Я зустрічався з лідерами опозиції. Їхнє бажання налагоджувати стабільні дружні стосунки з українською владою, в разі їх підтримки, чітко проглядається. Щодо української влади, то їй важливо якимось чином проявити свої інтереси в Середній Азії, і в Туркменістані зокрема. Найгірше, в цій ситуації нічого не робити.Це означатиме, що на ситуацію будуть впливати більш потужні гравці. Якщо Україна якимось чином візьме участь, навіть це не обов’язково означатиме приведення до влади туркменської опозиції за українською допомогою, але це позначить інтереси України. Принаймні з Україною будуть в подальшому розмовляти. Україна повинна підтримувати відносини з усіма можливими групами, котрі можуть опинитись при владі.

Пропозицію туркменської опозиції в первісному її варіанті - підтримка в отримані влади в обмін на газ – українська влада повинна проігнорувати. Вона носить відверто провокаційний характер і може зашкодити міжнародному іміджу України, тому що це є фактично закликом до втручання в внутрішні справи іншої держави. Потім, щоправда, прозвучали більш стримані заклики щодо сприяння у проведені демократичних виборів. Українська влада може і мусить втручатись і вливати в будь-які процеси за кордоном, проте тільки і виключно в межах тих зобов’язань, які взяли на себе підписанти Хельсинської угоди. Україна є членом-підписантом, і незважаючи на те, що Туркменістан не підписував цієї угоди щодо забезпечення громадських і інших прав людини, Україна зобов’язана в ставленні своєму до інших країн світу застосовувати принципи саме закладені Хельсинськими домовленостями. Будь-які заклики втрутились в справи іншої країни є, відверто кажучи, провокаційними.

Ще один момент – потрібно дуже серйозно розібратись, що то за опозиція. Опозиції, яку ми звикли сприймати, навіть в окремих східних країнах, у Туркменістані немає. Люди, які нині представляють там опозицію, як правило раніше були членами режиму Ніязова, потім опинились в опалі і встигнули залишити країну до арешту. Це носії тієї самої системи цінностей, тих же владних груп, які сьогодні перебувають в Туркменістані, тому застосовування тут виключно гуманітарних принципів, може сьогодні бути недоречним. Окрім всього іншого, ми повинні спілкуватись з усіма групами, які можуть прийти до влади, щоб забезпечити свої інтереси, зокрема в енергетичній сфері, єдине обмеження в цьому плані може бути – питання дотримання людських прав проведення виборів.

Усе має бути в рамках міжнародних правових норм, і коли вже пролунали заяви про допомогу в отримані влади, це значить, що з цими групами взагалі ліпше припинити будь-які переговори, оскільки вони вже розпочались з провокаційного моменту.

Мені з Москви телефонували і здивовано запитували: як в день від'їзду прем'єра Януковича на похорони Туркменбаши, у нас одночасно пройшла прес-конференція туркменської опозиції? Я їм пояснив, що це ніяк не пов'язано, ні з хитрістю Президента Ющенка, ні з хитрістю прем'єра Януковича, просто ми - одна з тих не багатьох вільних країн, які залишилися на території СНД, в яку можна вільно в’їхати, як батько Литвиненка і звинуватити Путіна в будь-чому в день його приїзду, так і туркменська опозиція може вільно говорити про свої плани і пропонувати Україні брати участь в них. Тому, це не змова, і не думаю, що хтось туркменських опозиціонерів спеціально сюди привіз. Це просто єдине місце, куди їх пускають. До Москви їх не пустять, до Казахстану не пустять, в Тбілісі сумно і жахливо, тому залишається добре місто, такий маленький Відень – Київ.

Але з державного погляду ні Президенту, ні прем'єр-міністру, ні міністерству закордонних справ, у жодному випадку не варто підтримувати ні опозицію, ні правляче угрупування в Туркменістані. Це дуже складний і тактовний момент в історії Туркменістану, а ми дуже сильно залежимо від поставок газу з цієї країни, тому, краще всього дочекатися якихось стійких стабільних перспектив і з тією стороною вже домовлятися. Це справа демократичної громадськості, але, у жодному випадку не держави України. Ми ні офіційно, ні неофіційно не повинні підтримувати опозицію. Хай вони не ображаються, але це не має ніякого відношення до національних інтересів України.

Не можна грати в такі короткі ігри: виграв-невиграв. Дуже великий ризик з боку українських національних інтересів, тому це дещо різні види ігор. Якісь дрібні чиновники можуть зустрічатися і цікавитися справами туркменської опозиції, спецслужби можуть насолоджуватися діяльністю будь-якої іноземної опозиції в Україні. Нам важлива будь-яка інформація з цієї країни, але держава Україна не має права виявляти зацікавленість у внутрішніх справ Туркменістану, тим більше підтримувати будь-яке угрупування.

Я особисто не чув, що опозиція просить допомоги в обмін на газ. Вчора на «5 каналі», я чув, пряме звернення лідерів туркменської опозиції до міжнародного суспільства посприяти встановленню демократії в Туркменістані та звільненню політичних в’язнів. Я взагалі вважаю, що будь-які заклики до міжнародної спільноти, а не до окремих країн щодо допомоги у встановлені демократії, мають рацію і виправдані, оскільки права людини не є винятково справами країни, де ці права порушуються.

В Туркменістані до цього часу не було дотримання елементарних прав людини і принципів демократії. Звернення до міжнародного загалу є виправданим, інша справа, що міжнародна спільнота має застосувати такі механізми, щоб це не вирішували це питання без самого туркменського суспільства. Я думаю, під патронатом міжнародних організацій, в першу чергу спеціалізованих структур ООН, ОБСЄ, хоча Туркменістан не зовсім європейська країна, але все-таки багато в Європі пов’язано з газовими ресурсами цієї країни, могли бути проведені відповідні консультації з виконуючими владу в Туркменістані державними структурами аби підготувати і провести демократично вибори. Міжнародна спільнота повинна допомогти провести вільні вибори, і не більше. А українські політики, якщо проявлять волю у встановлені демократії в Туркменістані, то це має бути складовою міжнародної участі. Тоді будуть відкинуті можливості в обвинуваченнях у втручанні. Бо зараз багато країн зацікавлені в тому чи іншому розвитку Туркменії. Росія хотіла би далі зберігати контроль над газовими ресурсами Туркменії.

Головне аби Туркменія вийшла на шлях демократії, а далі Україна буде співпрацювати з обраною владою.

Ми можемо лише морально підтримати туркменську опозицію, бо якщо не має підтримки в середині країни, то ми нічим, навіть при величезному бажані, не зможемо їм зарадити. Я думаю, не продуктивно навіть на цю тему говорити. Питання не в газі, ми ж не можемо втручатись в внутрішні справи іншої держави.