Коли ми говоримо про протиракетну оборону, то, звичайно, треба думати, передусім, від кого нас захистить ця протиракетна оборона. Адже перші угоди про протиракетну оборону на рубежі 60-70 рр. були укладені між Радянським Союзом і США. І тоді йшлося про міжконтинентальні ракети. Це була ситуація переходу від холодної війни до розв'язки.

В даний час, коли говорять про протиракетну оборону, мова йде, передусім, про оборону від потенційних терористів, або від держав-ізгоїв. Тих держав, які прагнуть придбати ядерну зброю в обхід існуючих технологій. Це Північна Корея, Іран, Ірак і т.д.

Йдеться про протиракетну оборону від держав або груп, які можуть шантажувати інші країни із застосуванням такої зброї. Чи зацікавлена в цьому Європа – так, чи зацікавлена в цьому Україна – теж так. Звичайно, враховуючи кількість важливих об'єктів, у тому числі ядерних об'єктів на території України, ми в цьому зацікавлені. Більш того, в цьому зацікавлена і Росія. Тому український інтерес, безумовно, полягає в тому, щоб опинитися під крилом цієї протиракетної оборони. Інша справа, що якщо Росія не буде залучена в ці угоди, то це може викликати побоювання з боку Росії. Тому оптимальною стратегією була б спроба паралельно досягти відповідних угод з Росією.

Слід сказати, що інформація щодо намірів Пентагону співпрацювати з Україною в питаннях протиракетної оборони, вже спростована. Пентагон не опрацьовував таких речей і, швидше за все, опрацьовувати не буде. Оскільки є багато перешкод юридичного і політичного характеру, які не можна подолати. Тому, поки що, є тільки такий пункт, за яким можна обдумувати плани на майбутнє в цьому питанні – потрібно чи не потрібно. І ніяких реальних прив'язок немає до будь-яких подій або ситуації щодо протиракетної оборони.

Що ж до того, потрібно нам це чи не потрібно, то слід розуміти, що протиракетна оборона, яка планується в Східній Європі, має два аспекти. З одного боку, вона корисна для всіх, тому що вона може бути захистом від небезпеки неконтрольованих режимів або воєнізованих груп, які вже сьогодні можуть використовувати певні пускові комплекси близької дії, а в майбутньому - і далекої дії, з Близького Сходу, Центральної Азії і нестимуть загрозу для всіх країн. Але, з іншого боку, розміщення таких систем ПРО у себе в країні – це автоматичне притягання до себе певної небезпеки. Плюс протиставляти себе в протиракетних комплексах комусь - справа дуже невдячна. Тому що якщо виникає хоч якась вірогідність того, що це сприйматиметься кимось з наших сусідів, як зіставлення цій країні, то йти на переговори з цього приводу для України означатиме погіршення безпеки і глобального політичного положення. І тому зараз Україні говорити про які-небудь протиракетні системи просто неприпустимо.

Але в майбутньому, я думаю, що Україна все одно до цього прийде.

Всі розмови про те, що Пентагон має намір співпрацювати з Україною в питаннях протиракетної оборони, виходять з оточення Ющенка.

Це просто безглуздий крок України у бік США. Нам ніякі системи ПРО в Україні не потрібні. Очевидно, що ні від яких терористів дані станції захистити не можуть, тому що дуже далеко знаходяться ці уявні терористи від нашої країни, і від Польщі і від Чехії. Це просто мотив для того, щоб встановити розвідувальну апаратуру, яка буде направлена, передусім, проти Росії. І, вирішуючи це питання, ми повинні виходити, передусім, не з інтересів США, а з наших власних національних інтересів.

Поза сумнівом, що порушений той крихкий баланс, який досягнутий до 2005 року між Вашингтоном і Кремлем щодо вільного розвитку України. Буде порушений тому, що поява систем ПРО НАТО на території Польщі і Словаччини породить дуже багато проблем.

По-перше, погіршаться відносини між Росією і Україною, оскільки Росії тепер доведеться відмовлятися від зарозуміло-прагматичного ставлення до України, від світових цін на газ і т.д. І переходити до серйозної підтримки будь-яких форм проросійських політичних сил в Україні. А це загострить війну між Росією, Україною і США і відіб'ється на внутрішньополітичній ситуації в нашій країні.

По-друге, відбудеться погіршення польсько-українських відносин. Оскільки Польща досі виступала посередником і, так званим, адвокатом України в Європі. І коли з'являється система ПРО, хай поки тільки в проекті, це вже погано. Оскільки це територія Польщі, і її роль різко зміниться.

По-третє, хоча проблема НАТО на деякий час знята в Україні, поява таких чуток про співпрацю Пентагону і України спричинить за собою, цілком можливо, підозри Москви в тому, що системи ПРО можуть з'явитися на території нашої країни без появи НАТО в Україні. А це можна буде назвати страшним сном кремлівських геополітиків.

Поки судити про те, яке значення мають слова заступника глави Агентства Сполучених Штатів щодо протиракетної оборони Патріка О'райлі про те, що Пентагон оголосив про свої наміри співпрацювати з Україною в питаннях протиракетної оборони, складно. Оскільки змістовно ми не знаємо, що мається на увазі.

Але можна припустити, що це просто запуск інформації для перевірки громадської думки: і міжнародної, і російської, і української на предмет можливості і глибини співпраці сфері протиракетної оборони. Зрозуміло, що все це сьогодні сприймається в контексті пропозиції розміщення систем ПРО в Чехії і Польщі, і це вже викликало там хвилю протестів громадської думки. Якщо таким чином перевіряють, чи можна розмістити ці системи в Україні то, я думаю, що це досить ризикована гра. І ця гра, безумовно, викличе негативні відносини в Росії і приведе до внутрішнього конфлікту в Україні, причому, досить серйозного конфлікту.

Справа вся в тому, що в Україні, на сьогоднішній день, немає єдиної загальної зовнішньої політики. Я бачив реакцію громадськості на зміну міністра закордонних справ, і говорили одне - міністр поміняється, але зовнішня політика ні. Я категорично з цим не згоден. Якщо зовнішня політика України не зміниться, то навіщо міняти міністра?! Абсолютно зрозуміло, що у нас зараз немає відпрацьованої зовнішньої політики держави. Є політика Ющенка, і є політика антикризової коаліції Януковича. І вони різні. А такого не повинно бути. Треба чітко виробити єдину зовнішню політику. Людина, яка опиниться на посту Тарасюка, повинна узгодити різні точки зору і виробити єдину зовнішню політику країни – політику Президента і політику Уряду. І вона повинна бути єдиною.

І ось у відношенні якраз питання співпраці Пентагону і України в питаннях протиракетної оборони зрозуміло, що якби був ще на посту Тарасюк, то він би вже сказав про те, що ми із задоволенням розмістимо ці системи ПРО, і якщо Чехія заперечуватиме, то ми поставимо їх у себе. А ось Уряд був би проти, швидше за все. От якраз це питання і вимагає виразної української політики. А США зараз просто перевіряють громадську думку України.