Мене трохи здивувало те, що такий зважений і грамотний економіст як Валерій Геєць публічно висловився про можливість кризи. Мабуть, наявне загострення класичного протиріччя між центральним банком, завданням якого є підтримання стабільності цін і валютного курсу, і урядом, напередодні виборів націленим на активне зростання соціальних виплат з бюджету, побічним результатом чого виступає дестабілізація цін. Напевно, слова Геєця слід розуміти як заклик до уряду акуратніше поставитися до ухвалення рішень, що впливають на подальший розвиток нашої економіки. А «передвиборче очікування і прогноз макроекономічних криз» у нас триває уже півтора року. Якихось істотних, важкорегульованих дисбалансів, здатних викликати кризу в економіці, я сьогодні не бачу.

Помаранчева влада на Майдані наобіцяла стільки, що не вистачить ніякого бюджету, щоб вирішити, виконати обіцяне. І сьогодні люди, які тверезо мислять і розуміють, що відбувається з економікою України - за голови хапаються, тому що економіка і бюджет доведені до виснаження. Плюс недбайлива міжнародна політика і відношення з РФ ще більше посилюють економічний стан держави. Ми неодноразово попереджали про те, що прийнятий бюджет не зможе відобразити всю соціальну складову нашої держави. Якщо ми не хочемо потрапити в колапс, то нам необхідно змінити бюджет і, зрештою, зробити бюджет реалістичний, який працюватиме на творення. Нині 9 мрлд. з виручених грошей від продажу «Криворіжсталі» пішло на погашення боргу 2005 року, і 9 млрд. закладено на погашення передбачуваного боргу в бюджеті 2006 року. Так чи було варто продавати «Криворіжсталь»? Адже всі ми проїдаємо ці гроші і затикаємо діри, які створили недбайливі керівники держави. Ми не голосували за цей бюджет, більше того, ми вимагали і вимагаємо зараз, щоб бюджет був реалістичним і працював на творення нашої держави.

Якщо не буде вжито рішучих заходів економічної стабілізації, заходів щодо врегулювання взаємостосунків з Росією і Туркменістаном з питань поставки газу, то нас чекає не найпрекрасніше майбутнє. Я хочу послатися на фразу Нестора Шуфрича, який сказав, що нас скоро примусять варити борщ з апельсинів. Продукти харчування настільки подорожчали, що люди не в змозі придбати товари першої необхідності. До речі, апельсини зараз дійсно дорожчі за картоплю.

Коли на чолі країни стоїть один з найкращих фінансистів і економістів світу, то звичайно, країна справиться з такими обставинами. Але тут можна сказати одне: браво, парламентсько-президентське правління! Напередодні парламентських виборів депутати хіба що не проголосували «Про рай для правих», «Про комунізм для лівих», і ще «Про внуків революції». Цього року депутати вирішили зробити все, що не вдалось за 74 роки однієї формації , яка називалась СРСР, і те, що не вирішили за 14 років президентства Кравчука-Качми. Коли депутат Григорович пише закони, які стосуються забезпечення прав дітей , то я зазначаю – для малозабезпечених сімей. Я не пишу, що діти, які виросли в сім”ї олігарха чи в забезпеченій сім’ї повинні отримувати пільги. Коли писала закон «Про дітей війни», а вони безумовно повині отримати пільги, то зрозуміло, що враховувала джерела фінансування.

Тому ймовірність кризи є, але впевнена - вона не буде реалізована внаслідок передвиборчого парламентського популізму. Я б хотіла наголосити на тому, що за 2005 рік Україна, на відміну від 2004, коли прем’єр-міністром був Янукович, повернула 8 млрд. зовнішніх боргів, а пан Янукович накопичив їх на 7 млрд. більше. Золотовалютний резерв збільшився в два рази. Тому, якщо навіть внаслідок парламентського популізму, який ,я думаю, вщухне після парламентських виборів, ми будемо мати такі тенденції, але з іншого боку - такі показники про які я щойно сказала та одного з найкращих економістів-фінансистів планети на чолі держави – ситуація вирівняється. Найбільша загроза Україні йде від парламентського соціального передвиборчого популізму.

Дійсно, соціальне задоволення треба якимось чином стримувати. Навіть, якщо вони виходять не тільки з стін парламенту, але й стін уряду. Уряд власне має бути стримувачем соціальних задоволень, проте він зайняв останнім часом дещо іншу позицію.

Деякі макропоказники мені не дають спокою. Я постійно дискутую з Міністром фінансів. Ми в минулому році мали ріст показників економіки в межах 4%, а в соціальних виплат в межах 32%. Звичайно, коли в 9 разів соціальні виплати більші реального росту економіки, проблем уникнути неможливо. Перша - ріст вкладів на депозитах. Тобто отримані кошти одразу будуть відбиватись на депозитах. Нині вони зросли на 70% . Друге – зменшення торгового сальдо України. Сьогодні, і про це вже говорив прем’єр-міністр, воно зменшилось на $ 3,2 млрд. На кінець 2004 року торгове сальдо було $ 4 мрлд., на кінець 2005 - $ 800 млн. Люди власне купують за ці кошти імпортний товар, і ми можемо перетворитись на країну-споживача закордонних товарів. Це є наслідком випереджаючої політики соціальних виплат.

Я би не хотів, щоб з моїх вуст звучало слово «криза». У НБУ та уряду є достатньо інструментів, які можуть їй запобігти. Якщо нічого не робити і залишити бюджет без змін, то вона можлива. Але я переконаний, що після виборів основний фінансовий документ буде переглянуто. В нас є достатня кількість видатків, які потрібно в першу чергу профінансувати. Насамперед – це енергопереозброєння з метою створення енергоефективної економіки. Ми маємо знайти на це кошти в будь-якому випадку, в тому числі і за рахунок скорочення соціальних видатків. Навряд чи нам вдасться для них знайти джерела фінансування. Ми маємо нині збільшення постійних доходів майже на 40% в порівнянні з 2004 роком. Збільшення надходжень за рахунок оподаткування - не правильний шлях. Вилучення коштів з реального сектору економіки в сектор проїдання ні до чого хорошого не приведе.

Потрібно скоротити темпи росту соціальних виплат. Ми до кінця цього року маємо вийти на мінімальну зарплату в 400 грн. Як це можна зробити за таких умов? Можливо її планку варто зменшити, скажімо до 350-360. Соціальні виплати потрібні, але темпи їх приросту мають бути реальними і обґрунтованими.

Україну цілком може чекати яка завгодно криза. Але проблема не в соціальних виплатах, проблема в тому, що протягом 2005 року уряд пережив масу локальних криз, але абсолютно не вживав ніяких заходів для їх запобігання, і недопущення перетворення їх в системні. Варто пригадати бензинову, м'ясну, цукрову, картопляну, загалом вистачало. Тому, з цієї точки зору, можу бути абсолютно згоден з тим, що криза можлива. Але не згоден з тим, що її джерела лежать у соціальних виплатах. Вони - в діяльності урядів Тимошенко і Єханурова. В них немає механізму запобігання криз.

Я не думаю, що соціальні виплати особливо зростають. Темпи їх зростання досить стандартні. Не варто розглядати соціальну сферу як джерело для можливої кризи.

Буквально вчора я читала звіт про політику конкурентоспроможності України і про конкретні кроки в цьому напрямі, який під керівництвом Гєєця підготувала АН. Він дуже схожий на ту «Блакитну стрічку», яку ми робили в ПРООН з аналізом вітчизняного і закордонного досвіду.

Завжди первинна економіка, фінанси - це вже її результат. У зв'язку з відсутністю правильної економічної політики, тобто структурних змін в економіці, результатом стало неправильне фінансування. Тому фінансову політику треба ліпити і виправляти після зміни економічної політики. Я згодна з Гєєцем. Фінансова криза більш ніж можлива. Хоча, якщо дивитися на стабільність гривни, то тут немає ніяких видимих ознак серйозних змін, але це завдяки тільки діяльності НБУ. Там достатньо добрий валютний резерв, десь $ 18 млрд. Якщо порахувати, що майже 980 млн. за два місяці витратили на стабілізацію, то сигнал дуже істотний. Якщо не поставлять після виборів дурнів на чолі НБУ, то можна буде говорити, що кризі вдасться запобігти. Поки її вдається утримувати. Але якою ціною! Це б'є по експортерах, Яценюк вчора обіцяв інфляцію в 10%. Тому немає впевненості, що результат буде хоча б таким же. Поки не роблять кроків, які дали б надію на поліпшення. Потрібно терміново міняти економічну політику, в результаті буде відкоригована і фінансова.