Україна. Кінець соціології

Третій тур виборів у 2004 році став можливий тому, що виборці відмовилися визнавати результати другого туру. Сьогодні українські соціологи відмовляються визнавати результати досліджень, проведених іншими фірмами, звинувачуючи один одного або в маніпуляціях, або у відкритій фальсифікації. Відкрита інтрига – битва за друге місце в передвиборному чарті. Кому воно дістанеться – БЮТ чи НСНУ – сьогодні вже точно ніхто не зможе сказати. Додаткове питання – хто, крім семи фаворитів передвиборних перегонів, подолає трипроцентний бар'єр на парламентських виборах? За одними даними, це блок ПОРА-ПРП і «Не так!», за іншими - шанси на проходження бар'єру виникають у «Віче» і Блоку Костенка-Плюща.

За даними проекту «Український вибір» при агентстві «Українські новини», тільки в першій половині лютого українці через ЗМІ ознайомилися з результатами 13 (!) загальнонаціональних соціологічних опитувань. Іншими словами, щодня Україна дізнавалась про нові рейтинги.

Підсумовуючи їх, відзначимо, що Партія Регіонів набирала від 22,9% до 32,3%; БЮТ – 10,4%-24,9%; НСНУ – 9,4%-21,2%; СПУ – 4,6%-8,8%; КПУ – 2,7%-7,4%; Народний блок Литвина – 2,6%-5,7%; Блок Вітренко «Народна опозиція» - 2,2%-6,9%.

В проходженні вищеназваних суб'єктів виборчого права більшість соціологів не сумнівається – питання тільки в порядку переможців – а ось щодо тих, що наближаються до подолання 3-процентного бар'єру, думки соціологів відверто розійшлися.

Так, ПОРА-ПРП набирала від 0,5% до 2,9%; «Не так!» - 0,3%-4,1%, Блок Костенка-Плюща-0,3%-2,1%, «Віче» – 0,3%-1,9%.

Звідки взялися такі розбіжності в рейтингах і чим може закінчитися Всеукраїнська соціологічна війна?

18:50 Андрій Биченко, директор соціологічної служби Центру Олександра Разумкова

Все це досить дивно. Я спостерігаю масу рейтингів від
організацій, про які раніше нічого не було чутно. Мені здається, що
був просто за вечір придуманий десяток назв фірм. Причини диверсії,
на мій погляд, такі: у деяких партій незначний рейтинг,
тому потрібно переконувати інвесторів, що партія пройде до парламенту.
Крім того, партії уже зараз проводять переговори про посади у
виконавчій владі, і чим вище рейтинг політичної сили, тим
більше аргументів в переговорах з опонентами.

18:46 Ірина Бекешкіна, науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи»

Таке відбувається вперше в Україні. Це масове вкидання в Мережу даних
неіснуючих фірм із штабів політичних сил. Я знаю, що цих фірм
немає. Очевидно, мета цих інформаційних диверсій – внести
дезорієнтацію в свідомості виборців, показати, що соціологи брешуть,
підірвати довіру до соціології, підірвати довіру до екзит-полів.

14:03 Дмитро Видрін, директор Європейського інституту інтеграції і розвитку

Зараз ми спостерігаємо не першу соціологічну війну і як правило, вони
закінчуються нічим. Через два місяці будуть згадувати 3-4 фірми, які мають 10-річну репутацію, і підуть у нікуди ті одноденки, які
створюються під вибори.

Технологія одна й та ж: кожна політична сила вірить у так звані реалізовані очікування. Якщо соціологія фіксує високі очікування, то люди так само проголосують. Це логіка від зворотного. Спираючись на неї, майже кожний лідер партії намагається "ошукати" свою соціологію, чекаючи, що вона підтягне таку ж кількість виборців. «Виходячи з цієї концепції, майже всі партії створили зараз свої кишенькові фірми-одноденки, які домальовували їм 3-4, рідше 5%.

Сама соціологія дозволяє всередині навіть коректних досліджень проводити
якусь більш-менш коректну маніпуляцію. Немає абсолютно точних
соціологічних досліджень, завжди є погрішність. Зазвичай ця
погрішність складає до 2%, навіть в найграмотнішому і добре
розрахованому дослідженні. Тому в результаті можна маневрувати в рамках цієї погрішності. Той, у кого 15%, можна дати як 17%, так і
13%. Тому, маючи конкретне замовлення на підтримку або заниження
якоїсь партії, деякі, навіть дуже поважані фірми, маніпулюють
цією погрішністю, знаючи, що в цьому їх звинуватити не можуть. Погрішність
є погрішність, це статистична, а не ідеологічна величина. І
на їх репутації це не позначиться.

Саме ці причини зумовлюють велику різницю в соціологічних
результатах, яку у нас називають соціологічною війною.

Деякі соціологи і політологи звинувачують у створенні згаданих фірм-одноденок штаби БЮТ. Я цим не займаюся, і ніхто мене в цьому звинуватити не може. Знаючи моє ставлення до цього, якщо це і є, мене не повідомляють.

13:54 Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук:

В Україні за два місяці до виборів у Верховну Раду України знову
заговорили про війну соціологів. І майже щодня, як гриби після
дощу, виникають соціологічні академії, інститути, центри, фірми і
групи, які публікують ніби дані національних соціологічних
досліджень, дуже далекі від рейтингів відомих соціологічних
структур. Але самі ці академії, інститути, центри існують тільки в
уяві одного виборчого штабу.

13:54 Володимир Полохало, науковий керівник Центру соціологічних і політологічних досліджень «Соціовимір»

Електоральні симпатії на сьогоднішній день виглядають таким чином:
Партія регіонів – 24,6%, Блок Юлії Тимошенко – 18,9%, блок «Наша
Україна» - 14,8%. Найбільший подарунок до свого рейтингу Партія
регіонів отримала від опонентів, коли у вересні уряд
Тимошенко був відправлений до відставки, але після цього значного
приросту рейтингу за рахунок власних ідей або дій вона
не отримала. Електоральна стеля Партії регіонів – 27%. БЮТ цілком
може наздогнати лідера рейтингу.

13:53 Олександр Зінченко, лідер Партії патріотичних сил України

Журналістам не варто вірити рейтингам соціологічних досліджень.
Наприклад,13 лютого лише після прямих ефірів на УТ-1, Українському радіо
і ще 4 майданчиках рейтинг партії виріс на 0,4%, тому не варто
вірити даним соціологічних досліджень, оскільки вони
не відображають реальної дійсності. Якщо ви порівняєте соціологічні
дослідження всіх попередніх виборів, побачите суттєву різницю
між соціологією і результатами голосувань

13:22 Валерій Хмелько, Київський міжнародний інститут соціології

Політики частіше за все думають, що якщо вони замовлятимуть рейтинги у тих фірм, які надають такі послуги, їх реальні рейтинги зростуть. У той же час є таке явище, як демобілізація електорату.

13:19 Ольга Балакірєва, керівник центру "Соціологічний моніторинг"

На цій хвилі з’являються охочі використовувати соціологію. Це мене засмучує, оскільки соціологію використовують як зброю, як інструмент. Це відбувається на фоні політичних подій, проблем під час виборчої компанії.

13:17 Ростислав Іщенко, віце-президент Центру дослідження корпоративних відносин

Фактично соціологи скомпрометували себе ще в ході президентських виборів 2004 року. Нагадаю, що тоді деякі центри, які і сьогодні, не соромлячись, продовжують заявляти про свій професіоналізм, давали Ющенку не тільки по опитуваннях, а навіть за екзит-полами до 70% голосів виборців. До речі, такі безвідповідальні заяви зіграли важливу роль у провокації «майдану». Українські виборці ще досить наївні, не звикли до такої відвертої брехні і повірили, що вибори фальсифікують.

Сьогодні наступив етап деградації вітчизняної соціології. Фактично від неї залишилася тільки назва. Різні служби відверто і безсоромно працюють під конкретні політичні сили. Саме цим можна пояснити різницю в рейтингах тієї ж Партії регіонів в 10-15%. Такі різні значення не можуть виникнути в ході проведених в один і той же час досліджень, якщо вони проводилися коректно або проводилися у принципі (а не просто малювалися цифри). Цим же пояснюється і неясність ситуації з другим місцем. За «даними» одних соціологів, НУ майже наздогнала ПР, а БЮТ впав у район 10%. За «даними» інших – у БЮТ близько 17%, а у НУ не більше 11%. В середовищі ж партії, що є в районі 3%-ї позначки взагалі панує повна вакханалія. Серед партій, давно відомих, мають стійкий електорат, які неодноразово проходять в Раду, раптом з'являються ледь не вчора зареєстровані політичні сили, чиї рекламні ролики тільки починають крутитися на телебаченні і нас переконують, що у них теж рейтинг 3,5-4%. Так і «Партія перегляду результатів Куликовської битви» може купити собі рейтинг відсотків в п'ять, були б гроші.

У цьому соціологічному шахрайстві не зацікавлений ні виборець, ні партії, ні самі соціологи. Виборець дезорієнтований, партії не можуть зрозуміти чи ефективна їх передвиборча стратегія, оскільки не знають яким рейтингам вірити (що свідчить зростанню симпатій або їх падінню), соціологи дискваліфікуються і приводять на своє професійне поле конкурентів, які з наукою поряд і не лежали, зате готові видати потрібний результат за менші гроші. Саме цього року, під вибори, псевдо соціологічні контори і конторки почали розмножуватися як кролики.

Вигоду одержують тільки штабісти і найняті партіями технологи. Вони беруть замовлений рейтинг, що демонструє небачений зліт любові населення до якоїсь «Партії маразмів», ідуть до партійних спонсорів і просять ще грошей на розвиток такої успішної пропаганди. Якби не маса наївних підприємців, які думають, що за три-п'ять мільйонів до виборів можна розкрутити власну впливову партію і не купа голодних депутатів – колишніх мажоритарників, яких не взяли ні в один партійний список, і вони сподіваються на чудо і готові очолити будь-яку партію, лише б ще раз піти на вибори, то шахраям від соціології було б просто нічого робити, а самотні спроби окремих служб домальовувати «своїм» легко б розкривалися, унаслідок своєї очевидності, і не виходили б за межі 2-3%.

Втім, зараз і політики, і соціологи пожинають те, що посіяли рік-півтора назад. Виборцям же давно пора звикнути до того, що вони голосують за програму політичної сили, за її лідерів і команду, за конкретні справи, за результати роботи в парламенті і в уряді, а не за рейтинги.

13:16 Йосип Вінський, народний депутат України, перший секретар Політради Соціалістичної партії України

Соціологія у нас продажна. Вірити не можна жодній цифрі. Всі соціологи працюють під конкретні структури і виконують завдання по піару, а не по науковому розгляду ситуації.

Так було не завжди, але останні три кампанії соціологи поводилися саме так.

13:16 Олесь Доній, глава Центру досліджень політичних цінностей

Зрозуміло, що перед виборами з'являються нові організації, які
займаються соціологічними дослідженнями, проте спочатку потрібно
взнати, хто стоїть за новим агентством, а потім вже вірити
соціологічним дослідженням. Я не сумніваюся у правильності
досліджень, які, наприклад, проводять Центр ім. Разумкова, «Социс».

12:49 Олександр Дергачов, політолог, провідний науковий співробітник інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України

В нинішній ситуації відомі соціологи, представники служб, центрів мусять зібратись і дати загальну експертну оцінку. У нас є кілька різних за походженням проблем. Ми спостерігали, як використовували соціологів під час минулих виборів, коли у конкуруючих екзит-пулів результати розходились. Тоді відбувались, в тому числі публічні обговорення їх діяльності і ставало очевидним: хто діяв професійно, а хто свідомо викривляв результати. В бізнесі велике значення має кредитна історія фірми. Так само і стосовно соціологічних служб, потрібно зважати на історії професійної діяльності того чи іншого центру. За ним має тягнутись біографія, громадське визнання чи невизнання результатів. Але зараз ми маємо ще складнішу ситуацію, пов’язану з тим, що з’явилось багато нових і невідомих за рівнем професійності і сумлінністю центрів, які пропонують свої результати досліджень. Тут потрібно розбиратись ретельно: хто вони і звідки. Якщо якесь замовлення віддається центрам, які переважно здійснюють комерційні проекти, тобто проводять маркетинг, мають свою мережу, в тому разі якщо вони не ламають професійну мережу - їм можна передавати власні анкети, а вони видаватимуть результати. Інша справа, що вони відсторонюються від того, щоб це оприлюднювати. І замовник вже робить вибір на свій розсуд.

По-друге, донедавна ми бачили, що велась дуже складна гра щодо формулювання питань. Ми можемо згадати як довго «Нашу Україну» розшифровували в дужках, що то - Роман Безсмертний і це відразу відбирало половину голосів при опитуванні. Зараз ми маємо той період коли можна інтерпретувати виборчі бюлетені і дати чіткі формулювання тих, кого рейтингують. Можливості формулювання вже звужуються. Ми маємо багато невідомих, незнаних, сумнівних щодо свого походження центрів, які оприлюднюють власні результати. Тенденції вже можна побачити, особливо це стосується тих, хто пасе задніх, але має великі ресурси. Якщо у «регіонів» розбіжності є значними, але якщо якісь коефіцієнти вираховувати, то вони все ж не такі великі у різних опитуваннях. То скажімо блок «Не Так» в різних опитуваннях має - або менше відсотка, або більше трьох. Це ознака явного замовлення. Тут виникають не тільки сумніви, а й впевненість в тому, що в деяких деталях подібні рейтинги не відбивають реальний стан справ.

Треба розділити власне соціологію як науку і, разом з тим, окремо поставити ті центри, які використовують саме наукові методики для дослідження громадської думки і тих хто пристосовується і проголошує себе соціологами. Наука має безумовно бути захищена. Проблема захисту справжніх соціологів від маніпуляції є дійсно складною, вона не є науковою, вона є суспільною, політичною. Проблеми починаються там, де під науку починають підлаштовуватись і називати це соціологією. Соціологія як наука не викликає сумніву, але вона нині втягнута в політичні процеси. Соціологи нині мають думати: як їм захистити професійну діяльність від брутального втручання, навіть не політтехнологів, а шахраїв. А втручання, як помітне явище, з’явилось на минулих президентських виборах. Раніше були деякі ознаки ще на парламентських виборах 2002 року. Але сьогодні ми маємо великі масштаби цього всього.

12:38 Володимир Фесенко, глава правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»

Ніякої особливої війни соціологічних опитувань немає. Інша справа, що за останній місяць ми стали свідками появи цілого ряду сумнівних опитувань. Опитування, які з'являються від імені якихось нових соціологічних центрів або центрів, які в назві підлаштовуються під більш-менш відомі структури. При цьому не повідомляються імена соціологів, які їх очолюють або проводили дослідження.

Це дає підставу говорити про те, що зараз стали активно використовуватися маніпулятивні технології. Я думаю, частково це спроба відповіді тих політичних сил, рейтинг яких падає, передусім, Блоку Юлії Тимошенко. БЮТ і раніше, зокрема, в 2002 році, активно використовував таку "брудну технологію", як "липові соціологічні дослідження". Причому від імені віртуальних соціологічних центрів. Схоже, що і зараз, в умовах, коли їх рейтинг став падати, стали вдаватися до подібних маніпуляцій.

До подібних маніпулятивних прийомів вдаються і малорейтингові політичні сили. Причому це робилося і восени деякими з політиків. Я пам'ятаю, як так само намагався накручувати собі рейтинг Володимир Гошовський. Він створив паралельну соціалістичну партію і почав накручувати її рейтинг. Для будь-якого фахівця або навіть людини, що розбирається в політиці і соціології, просто смішно таке бачити. Проте, ці публікації з'являлися на сторінках шанованих ЗМІ, була відверта "джинса".

Про війну соціологічних центрів не варто говорити. Більше того, якщо в листопаді-грудні за деякими позиціями були помітні розбіжності, то зараз практично немає розбіжностей у показниках провідних соціологічних центрів за ієрархією рейтингів. Щодо першої трійки взагалі ідентичні показники. Практично всі вони сходяться, що на четвертому місці зараз соціалісти, а на п'ятому-шостому, з приблизно однаковим рейтингом, Компартія і Блок Литвина. Розбіжності починаються у решті політичних сил, але вони в рамках статпохибка. Розбіжності можуть бути пов'язані і з особливостями анкети, розташуванням питань. Є розбіжності, які стосуються конкретних цифр рейтингу Партії регіонів і "Нашої України", але це вже менш вагомо. Тут вже можна проводити порівняння і вираховувати якісь середні показники. А в провідних соціологічних центрів картина вирівнялась і немає ніяких підстав говорити про війну.