Перша причина, через яку пішов Тарасюк, це безглуздість чіпляння за пост, коли тебе не підтримує ні Президент, ні його Адміністрація. Тарасюк виявився в ізоляції, оскільки в Секретаріаті є люди, які самі б хотіли посісти цей пост і тому не підтримують Тарасюка. А Президент охолов до нього як до людини, яка завалила партійний проект. Тому на тлі цієї байдужості Тарасюку було безглуздо і безперспективно чіплятися за пост.

Друга причина – моральна травма, коли його поставили на карачки під час прориву його на засідання в Кабмін.

Тому відсутність хорошої адміністративної підтримки з боку системи, яка його призначала, і моральний надлом і привели до відставки.

Тепер буде нова інтрига. Дві групи впливу – президентська і КМ – боротимуться за свою кандидатуру. Президентська буде пропонувати і лобіювати кандидатуру Чалого, кабмінівська група швидше за все Грищенка. І залежно від того, хто буде, буде ясно: чи залишається зовнішня політика Президента, чи йде до КМ, як уже пішла економіка.

На відставку Тарасюка вплинула позиція Заходу. Який усіма своїми діями показував, що варто б уже навести порядок в МЗС. На 6 лютого планувався приїзд Хав’єра Солана, але він був відмінений в результаті ситуації, що склалась з міністром закордонних справ. Захід дав чітко зрозуміти, що він на стороні Антикризової коаліції і парламенту.

Вчора Тарасюк зустрівся з головою Секретаріату, і заява про звільнення з’явилась внаслідок цієї зустрічі і розмови з Балогою. Це версія, яку знаю я. Чи відбувалась дійсно відставка за цим сценарієм, може сказати тільки сам Борис Тарасюк.

Найлогічніше аби зовнішньополітичне відомство очолили або Олександр Чалий або Костянтин Грищенко. Обидві ці кандидатури є прийнятними для Антикризової коаліції. Може бути відповідний розмін: антикризова коаліція голосує за Грищенка і відповідно в пакеті за кандидатуру, яку запропонує Президент на посаду глави СБУ. Таким чином Ющенко виграє собі СБУ і програє МЗС, щоправда дуже умовно, оскільки Грищенко ніколи не був політично забарвлений. Навіть вступаючи в ті чи інші партії і блоки він все ж залишився дипломатом, а не політиком.

Крім цих двох кандидатур називають прізвища Яценюка, Хорошковського і навіть Єльченко.

Відставка Бориса Тарасюка відбулася ще 1 грудня. Будь-яка людина, що має елементарне почуття власної гідності, на місці звільненого міністра давно б вчинила чоловічий вчинок і вже точно не стала б правдою і неправдою пробиватися в урядові кабінети, не став би так підставляти і свого Президента, і свою державу в цілому, чіпляючись за втрачену посаду.

Та швидкість, з якою була прийнята "відставка" давно відставленого Тарасюка, спростовує його версію про причини рішення, нібито прийнятого після вчорашнього засідання суду. Поставте себе на місце Президента, який ну дуже хоче залишити в кріслі глави МЗС Тарасюка, бореться за нього і не бачить в цьому кріслі нікого іншого. І тут йому дзвонить сам Тарасюк і повідомляє про своє рішення звільнитися. Що робитиме Президент, який не охоче відставки міністра? Як мінімум, попросить час на роздум і консультації, правда? А за версією Тарасюка, таке рішення було ухвалене по ланцюжку: суд - заява про відставку - дзвінок Президенту. Судячи з того, що свою прес-конференцію екс-міністр проводив через декілька годин після суду, реакція нашого "рішучого Президента" була супершвидкою.

Насправді, я думаю, Ющенко вирішив здати Тарасюка набагато раніше. Коли стало зрозуміло, що роздутий Секретаріатом конфлікт навколо Рудьковського більше ударив по МЗС, а не по Кабміну, коли до нас відмовився їхати Хав’єр Солана, стало зрозуміло, що Президент більше втрачає, ніж виграє у тривалому конфлікті. Поки Тарасюк стукався головою в урядові двері, Янукович помітно поліпшив свій імідж у Вашингтоні і в Давосі. Як мені здається, вирішальними чинниками стали відмови ЄС розглядати перспективи української євроінтеграції, що руйнує багато ілюзій мешканців Банкової, і візит Гайдука в Штати, де йому дали зрозуміти, що давно вже не вважають Бориса Івановича своїм "стратегічним партнером". Бажання Ющенка зберегти вплив хоча б на зовнішню політику України просто змушувало його терміново щось робити. А то якби Рада, згідно з новим законом "Про Кабмін" призначила б главу МЗС самостійно, два міністри закордонних справ остаточно знищили б залишки іміджу України в очах планети.

Тарасюк поступив дійсно адекватно обстановці. З іншого боку - відставка була цілком прогнозована. Щоправда, я не розумію, чому стільки часу принижували статус міністра МЗС і самого Тарасюка. Президенту потрібно було одразу після рішення ВРУ скликати аналітикив і виробити план дій, аби не допустити подібного приниження відомства і його очільника. Тарасюка просто використали у боротьбі Адміністрації Президента проти Кабміну, а потім відправили у відставку. Це мені найбільше не подобається у цій історії.

Кандидатур на пост глави МЗС є чимало. Зараз звучать прізвища - Огризко, Чалий, Яценюк. Тарасюк на своїй прес-конференції заявив, що хотів би зберегти вектор, який він хотів реалізувати. Тобто прерогатива в зовнішньополітичних пріоритетах має бути в сторону Європейського Союзу, а не в сторону Росії, куди будуть орієнтуватись інші міністри закордонних справ.

Рішення Президента буде як завжди – ні вашим, ні нашим. Міністра призначать того, хто в однаковій мірі сподобався би і Росії і Україні. Такою фігурою може бути Яценюк. Загалом, Президент буде шукати компроміс.

Ця відставка відбулася не вчора, а першого грудня минулого року. Президент ці два місяці грав піжмурки з урядом. За цей час відбулося багато плутанини. Врешті-решт Президент переконався, що треба закінчувати цей процес.

Багато політологів говорять, що після відставки Тарасюка зовнішньополітичний курс України не зміниться, я ж вважаю, що зміниться. Оскільки у нас не було чітко визначеного курсу взагалі. В цьому і була причина конфлікту Тарасюка з урядом. Президент бачив зовнішню політику по-своєму, уряд по-своєму. Тепер, я сподіваюся, курс буде чітко визначений, і не важливо, як він називатиметься. Головне його виробити. Я думаю, для нас найвигіднішою є політика активного нейтралітету. Це б об'єднало прихильників різної зовнішньої політики. Нам треба виробити курс багатовекторності, але не такий, як при Кучмі, коли кожному партнеру говорили те, що він хотів почути.

Я думаю, відставка Тарасюка не стільки його особиста ініціатива, скільки президентська.

Найбільш вдалою кандидатурою на місце голови МЗС міг би стати Олександр Чалий, він би влаштував всіх.