Провокаційна заява Ферхойгена в руслі антиукраїнської політики Кремля.

Ферхойген заангажований на Росію. Це її замовлення. Комісар не просто так виступив, він сам не вірить в те що говорить.

20 років - явно завищений термін. Справа в тому, що час вступу України в ЕС залежить не від Ферхойгена, не від побажань окремих політиків, все залежить від нашої волі і праці. Якщо ми взяли курс на ЕС, то треба працювати щоб наблизитись потрібних стандартів. Мене зараз менше всього цікавить ЕС. Україні що якнайшвидше треба набути членство в НАТО, тоді і Росія з нами почне будувати нормальні стосунки. Тому що прийдеться забути про бажання причепити Україну до Російської імперії. Цю ідею доведеться здати в архів і починати будувати нормальні стосунки. НАТО підвищить на кілька порядків нашу безпеку і Росія перестане підгодовувати в Україні свою «п’яту колону». Вона перед виборами особливо пожвавилась. Але, на жаль, влада палець об палець не вдарить, щоб щось зробити для цього. Гарант Конституції теж мовчить, ніби це його не стосується. Треба ставити питання про заборону таких партій за їхню анти державницьку діяльність. Вітренківці, інші проросійські партії відверто ігнорують Конституцію. Мусування питання про російську як другу державну – антиконституційне, це виступ проти статті 10. Це питання потрібно розглядати на загальнодержавному референдумі.

Я не думаю, що заяву Ферхойгена не потрібно брати до уваги, як радить «Вишеградська четвірка». Навпаки, потрібна різка нота МЗС. Комісар не мав права подібне заявляти. Ми не кажемо про сьогоднішній вступ України в ЕС, але не Ферхойген буде визначати, а український народ і та влада, яку він буде формувати.

Ми ніяк не можемо вилікуватись від комплексу «малоросійства». Він звичайно трохи менший у цього Президента, але йому ще далеко до повного одужання від нього. У Кучми він взагалі був домінуючим.

Коли ми перестанемо проситися в ЄС, ЄС почне просити нас про вступ. Тоді можна буде говорити про якісь терміни. Мені завжди в особистому і в суспільному плані неприємна роль прохача. Є такий закон – чим більше просиш, тим менше шансів отримати те, що ти просиш. Пора вже закінчувати принизливу стратегію випрошування якихось преференції, якихось термінів. Треба тимчасово накласти мораторій на розмірковування з приводу можливостей або неможливостей вступу в ЄС. Треба займатися своїми справами, і може так статися, що ЄС інтенсивно присилатиме своїх комісарів і проситиме, щоб Україна переглянула терміни в бік скорочення. Таку стратегію я розумію.

Я не думаю, що Ферхойген підіграє Росії. Європейців неможливо купити. Якщо позиція суперечить совісті європейського депутата і псує його репутацію, він ні за які гроші не буде її озвучувати. Він просто відповідає нашим депутатам, які вимагають від ЄС якихось немислимих і нереальних термінів. Комісар спеціально зробив таку різку заяву, щоб втихомирити наших дипломатів, і в першу чергу Міністра закордонних справ.

Проблема в тому, що такі заяви не несуть значних наслідків - ні для Європи, ні для ЄС, ні для України. Бувають ситуації, коли країна готова до вступу в Союз, або до війни і лише не вистачає камінчика, щоб це відбулося. В нашій ситуації, хто тільки не роздумував про геополітичне майбутнє України.

Це ніяк не змінить наше об'єктивне становище. Ми просто не готові ще, і ми ще шукаємо себе. Тому, я не думаю, що агресивні чи позитивні якісь сигнали з Москви, або ЄС можуть зсунути Україну. Це стосується не тільки ЄС, але і ЄЕП. Щоб там не говорив Президент Ющенко, або Путін, Україна зараз знаходиться на роздоріжжі і це не від них залежить, де опиниться Україна. Те ж саме можна сказати з приводу урядовця з ЄС. У будь-якому випадку шлях України до Європи один: а) через присутність НАТО на території України; б) швидке включення, у зв'язку із зміною геополітичної ситуації навколо Росії. А якщо говорити про соціально-економічну підготовку України до вступу в ЄС, то в даному випадку ці критерії не витримують ніякої критики. Тому що ту ж Македонію і Румунію прийняли, а вони знаходяться в гіршому становищі, ніж Україна.

Якщо завтра хтось заявить, що ми через 20 років будемо в ЄЕП або в іншій формі геополітики, то це також не матиме ніякого результату. Тому що ні Росія, ні хтось інший, ні навіть Україна сама не знає, куди ще йти.

Рік тому Україна якимсь дивом на хвилі Майдану могла проскочити в ЄС, а зараз нам нічого хвилюватися. Нам не варто надавати значення таким геополітичним заявам. Вони розраховані для свого євросоюзівського кола, а може бути, розраховані на американців. А може бути на росіян, які після «газової війни» дуже нервово ставляться до будь-яких спроб втечі України. Але у жодному випадку це не розраховано на Україну. Ніхто не може говорити, що буде через 20 років: де буде Україна, і що з нею буде. Це дуже безвідповідально.

Вишеградська компанія не грає ніякої ролі в ЄС. Вони там неофіти і поки не впливають на політику Європейського Союзу. Їм самим треба туди інтегруватися. Звичайно, результат Ферхойгена значно тверезіший. Він давно працює в керівних органах ЄС і ситуацію знає набагато краще, ніж урядовці з Варшави і Праги. Так, розраховувати на те, що ми найближчим часом вступимо до Євросоюзу, Україні не варто. Я допускаю, що це може бути не 20 років, а 12-15, але напевно не менше 10 років. Тому що ми до цього поки що не готові.

Але взагалі треба розраховувати не на слова Ферхойгена чи запевнення поляків і чехів, а на самих себе. Якщо ми будемо багатою державою, яка не буде в тягар ЄС, то наші шанси вступити до Союзу збільшаться і відповідно час вступу наблизиться. Все залежить від того, якою буде наша внутрішня політика. Я допускаю, що можна за 10-12 років пройти той шлях, який пройшли інші країни, що вже ввійшли до ЄС. Але євроінтеграція не повинна для нас означати тільки вступ до ЄС. Це якраз не першорядна задача євроінтеграції. До того ж вона зовсім не повинна означати вступ до НАТО, тому що між державами НАТО також є дуже серйозні розбіжності: між Францією, Німеччиною - з одного боку, та Іспанією, Америкою - з іншою. Отже, це скоріше НАТО проамериканський напрям, ніж проєвропейський.

Євроінтеграція повинна означати, що ми будуємо свою державу за європейськими принципами. А це - соціально-ринкова економіка, в цьому Європа відрізняється від США і країн за рамками цього континенту. По-друге, – парламентська, або парламентсько-президентська форма правління, також характерна, передусім, для Європи. По-третє, природний розвиток різних форм демократії, включаючи громадянське управління. А також підйом нашої економіки до такого рівня, щоб рівень життя відповідав рівню життя більшості європейців. Тоді питання включення нас до Євросоюзу не буде таким актуальним. Якщо вигідно нам буде – вступимо, не вигідно – не вступимо. Ось Швейцарія не є членом ЄС, але, безумовно, є типовою європейською державою, що досягла успіху і багата. Саме по собі входження до ЄС не визначає характер європейського вибору України.

Комісар сказав цю фразу не для України, це ми просто витягнули той фрагмент, який важливий для нас. Йшлося про проблеми Євросоюзу, а їх вистачає. Одна з них - розширення Євросоюзу. Завдяки цьому він буде вже не зміцнюватись, а розхитуватись. Тим паче, що багато країн, які щойно вступили в Союз, орієнтуються не так на Брюссель-Париж-Мадрид, як на Вашингтон. Тому частина політиків Євросоюзу, особливо представники старої Європи, бояться цього розхитування. Їм треба зміцнити союз, провести Конституцію, що поки що не вдається зробити, створити збройні сили Євросоюзу, що, по суті, може зробити НАТО більше не потрібним. Внутрішніх проблем у ЄС вистачає. З цієї точки зору комісар говорить, що ми візьмемо декілька країн на Сході, і все. А 20 років це не конкретна дата, це приблизно орієнтовний строк. Це означає, що ЄС найближчі 10-15 років не буде дуже далеко розширятися. Зверніться через 20 років і поговоримо. Цифра, вимовлена Ферхойгеном, говорить приблизно наступне: найближчим часом, в перше десятиріччя, Україна до ЄС не ввійде, тому не слід дуже активно поспішати, Союз зараз зайнятий іншими справами. Цифра абсолютно орієнтовна. Жодним чином не можна її розглядати як щось офіційне. Але думаю, вона не дуже далека від істини.

Заяви, подібні тим, які зробив Ферхойген, не нові. У 2002 році тодішній глава Єврокомісії Романо Проді кілька разів заявляв те ж саме майже дослівно. Він тоді сказав, що "Європа не може розширятися безкінечно і чітко дав" зрозуміти: вступ України, Молдови і Росії в Євросоюз неможливий навіть у віддаленій перспективі. Як бачимо, на настрої лідерів ЄС не вплинули за ці роки ніякі революції, оскільки тут питання, на їх думку, вже навіть не в політиці, а в географії.

При цьому в України (знову-таки незалежно від того, хто перебуває тут при владі) завжди було і є сильне лобі в Європі. Наймогутніший лобіст - це Ватикан, який дуже активно впливає на думку вищого політикуму католицьких країн, причому небезуспішно. Католицька церква, яка завжди намагалася закріпити християнський статус Євросоюзу офіційно, всіляко протидіє вступу в ЄС мусульманської Туреччини. І однією з альтернатив цьому бачить розповсюдження Союзу на християнські країни Східної Європи (в деяких заявах представників колишнього Папи звучала не тільки Україна, а й Білорусь з Росією). Тому нічого дивного немає в тому, що, судячи з опитувань, найбільшою підтримкою ідея вступу України в ЄС користується в суто католицьких країнах - Польщі, Італії, Іспанії. І абсолютно ця ідея не сприймається в державах, на які Ватикан не має такого сильного впливу - в Німеччині, Англії і т.д.
Але справа не тільки в Європі, справа і в нас. У нас аксіомою стала ідея про загальне прагнення нашого народу в Євросоюз. Але подивіться на результати соцдосліджень: як тільки вступ України в ЄС протиставляється союзу з Росією і Білоруссю, більшість населення нашої країни вибирає друге. Так, судячи з останнього опитування КМДС, ідею входження до Європи підтримав або швидше підтримав всього 31% населення, а ідею союзу з Москвою - 56%.

Можливо, у зв'язку з такими настроями в суспільстві нам слід не дивитися в рот єврокомісарам, а приводити політику нашого зовнішньополітичного відомства у відповідність з сподіваннями українського народу? І багато питань відпадуть самі собою.