Ніякого порушення закону не було, і це протистояння не має сенсу.

Щоб там не говорив прес-секретар Президента, Закон «про Кабінет міністрів» оприлюднено. Кожен з ним може ознайомитись в Інтернеті, там відвідувачів більше, ніж треба. Просто для першого оприлюднення використали сайт, оскільки на сьогодні це найбільш мобільний ЗМІ. Далі він буде оприлюднений у друкований органах уряду і КМ.

А Президент, якщо немає чого робити, хай подає до КС.

На мій погляд, набрання чинності законом про Кабінет Міністрів найближчим часом не викликає сумнівів. Те, що коаліція зволікає, пов'язано не з побоюваннями особисто Мороза і не з неіснуючими юридичними складнощами.

Протягом всього останнього тижня Ющенка м'яко дотискають. Мета – змусити його відкликати своє «повторне вето» і підписати закон. Таким чином коаліція отримала б моральний виграш, вкотре продемонструвавши нездатність Президента до опору. Одночасно була б скомпрометована зібрана в секретаріаті команда, оскільки фактично була б визнана її юридична безграмотність, а політичній еліті було б послано виразний сигнал про те, що не тільки Ющенко, але й Балога з Яценюком нічого не вирішують і нічого не можуть. Окрім того хтось мусив би понести і відповідальність, хай тільки моральну, за «повторне вето».

Однак ще важливіше небажання коаліції доводити справу до відкритої конфронтації з Ющенком. Коаліції вигідний керований конфлікт, під час якого Президент остаточно втрачає вплив на політичну ситуацію, стаючи винятково символічною фігурою. В такому разі, за роки, що залишилися до кінця каденції Ющенка, буде остаточно сформована і обкатана правова база парламентської республіки, будуть прийняті необхідні закони, а чиновництво і політична еліта остаточно переорієнтуються з Президента на прем'єра.

При такому варіанті розвитку подій наступні президентські вибори (незалежно від того, пройдуть вони за традиційною схемою чи в парламенті) будуть простим технічним процесом. Ключові фігури на них висуватися не будуть, а всі сили партій будуть зосереджені на підготовці до наступних парламентських виборів.

В разі ж, якщо конфлікт між Секретаріатом і Кабміном перейде в гарячу фазу, високою є вірогідність втрати контролю над ним. Припустимо, Ющенко спробує видати указ про розпуск парламенту – це його остання зброя. Як заявив Азаров, цей указ ніхто не збирається виконувати. Однак не виконувати подібний указ мало – логіка подій підштовхне парламент до початку процедури імпічменту або навіть до прийняття рішення про припинення повноважень Президента у зв'язку із спробою узурпації ним влади.

Зрозуміло, що в прямому протистоянні коаліції Ющенко протримається рівно стільки, скільки йому дозволить уряд (реальної опори на силовиків у Президента немає, а від МВС до Банкової п'ятнадцять хвилин пішки).

Але примусова відставка слабкого Ющенка – найгірший варіант для коаліції. Відразу виникає питання про дострокові президентські вибори, або про скасування посади Президента, або про перенесення його обрання до парламенту. І одне, й друге, і третє скидає країну в затяжну політичну кризу. Багато політичних сил спробують виловити рибку в каламутній воді, не виключено і вуличне протистояння прихильників різних політичних сил і політичних концепцій.

Зрозуміло, що політична криза завдасть серйозного удару по планах уряду із стабілізації економіки і переходу в режим стійкого економічного зростання. Це може поставити під загрозу перспективи Партії регіонів на наступних виборах. Нарешті подібна криза різко підвищує роль парламенту і спікера Мороза в політичних розкладах, що також невигідно регіоналам. В умовах кризи політичний простір може переформатовуватися кілька разів на день.

У зв'язку з цим, очевидно, що коаліція робитиме все, щоб Ющенко, нарешті, здався і підписав закон, але час лімітований: Мороз уже почав процес введення закону в дію. Практично залишилося тільки опублікувати його текст в «Урядовому кур'єрі» або «Голосі України». Цей процес складно розтягнути довше ніж до наступного тижня, а по ідеї він повинен закінчитися ще до вихідних. Якщо за цей час Ющенко не зламається, то м'яч опиниться на полі Секретаріату. Зібраній там команді і належить вирішити, будуть вони спалювати себе, Ющенка і країну у вогні протистояння чи змиряться з необхідністю визнати поразку і беззастережно капітулювати.

У цій ситуації є юридичний і політичний аспект. Юридичний – я думаю, що ситуацію вирішуватиме Конституційний Суд, і вона затягнеться, але політично у нас найбільший за 15 років скандал. Річ у тім, що Закон «Про Кабмін» приймався конституційною більшістю. Це дуже рідкісний тип голосування, коли політичні сили антагоністів, мотивуючи своє голосування національними інтересами, голосують на користь сильного КМ, статус якого вищий ніж за Конституцією. А в результаті вийшов пшик. Тобто найбільші зусилля депутатського корпусу – 360 осіб, були легітимізовані на рівні сайту ВРУ. Слава богу, що Мороз не дійшов ще до рівня sms, де б було коротко сказано: «я оприлюднив закон». Тобто це політична гра Мороза, який опинився в розтяжці між Секретаріатом Президента і конституційною більшістю, а не просто коаліцією. Тому що в цьому випадку він підставляє вже не парламентську більшість, де ПР, КПУ і СПУ, а проводить голосування конституційною більшістю. Ось такий негативний результат - оголошення результату більшості депутатського корпусу на рівні короткої замітки в Інтернет-виданні, звичайно, дуже серйозно підриває політичну вагу Мороза, як топ-менеджера, який може здійснювати такі проекти. І дуже серйозно б'є по ВРУ в цілому. Ще трошки, і ми дійдемо до написання графіті на заборах. При всій карикатурності і фелєтонності цієї ситуації це великий удар по політичній машині України.

Юридичний аспект залишається. Справа, звичайно, дійде до суду, тому що Мороз посилив непроцедурність рішень конституційної більшості. Я не знаю, як він тепер закликатиме депутатів голосувати. Адже цілком можливо, що результати їх голосувань будуть неопубліковані, або опубліковані маленькою заміткою в якому-небудь особистому блозі Мороза.

Ніяк з цієї ситуації спеціально виходити не треба, та й ситуації немає. Тому що є Конституція – закон прямої дії – і він превалює над усіма законами. Одним словом, все було згідно з Основним законом: спочатку парламент прийняв Закон «Про Кабмін», потім подолав вето Президента конституційною більшістю, потім Мороз підписав закон, і тепер він повинен набрати чинності. Що вважає прес-секретар Президента, однаково як і сам Президент, в цій ситуації не цікаво. Оскільки, як показує розвиток подій останнім часом, оточення Президент не знає і не хоче знати Конституцію, і тому всі свої дії робить не в правовому полі.

Президент трошки поб'ється в істериці, а потім буде вимушений дотримувати законодавства.

Цей закон зачіпає повноваження різних гілок влади, тому його впровадження відбуватиметься крок за кроком. Хоча для цього потрібні компроміси. Публікація на сайті - це перший крок до того, щоб закон почав працювати. Мороз говорить, що це публікація, Ющенко, що – ні. Я вважаю, що публікація, і закон про Кабмін повинен діяти.

А далі, якщо Ющенко не згодний, він може подати до Конституційного Суду сам закон, процедуру публікації і т.д. Тому всі його рухи і заяви не мають зараз ніякого значення. Тому що - де б закон не був опублікований, хоч в « Голосі України», хоч в «Урядовому кур’єрі» - Ющенко буде однаково оскаржувати його в КС. Має суд поставити всі крапки над і. Хоча з судом теж не все просто у нас.

А поки закон повинен працювати. Це може привести до того, що ВРУ сама призначить міністра закордонних справ, тому що Ющенко не представляє іншу кандидатуру замість знятого Тарасюка. У той час поки Адміністрація Президента робитиме голослівні заяви, цей закон діятиме.