Те, що Україна може взяти на себе поставки цієї нафти – це лише один з варіантів. В економічному плані Україна від цього може виграти, в геополітичному – програти.

Якщо Україна на даному етапі підтримає Білорусія і не буде грати в російську гру, то тоді відкриваються перспективи для створення задекларованого Лукашенко бажаного варіанту потрійного енергетичного союзу: Україна –Білорусія – Азербайджан. В такому випадку Україна може стратегічно виграти. Якщо ж вона погодиться виконати роль замінника білоруських транспортних магістралей, то в такому випадку вона виграє тактично, але не стратегічно.

Завжди стратегічна вигода є більш важливою і більш вагомою, але якщо говорити про Україну, то вона завжди більше керується тактичними кроками. Взагалі Україна при відсутності будь-якої стратегії, замінює її тактичними кроками.

Це, як не дивно, Україні на руку. В геополітиці чуже лихо - завжди для когось, якщо не щастя, то – прибуток. Тому, якщо є можливість заробити, то чом би і ні. Тим більше, що позиція Білорусі не цілком адекватна. Вона не хоче йти на ті політичні поступки, які просить Росія, при цьому просить ціни, які даються: або за політичні преференції, або за особливі відносини.

Я думаю, що в Україні цим скористаються. Зараз прокачуванням нафти займаються люди спритні, які не впустять вигоду. Трошки перепасти може і державі.

Конфлікт між Росією і Білоруссю - тривожний сигнал для України.

Короткостроково, і навіть середньостроково, Україна може від цього виграти. Оскільки Україна зараз має дружні відносини з Росією, в порівнянні з такими країнами, як Грузія, Білорусь, не говорячи вже про Прибалтику. Звичайно, зараз Росії вигідно буде підтримувати відносини з Україною і це може бути нам на користь.

Але з іншого боку, конфлікт з Білоруссю може перерости в кризу, яка може викликати зміну режиму Лукашенка, що означатиме дестабілізацію ситуації в сусідній країні. А це навряд чи вигідно Україні.

Що стосується економічних наслідків, можливо якісь потоки нафти можуть піти через Україну. Певно, технологічно, в обхід Білорусії, це можливо. Але мабуть, політичний наслідок – найважливіший в цьому протистоянні. Білорусія і Росія були дружніми країнами, і це усіляко підкреслювалось, а тепер ми бачимо жорстке протистояння в енергетичній сфері. Міф про дружбу слов’янських народів руйнується на очах в українців. Це вплине найбільше. В свідомості людей цей міф буде переглянуто, і висновки з цього глибоко засядуть в свідомості людей.

Програють ті, хто відстоював дружбу України, Росії і Білорусії. Це удар по їхній ідеології. А виграють ті, хто переконував в протилежному.

Крім того, Україна має привід для перегляду стосунки з Росією в енергетичній сфері.

Це протистояння для Україна має два наслідки – політичний і стратегічний, а не економічну вигоду.

В бізнесі друзів - немає, якщо Україна може взятися за поставку цієї нафти, то чом би і ні. Хоча не все так просто, це ж не цистернами її перевозити, треба подивитися, чи зможемо ми це зробити. Одного бажання мало. Але думаю, те, що відбулося з Білоруссю – не надовго. США, щоб зберегти свої інтереси, 40 років Кубу в напруженні тримали. Хоча в цій ситуації, думаю, економічні інтереси зіграли першу роль, а політичні вже потім.

Поки нам хапатися за цю нафту не варто. Треба почекати подальшого ходу подій.