інтернаціоналізації конфлікту. Москва і Анкара просто не зможуть мовчати, навіть якщо б хотіли.

Заяви ж про закордонне фінансування я вважаю безвідповідальними в принципі. Вони дуже серйозні для того, щоб кидатися ними бездоказово. Необхідно наводити конкретні приклади, з вказівкою політичної сили, держави-інвестора, конкретних сум, мети, на яку вони надані і на що витрачені.

Тим більше, оранжевим взагалі слід мовчати про закордонне фінансування. Якщо американські вливання в «революцію» вони ще можуть вважати недоведеними, а допомогу Сороса називати чистої води філантропією, що нічого спільного не має з «майданом», то гроші Березовського, за їх власним визнанням, ішли на «просування демократії» і витрачалися, у тому числі і на організацію «майдану». І в цьому випадку не важливо, чи знав Ющенко, що його «любі друзі» фінансують підготовку і проведення перевороту на гроші одіозного російського олігарха з лондонською пропискою, чи не знав. Важливий факт визнаного закордонного фінансування помаранчевих. Хай Єхануров, перш ніж розкидатися голослівними звинуваченнями, наведе хоч один подібний факт (з конкретними платіжками і «щирими визнаннями») стосовно будь-якої іншої політичної сили.