Дії прем'єр-міністра Януковича по відношенню до Тарасюка правильні. Вони відповідають Конституції України.

Конфлікт навколо міністра закордонних справ Бориса Тарасюка продовжується так довго, оскільки поки не до кінця врегульовані відносини між президентською владою, яка була і виконавчою владою, у тому числі, і прем'єром. У президентської влади після політичної реформи всі функції були забрані і тепер належать Кабінету Міністрів. Тому, якщо пан Тарасюк хоче кудись поїхати і якісь питання вирішувати, він мав би отримати відповідний мандат не тільки від Президента, як він стверджує, а й від прем'єра. А якщо ні, то тоді який же він міністр закордонних справ України? І ось його дії вкрай негативно впливають на імідж країни.

Те, що прем'єр-міністр звернувся до Генпрокуратури у зв'язку з діями Бориса Тарасюка я можу прокоментувати дуже коротко – у Януковича «поїхав дах».

Янукович думає, що він у цій державі вже може робити все, що захоче. Я думаю, що він може дуже багато після тієї важкої зради Юлії Володимирівни (Тимошенко – ред.), але це ще не все. Звичайно Янукович може наробити дуже багато біди, багато скандалів, створити систему двовладдя в державі – все це він сьогодні може. І винувата в цьому Юлія Володимирівна!

Але я ще раз хочу підкреслити: все це може бути дуже тимчасово. І якщо «регіонали» не будуть про це думати, то крах для них теж буде важким.

Ситуація навколо міністра закордонних справ Бориса Тарасюка просто скандальна. І вона показує, що в Україні відбувається чортзна-що! Це навіть не повернення за часів «кучмізму», це значно гірше. Це значно низьке падіння для країни.

Якщо вже прем'єр-міністр Віктор Янукович звернувся до Генеральної прокуратури України для того, що там вжили заходів прокурорського реагування у зв'язку з діями Тарасюка, то це, на його думку, і на думку його радників і оточення, просто необхідно й іншого виходу з цієї ситуації просто немає.

А як скандал навколо міністра закордонних справ Бориса Тарасюка може позначитися на іміджі України, я просто не знаю, оскільки Україна не має хорошого іміджу в світі і так. Проблема полягає в тому, що ситуація яка склалася навколо Тарасюка просто неприпустима. І всі розуміють, що якщо є парламентська більшість в державі, то у цієї більшості, однозначно, повинні бути і свої міністри. А ситуація яка склалася на сьогоднішній день в Україні є дуже хворобливою і Президент просто намагається будь-яким чином зберегти можливість впливати на своїх міністрів і на Кабмін.

Проблема в тому, що Президент України не має перед собою чіткого бачення того, як повинна розвиватися країна. І більше того, цього бачення немає ні в кого з політиків. Хоча уряд Януковича намагається щось робити на благо країни, але їм постійно заважають.

Скандал навколо міністра закордонних справ Бориса Тарасюка нагадує мишачу метушню. А є більш важливі і глобальні проблеми в Україні, які треба вирішувати. І не треба займатися дурощами, вирішуючи, залишиться Тарасюк на посту міністра закордонних справ України чи ні.

Бажання звільнити Бориса Тарасюка з поста міністра закордонних справ, і звернення прем'єр-міністра Януковича до Генпрокуратури - все це має підтекст політичного замовлення антиукраїнських і антидержавницьких сил, які виступають за знищення нації.

Тут головне питання в тому, що зараз Президент України фактично повністю позбавляється своїх повноважень, які позначені в Конституції України. Тобто, зобов'язання у Президента залишаються, а механізми для їх виконання віднімаються. Це яскраво продемонстрував останній закон про Кабінет міністрів України, де були повністю проігноровані зауваження Президента.

Я думаю, що таким чином хтось хотів продемонструвати, хто реальна влада в країні, і хто може не зважати на Президента і Конституцію. І скандал навколо міністра закордонних справ Бориса Тарасюка слід розглядати тільки в цьому ключі. Це божевільна спроба захопити всю повноту влади, і у нас це відбувається успішно поки що на всіх фронтах. На законодавчому, на кадровому і на багатьох інших. Ви подивіться тільки на кадрові призначення в Міністерстві внутрішніх справ України!

І, звичайно ж, невирішене питання з Тарасюком негативно впливає на імідж нашої країни – на її стабільність і на відносини між всіма гілками влади. Все це не приносить авторитету Україні на міжнародному рівні, тому що на неї дивляться як на державу, в якій немає стабільності і немає прогнозованої політичної ситуації.

Стосовно чергових кроків Віктора Януковича, направлених на скандал навколо міністра закордонних справ України, то це навряд чи матиме прямі негативні наслідки. Оскільки досі залишається нез’ясованим питання правового статусу Тарасюка. І звернення Януковича в Генпрокуратуру - це всього лише демонстрація свого ставлення до Тарасюку, це форма тиску. Але навряд чи питання про міністра закордонних справ може вирішити Генпрокуратура. Вона може тільки зафіксувати, що прем'єр-міністр чітко позначив, що його позиція щодо Тарасюка залишається незмінною. І якщо, навіть, і були якісь спроби домовитися, досягти якого-небудь компромісу, пакетної угоди з Президентом, то Тарасюк сюди абсолютно не вписується. І війна на витіснення Тарасюка триватиме до кінцевого результату.

Звичайно ж, це позначається на іміджі України. Хоча наші закордонні партнери не схильні драматизувати цю ситуацію. Вони розуміють і вже звикли, тривалий час, спостерігаючи за Україною, за специфікою політичного процесу. Але, проте, ми маємо роздвоєну зовнішню політику, ми маємо спроби Кабміну створити паралельні неофіційні органи, які формуватимуть урядовий курс країни. І при всьому цьому питання про Тарасюка стає другорядним.

Отже в так званому конфлікті навколо Тарасюка немає якогось драматичного положення, але з ким вирішувати питання, коли приїжджають закордонні делегації і ведуться переговори?! І як оцінювати значущість, з одного боку, візити Президента і Тарасюка, а з іншого боку прем'єр-міністра? І ось це вже більш серйозне питання, яке негативно впливає на зовнішню політику України і довго це не може продовжуватися. В усякому разі, позиція Президента, яка виглядає як очікування рішення Конституційного суду, може не змінюватися довго. А рішення суду можна чекати дуже довго, і це вже не нормально.