Можна бути в захваті від того, наскільки великим українським патріотом є польський президент. Все ж таки дуже серйозно треба ставитись до того, наскільки Україна здатна рухатись в такому темпі. Безумовно, двома руками потрібно хапатись за польську позицію в питані нафтопроводу. Більше того, в двохсторонньому форматі можна обговорити ще якісь проекти, які потім пропонувати Європі, щоб Україна в такий спосіб могла долучитись до єдиної політики забезпечення енергетичної безпеки України.

Що стосується НАТО, то думаю ентузіазм керівника Польщі збігається з ентузіазмом деяких наших керівників, але не з реальними можливостями України. Якщо викинути за дужки політичну кон’юнктуру і розглядати по суті проблему, то Україна навряд чи так швидко і ефективно, зможе так швидко отримати членство. Йдеться про дві проблеми. Кожна дуже складна. Перша загальновідома. Це суспільна думка, хоч вона є так би мовити не обов’язкова. До того ж ми матимемо в майбутньому парламенті в меншості прихильники Альянсу. Друге, якщо не очікувати, а зараз не має підстав очікувати якоїсь такої операції по втягуванні України в НАТО і таким чином зниження вимог до рівня демократизації потрібного для вступу. До того ж не думаю, що еліта, яка нині є при владі, опиниться при владі і після виборів. Навіть найбільш налаштована на інтеграцію України в НАТО тверезо розуміє, що очікують ще від України. Йдеться про нову якість державного менеджменту, боротьбу з корупцією, верховенство права, рівність всіх перед законом. Все це висуває більш серйозні вимоги перед тими провідниками, які ведуть сьогодні Україну до НАТО. Вони самі для себе мають вирішити наскільки вони готові. Нам потрібно подивитись наскільки Україна буде здатна динамічно реалізовувати таку стратегію, з огляду на співвідношення сил політичних сил.

Безумовна Польща буде адвокатом України в Європі і далі. Тут принципово нічого не змінюється. Навіть досвід новий виявляється. Польща зацікавлена аби Європа не закінчувалась на її власних кордонах. В неї більше інтересів ніж в середньому у членів союзу. Тож це природнє явище за, яке потрібно дякувати Богу більше, ніж президенту Польщі. Але є певні обмеження, які пов’язані з тим, що Україна, на жаль, не може гарантувати того що не будуть з’являтись нові приводи аби шукати адвоката.

Стосовно добудови нафтопроводу «Одеса-Броди, то в пропозиції Качинського нічого страшного немає. Це дискусійне комерційне питання. За які гроші добудовувати трубопровід: приватні чи державні, значення не має. Дай Бог, щоб знайшлися реальні інвестори.

А членство в НАТО - питання суто українського народу, а не громадянина Качинського. У нас не було ніякого референдуму, народ не висловив своєї думки. Лех Качинський вирішив цією реплікою вирішив підтримати курс Ющенка. При тому достатньо сумнівного, з погляду очікування і настрою українських громадян.

Польща традиційно претендувала на те, щоб бути, умовно кажучи, «старшим братом» України в Європі. Тому цю позицію підтримуватиме і новий Президент Польщі. Якщо Польщі вигідно відстоювати наші інтереси в Європі, вона буде це робити. Я не думаю, що Польща була адвокатом України в Європі. Швидше відносини України і Польщі були і будуть просто сусідськими.

Стосовно членства Києва в НАТО, то 2008 рік для нас може бути цілком реальним, якщо ми будемо заяви, декларації і наміри підкріплювати реальними справами. Це стосується не тільки доведення до стандартів НАТО Збройних Сил України. Це означає - реформування всього силового і безпекового сектора, виходячи із стандартів НАТО; реформування СБУ, Міністерства внутрішніх справ, державної прикордонної служби. Я вже не кажу про Генеральну Прокуратуру, яка за новими змінами до Конституції отримала повноваження Прокуратури 30-х років СРСР. Все це відповідно до вимог і стандартів країн-членів Альянсу потребує широкого реформування . В першу ж чергу нам пред’являють високі вимоги щодо рівня демократії, свободи слова, дотримання прав і свобод людини і громадянина, високого рівня економічного розвитку.

Якщо взяти будь-яку країну-члена Північноатлантичного Альянсу, то вона всім цим критеріям відповідає, в тому числі і високим соціальним стандартам. Це забезпечення молоімущих, це високі пенсії. Все залежатиме тільки від того, як ми на ділі, а не на словах, будемо прагнути відповідати всім цих вимогам і стандартам. Чим ми швидше цього досягатимемо, тим швидше ми зможемо говорити про повноправне членство в НАТО. На жаль, останнім часом ситуація складається таким чином, що наміри і декларації не завжди підкріплені реальними діями.

У нас не ведеться широка роз’яснювальна роботи серед громадськості стосовно того, які переваги буде мати Україна від членства в НАТО. Не має тематичних передач на телебаченні і на радіо. Не ведеться роз’яснювальна роботи через друковані ЗМІ. До недавнього часу на УТ-1 виходила передача «Територія безпеки», тепер і її не видно. Тоді як наші громадяни можуть зрозуміти що таке НАТО, і які переваги від цього отримає Україна і кожен український громадянин зокрема? Це недоопрацювання влади. І виходить, що наміри в нас - одні, а діла говорять про зовсім інше, від цього стає прикро. НАТО - це не тільки військовий . а політичний та науковий альянс. Це і союз держав, які допомагають один одному у випадку надзвичайних ситуацій. В нашій історії недавно мала місце біда з очисними спорудами в Харкові. Нам допомогло вирішити ситуацію НАТО. Ліквідація наслідків повені в Закарпатті – це теж конкретна допомога НАТО. Зараз багато проектів в галузі науки і техніки, в галузі високих технологій. Наші науковці нині отримали можливість працювати над науковими дослідженнями і отримують за це належну винагороду. Звичайно, український громадянин тільки виграє від вступу України до НАТО. Але ці речі державна машина має людям донести для того щоб вони могли усвідомити, переосмислити і прийняти рішення для себе.

Щодо добудови нафтопроводу від Бродів до Полоцька за рахунок приватних інвесторів, то президент Польщі має право на таку думку. Але хотілося б, щоб це був спільний проект і України, і Польщі, і ще деяких країн Європи, котрі зацікавлені в тому аби поставка енергоносіїв в Європу була диверсифікована і надходила з різних джерел. Якщо Європу нічого не навчила газова атака Росії по відношенні до України, то тоді це прикро. А Росія наочно продемонструвала, як вона може поступати з тими чи іншими країнами, і те, що в своїй зовнішній політиці використовує як важелі впливу поставку нафти і газу. Я вважаю, що Польща як і інші країни, мали б бути кровно зацікавлені в тому, аби цей трубопровід був добудований і функціонував у прямому напрямку – від Одеси до Бродів, і далі до польського Плоцька, а звідти в інші країни. Добудова нафтопроводу - це спільна проблема європейських країн, якщо вони дійсно себе хочуть узабезпечити від непередбачувані політики Росії в галузі поставки енергоносіїв.

Подібні висловлювання Качинського з приводу НАТО можна розглядати як втручання у внутрішні справи України. Оскільки наша Конституція напряму забороняє участь України в цьому блоці, так само як і в інших. Те, що хоче Качинський, він може хотіти і надалі.

Що стосується добудови нафтопроводу «Броди-Плоцьк», то я сумніваюся, що приватні структури без певних гарантій державних структур Польщі і України інвестуватимуть в цей проект гроші. Це пов'язано з тим, що в принципі не гарантовано наповнення цього нафтопроводу нафтою до показника його рентабельності. Якась нафта в ньому може бути, але її об'єми можуть бути не дуже великими. До того ж Європа зараз не сильно потребує додаткових джерелах нафти.

На жаль, практика показує, що Польща не є адвокатом України. Вона є адвокатом США в європейській політиці. Качинський сам говорив, що перед візитом до України він їздив до Америки і якби одержував інструкції з приводу України від американського Президента. Тому не слід говорити, що Польща дуже добре ставиться до України. Я думаю, вона просто виконує певні завдання, отримані за океаном.

Мені хотілося, щоб ми жили своїм розумом, а не розумом доброзичливих сусідів.

Я думаю, добудова нафтопроводу залежатиме не тільки і не стільки від приватних інвесторів, скільки від наявності нафти в цьому нафтопроводі. Якщо з'явиться контракт на прокачування нафти, то знайти інвестора буде не проблема. Хоч приватного, хоч державного. Якщо нафти не буде, то навряд чи нормальний приватний інвестор візьметься за цю справу. Треба говорити не про те, хто добудовуватиме нафтопровід, а про те, хто постачатиме нафту. Ось в чому проблема. Про це треба радитися і говорити. А заради Качинського, як добудовувати трубопровід - не потрібним, нам потрібні поради, як завантажити його.

Стосовно НАТО, то в нього можна вступити наступного року, і можна не вступити і через 10 років. Все залежатиме від волі того уряду, який прийде після 26 березня. Якщо уряд бачитиме Україну позаблоковою країною, то ми можемо бути позаблоковою країною найближчі десятиріччя. Якщо уряд буде налаштований позитивно у бік НАТО, то ми можемо вступити наступного року. Якщо уряд буде з сильною волею, але налаштований негативно до НАТО, ми можемо взагалі туди ніколи не вступити. Не зрозуміло на базі якого прогностичного аналізу імпровізує Качинський.

Польща прагнутиме залишатися адвокатом України, оскільки для неї це престижна роль. І як будь-який посередник, вона одержує економічні і політичні дивіденди від цієї ролі. Допомога США спочатку обумовлена, важливою, на думку штатів, роллю Польщі як провайдера України в Європу. Україна хоче купувати газ без посередників, що абсолютно правильно, також мені хотілося б, щоб між старою Європою і Україною не було посередників. Ми самі з мізками, і самі зможемо домовитися з ким треба.