На жаль, відмова від сплати комунальних послуг через підвищення тарифів завдасть удару по киянах. Такі люди як Черновецький проживають у будинках з повністю автономними системами життєзабезпечення і ніяк не залежать від стану житлокомунгоспу столиці. В той же час, на початку 90-х років столичний транспорт і комунальна сфера вже пережили період неплатежів. Громадський транспорт (окрім метро) тоді помер – зараз він відроджується з нуля. Йому на зміну прийшли незручні, більш дорогі маршрутки, які створюють пробки і аварійні ситуації на столичних вулицях. Комунальна сфера вижила, але тільки за рахунок запасу міцності, який був закладений ще за часів СРСР. З тих пір комунікації в місті практично не обновлялися, будинки не ремонтувалися (окрім тих, що розташовані в центрі, які міська влада збиралася вигідно продати, заздалегідь відселивши мешканців на околиці), а ЖЕКи перетворилися на контори з видачі довідок.

Другу серію неплатежів комунальне господарство столиці навряд чи витримає. Але річ у тому, що воно загине і в тому випадку, якщо всі кияни платитимуть за тарифами, збільшеними в три, п'ять і десять разів. Централізована комунальна система створювалася при СРСР, де всі були рівні, і про все піклувалася патерналістська держава. На сьогодні ця система не відповідає потребам суспільства.

Кияни не можуть зрозуміти чому, якщо в будинку 50% мешканців справно платять за світло, газ, опалення і т.д., а 50% - і не збираються платити, електроенергію і інші дрібні комунальні радощі відключають усім. Проблема полягає в централізованій системі, що не дає підійти до споживача дифренційовано.

Звичайно, якби міська влада хотіла, то навіть за цих умов, вони могли б вирішити значну частину проблем, хай і за рахунок підвищення навантаження на систему, а також її поступового демонтажу. Але, повторю, мери і президенти давно живуть в будинках, обладнаних за європейськими нормами, і проблеми суспільства їх не зачіпають. Тому, вони керуються тезою: «На наше століття вистачить», - Радянський Союз дійсно будував на століття, і не замислюються про те, що буде років через п'ять-десять, оскільки це вже будуть проблеми їх наступників (іншої влади).

Саме з цієї причини, реформа ЖКГ, про яку говорить вже третій президент і десятий уряд, так і не зрушилися з мертвої точки. Фактично, ні міська влада, ні влада державна навіть не уявляють собі, як повинен виглядати житлово-комунальний комплекс після реформи. Вони вважають за краще паразитувати на радянській спадщині і розраховувати, що всеукраїнський Алчевськ їх мине, випавши на частку тих, хто буде після них.

Так Людовик XV плював на зростання суспільної невдоволеності, а заплатив за це власною головою Людовик XVI.

Ніякого протистояння немає. Просто у Києві замість влади злочинна бригада «врємєнщиков», яким замало київського майна, землі, вони ще хочуть залізти в кишені простим киянам.

Комісія, яка працювала над вивченням обгрунтованності підняття тарифів, прийшла до висновку, що ніяких підстав для цього не має. Достатньо було підняти ціни на 40%, щоб тепло-комун підприємствам, які постачають були рентабельними. З юридичної точки зору Черновецький і компанія не мали ніяких підстави піднімати тарифи. Міністр юстиції Олександр Лаврінович у сьогоднішньому листі до мера про це і написав. Прокуратура теж зверталась до Черновецького з подібними заявами.

З соціальної точки зору підняття цін на тарифи теж без підставні. Оскільки зарплата киян за останній рік зросла на 44%, відтак піднімати тарифи вище цього рівня мерія не має права. Все це робиться лише задля наживи Чернівецького і його команди.

Всім в першу чергу треба думати про наслідки ухвалених рішення і про сказані слова, які, як відомо, не горобець: вилетить – не спіймаєш. Політики можуть дозволяти собі говорити все що завгодно, а посадовець повинен керуватися конкретними документами. Відповідальність за його виконання лежить на тому, хто підписав його. Якщо рішення загальнообов'язкове, то його треба виконувати, інакше це приведе до беззаконня.

Якщо рішення неправильне, тоді треба робити перерахунок. Якщо ситуація набуває загрозливого вигляду, то тоді повинна втрутитися прокуратура і чітко пояснити, що законно, а що ні.

Київська влада повинна в цій ситуації виважувати кожне своє рішення і дію, радитися з експертами і робити відповідні висновки.

Раніше я думала, що опозиція, яка є і в Київраді, і в ВРУ, це - опозиція проти влади. Тепер я зрозуміла, що це - опозиція проти власного народу. Опозиція, яка закликає не платити за тарифами, думає, передусім, про себе, оскільки, виконуючи ці заклики, народу стане набагато гірше, а не краще.

Те, що питання тарифів – це вже політичне питання всі зрозуміли давно. Я вважаю, що тарифи обґрунтовані і не тільки в Києві, але по всій Україні. Якщо не люди платитимуть за новими тарифами, то якість послуг не тільки не покращає, але і погіршиться. Компанії, які постачають газ, електроенергію, воду, тепло, не одержуючи оплати за свої послуги, змушені значно знизити якість послуг. Наприклад, філіжанку води доведеться набирати не за дві секунди, а за п'ять хвилин. Як вам така ситуація? А уявляєте, що буде з опаленням?

Киянам я пораджу діяти на власний розсуд, а не керуватися гаслами опозиції.

Юридично громадяни повинні сплачувати послуги комунальників, але це зовсім не означає, що тиск на київську владу треба припиняти. Оскільки мерія і міськрада, в принципі, можуть знизити ще тарифи, тоді різниця повернеться при наступній оплаті. Це не велика проблема, проблема в тому, що якщо зараз дійсно заклик не платити, то може через деякий час виникнути складності з обслуговуванням киян.

Переслідувати людей, які не платитимуть Київрада і мерія не зможе. Небезпека в іншому - в мерії може бути недостатньо грошей для функціонування ЖЕКів. Це, слава Богу, що зима тепла.

У тарифах є дві частини. Одна пов'язана з опаленням і гарячою водою, тобто з споживанням переважно газу, а знизити тарифи в цій частині практично неможливо, платити за опалення доведеться вдвічі більше – настільки, наскільки підвищилися ціни на газ. Друга частина – безпосередня оплата комунальних послуг, тут ціни зросли більш ніж втричі, і в цій частині можна піти на зниження.

У цій ситуації можна вийти на двократне підвищення тарифів, а не до 2, 6 і 2,8, як це сталося на практиці. Ще треба максимально полегшити отримання субсидій для тих, у кого немає можливостей оплачувати. Це вирішальний момент.

Поки у нас тарифна війна використовується з політичною метою. Одні перебільшують розмір підвищення, а київська влада уперлася в підвищенні саме за комунальні послуги і не зовсім адекватно реагує на події, що відбуваються.