Секретаріат – це канцелярія, фактично технічна служба, хто її очолює – Балога або хтось інший, не має ніякого значення. Навіть сама постановка питання про 100 дні - не коректна. Секретаріат займається паперовою роботою і не більше.

Я думаю, що призначення Балоги говорить про те, що Ющенко в своїй політиці від революційного романтизму переходить до прагматизму. За цим призначенням послідували інші, які говорили про те, що він збирає навколо себе команду практиків і прагматиків, на яких він міг би реально спиратися в своїй президентській роботі. Я думаю, що Балозі вдалося проводити президентську лінію. Балога демонстрував одночасно і жорсткість і бажання йти на компроміси. Зустріч Президента, прем'єра і спікера свідчить про поліпшення ефективності роботи команди Президента.

Без всяких сумнівів, прихід нового керівництва в Секретаріат Президента, а тут все-таки доцільно говорити не тільки про Балогу, а й про нове оточення Президента, в яке дуже активно вписався Яценюк, трохи пізніше Гайдук, активізував значною мірою роботу Секретаріату Президента, і в цілому роботу президентських структур, вніс новий імпульс у роботу. З цієї точки зору – ефект помітний.

З іншого боку, стали проявлятися (хоча, може це співпало, зі складними політичними і конституційними умовами) тенденції до продовження «холодної війни» у відносинах між Секретаріатом Президента, Кабінетом Міністрів і керівництва ВРУ. Не виключено, що елементи агресії, якоїсь конфліктності, стали елементом стилістики нової команди. Хоча, судячи з останніх подій, йдеться про події кінця року, і про вчорашню зустріч між керівниками різних гілок влади, все-таки крім конфліктності, присутня і установка на конструктивну взаємодію зі своїми візаві з КМ і ВРУ. Але в той же час, за деякими прямими і непрямими ознаками, ще не склалася цільна єдина команда Президента. Цей процес ще не завершений. Не вистачає людей. Зокрема це торкається проблеми «НУ». Той факт, що Балога наприкінці року фактично поєднав дві посади - глави Секретаріату і голови ради глави «НУ» - говорить про кадрову обмеженість, і про фактичну загрозу адміністрування партійної діяльності. «НУ» може перетворитися на філіал Секретаріату Президента, і це може мати для неї найсумніші наслідки.

Але безсумнівно з приходом нової команди, активізувалася діяльність Секретаріату, стало більше завзяття з елементами агресії. Інша справа, що, може, зараз не відбулося якісного перелому, з точки зору, ефективності організації роботи Президента. Дуже часто Президент використовує вето, свого часу Кучма використовував активно цей метод, за що його критикували. Думається, що набагато ефективнішою була б активна взаємодія президентських структур з депутатами і КМ, щоб знімати наявні проблеми до того, як буде затверджений той або інший закон.

Дуже претензійно говорити про «правління» Балоги, тому що посада фактично начальника канцелярії Президента, як це називається в багатьох країнах, не є правлячою або навіть управляючою посадою. Це досить технічна посада, яка більше займається координацією, ніж правлінням. Це перше. Друге, для того, щоб оцінити роботу навіть скромного координаційного начальника канцелярії треба визначитися, що є критерієм продуктивності Секретаріату.

Я вважаю, що критерієм продуктивності є ініціатива Президента, яка озвучується на міжнародному і загальнонаціональному рівні. Президент, крім того, що він гарант Конституції, він ще і головний стратег держави, він відповідає за політичний курс держави і стратегічну мету, як у внутрішній, так у зовнішній політиці. За час роботи Балоги і президентської команди ми не побачили і не почули нічого приголомшливого з політичних ініціатив Президента. І тут, на жаль, ми можемо поставити жирний мінус. Більш того, Президент рідше став виступати з актуальних проблем, раніше він кожного тижня виступав перед теле- і радіослухачами. Зараз він все рідше і рідше це робить. Ось з Президентського ранчо, під час відпочинку з Саакашвілі, ми отримали якісь сигнали. Така позиція Президента говорить про концептуальну слабкість його команди. Команда не виконує роль головного креативника Президента, головного помічника у виробленні великих стратегічних рішень.

Другим продуктом Секретаріату є закони, які подає Президент, тобто його законотворчість. Останній яскравий приклад - подолання вето Президента на мораторій щодо землі, – на жаль, аргументи Президента не просто погано були підготовлені, вони потворно були підготовлені. Не було попередньої піар роботи, в медіа не були озвучені аргументи Президента. Дуже млява і не вражаюча була позиція Яценюка, коли він представляв аргументи вето Президента, не міг відповісти на багато питань із залу. Не такою повинна бути відповідь представника Президента, який виходить з пропозиціями ветувати закон, що в іншій країні є надзвичайною ситуацією. Не серйозність його команди виявилася і в тому, що під час озвучування позиції Президента, його представник дозволяє дивні саркастичні усмішки. Я супротивник політичного пафосу і політичного гламура, але в цьому випадку в голосі повинен був бути метал, а на обличчі пафос. Але, на жаль, представники канцелярії не вміють правильно озвучувати позицію Президента.

Щоб повноваго і аргументовано дати оцінку умовних «ста днів» перебування Балоги на посту глави Секретаріату і взагалі перші «сто днів», по суті, нової команди Президента, необхідно пригадати, як все це починалося. Тоді ситуація для Президента була досить ризикованою, а можливо навіть загрожуючою. Оскільки за багатьма напрямами ПР і Антикризова коаліція, КМ і прем'єр проводили досить серйозні політичні наступи на позиції Президента, і досить агресивно і інтенсивно проводили власну експансію.

Здавалося, що ситуація для Президента патова. Проте, до кінця 2006 року ситуацію було вирівняно. Практично нова команда: і Секретаріат, і РНБО досягли політичного паритету в холодній політичній боротьбі між КМ і Секретаріатом. Партія регіонів і Антикризова коаліція переконалися, що нова президентська команда вміє тримати удар, уміє давати симетричні і асиметричні відповіді, що це – серйозна сила і команда, на думку якої слід вважати. Невипадково під завісу 2006 року намітилася розрядка політичної напруженості між президентською командою і КМ. Поступово формується політичний режим мирного політичного існування, який ще включає наявність елементів тихої війни, локальних конфліктів. Проте глобального конфлікту між Президентом і прем'єром, захоплення чужих повноважень і війни на знищення вже не буде, і в тому, що країна трансформується у бік режиму мирного політичного співіснування, політичного співжиття – безумовна заслуга нової політичної команди і глави Секретаріату.

Якщо говорити про стилістичні новації, то нова команда Президента за ці «сто днів» в діяльність президентської системи влади необхідні їй: динамізм, активність, компетентність, креативність, уміння правильно розставляти акценти і грати іноді на випередження. Загалом, це не випадково. Оскільки разом з Балогою прийшли соратники, які репрезентують нове політичне покоління, вони є достатньо досвідченими політичними і економічними менеджерами. Достатньо пригадати Яценюка, Бондара, Чалого, Шлапака, Хорошковського. Це досить серйозна сила. Це той рівень, який слабко ув'язується з трошки в’яловатою, простакуватою і безініціативною стилістикою, яку демонстрував президентський Секретаріат у постреволюційний час. Стилістика стала сучасною, технологічною, ідейно продуманою, тобто ця команда знає, що таке сучасна політика і як потрібно правильно діяти в постмодерністській політичній реальності, в українських досить конфліктних політичних умовах.

Фактично була врятована гра, як в спорті. Запасні гравці або доводять перемогу до кінця, або забивають переможний гол, або роблять нічию. Нова команда Президента фактично врятувала гру, звівши її в нічию, і створивши умови, щоб повести наступальну гру. Була врятована гра, врятована ситуація і не стільки для Президента, стільки для України. Всі політичні гравці зрозуміли важливу, хоча і азбучну для України річ: виграти поодинці ніхто не може, а програти ніхто не хоче. Зараз все робиться для затвердіння ситуації.