Потрібно чітко визначити національні інтереси країни. Один з інтересів – це збереження стратегічного контролю над газотранспортною системою. Інший інтерес – це модернізація цієї системи. Власними силами ми, на жаль, цього зробити не можемо. Росія нам відверто говорить, що через декілька років наша труба може бути сухою. Нам потрібно також мати надійні контракти на транзит з Росією до Європи, щоб ця система працювала і ми одержували від цього прибуток. І, нарешті, третій інтерес, який був заявлений зовсім недавно і викликав бурхливу дискусію – це питання про доступ до газодобувних родовищ в Росії. Насправді, це один з ключових інтересів України. В Європі вимагають від Росії отримати такий же доступ. В європейській енергетичній хартії записано право на доступ до родовищ енергоресурсів. Росія не дуже хоче відкриватися і це зрозуміло, це її монопольний ресурс. І тут нам роблять достатньо цікаву пропозицію: давайте домовлятися.

Не йдеться про те, щоб віддати в обмін всю ГТС. Якщо буде створений консорціум з участю Росії, Німеччини, можливо, інших європейських країн, при цьому ми ще можемо отримати певний доступ до газодобувних ресурсів Росії. Я думаю, що це було б на користь країни. При цьому не потрібно істерик, потрібен раціональний підхід. Потрібно відділяти мух від котлет.

За всією цією політичною істерією ховається достатньо жорстка бізнес-конкуренція різних бізнес-груп, різних економічних інтересів. Досі не ясно, від кого виникла сама ідея ось такого обміну, про яку сказав Путін. За оцінками низки експертів, до цього цілком можуть бути причетний окремі фігури, пов'язані з Секретаріатом Президента. Я не виключаю, що Балога, будучи в Москві, міг лобіювати інтереси певних бізнес-груп, пов'язаних з газовим питанням.

Є теоретична можливість, що ГТС буде власністю міжнародного консорціуму за участю світових держав. Якщо «велика вісімка» братиме участь у цьому процесі, тоді все буде справедливо, і нічого страшного тут немає. Це називається тенденція глобалізації. Якщо тільки одна країна якась, то це називається встановлення економічного контролю над країною. А якщо якась країна міняє діючі транспортні артерії на свої вмираючі природні ресурси, в які потрібно вкласти не менше 20 років, то це вже вважається державним злочином.

Якщо Росія умовить Німеччину, Францію, Сполучені Штати, Італію брати участь у газовому консорціумі, то теоретично це буде дуже вигідно для України.

В Україні багато проросійських політиків і економістів у виконавчій владі. Але як показало голосування, відкритих прихильників Росії практично немає. Те, що відбулося при голосуванні – це більший удар, ніж поведінка Лукашенка. Лукашенко все-таки одна людина і Путін може якось вирішувати його проблему, яка називається «проблемою Лукашенко». А коли ціла партія, Партія регіонів, яка присягалася у вірності ідеалам російсько-української дружби, раптом голосує разом з націоналістами, це говорить про те, що національні інтереси виявилися вищими за дружбу між державами.

Якщо в газотранспортній системі братимуть участь всі великі держави, це піде тільки на користь Україні. Адже нам давно вже потрібні модифікації.

Я не бачу навіть теоретичної можливості передачі української ГТС Росії. Існує закон, і у вівторок ми блокували парламент, для того, щоб посилити і продублювати закон України, що забороняє будь-які маніпуляції з газотранспортною системою. Завдяки нашій фракції, у вівторок парламент проголосував за те, щоб анінайменших можливостей, анінайменших щілин у правовому полі не залишалося для цієї мети.

Теоретично існує будь-яка можливість у такому політичному протистоянні, яке є в Україні. Але я думаю, що якщо хтось зробить замах на те, щоб передати в управління або у власність іншій державі такий стратегічний об'єкт, як газо- і нафтопроводи в Україні, такі дії означатимуть здачу суверенітету України. Не менше і не більше.

ГТС не передадуть Росії, тому що український політикум і суспільство в цілому вже на такому рівні, коли ніхто не дозволить поступатися суверенітетом України.

Передача української ГТС Росії ні теоретично, ні практично неможлива. Це і не було можливим. Існує спеціальний закон про газотранспортну систему. В ньому це було чітко зафіксовано. ГТС є державною власністю, і не може бути приватизована. Але за ініціативою опозиції, яка мала декларативний, політичний і, скажімо так, популістський характер, ми додатково прийняли ще і зміни до цього закону, де розшифрували поняття приватизації. Тобто передача в концесію, лізинг, заставу, оренду не може здійснюватися відносно газотранспортної системи.

Насправді, це – надумана проблема. Вона виникла за наслідками достатньо широкого тлумачення прес-конференції Президента Російської Федерації. Законодавство це чітко регулює. Позиція Партії регіонів і коаліції в цілому полягала і полягає в тому, щоб ГТС залишалася в державній власності. При створенні якихось форм співпраці між видобувачем газу, споживачем газу і транспортером газу можуть бути якісь угоди і співпраця. Але при цьому кожний є власником своєї частини активів. Тобто ми, беручи участь у загальній господарській схемі від видобутку до кінцевого споживача, можемо брати участь у прибутках. І тут йшлося насамперед про гармонізацію цін на газ, на транзит, і кінцевих цін, які йдуть до споживача. В цьому трикутнику - споживач, транспортер і видобувач – може бути співпраця, вона обговорюється, і я вважаю, що це абсолютно необхідний процес.

Оскільки ми сьогодні не маємо нічого, окрім політичних заяв щодо ринкової ціни, ми не маємо об'єктивно економічних обґрунтовувань, які могли б бути, з одного боку, прийнятні для кінцевого споживача, з другого боку, достатньо вигідними і гармонізованими для транспортера і видобувача. Ось про це йшлося між урядами Росії і України. Про це говорять і в Європі. Ці ж теми обговорювалися в Давосі. В контексті цього була зроблена заява Президентом РФ. Але у жодному випадку не йшлося про те, щоб ми комусь віддали нашу газотранспортну систему. Мало того, уряд зобов'язаний вивчати всі можливі сценарії. А парламент ухвалює рішення, виходячи з тих варіантів, які напрацьовані урядом. Тут по суті справи був на рівному місці спровокований опозицією такий інформаційний мотив, який дав їм ще раз можливість привернути до себе увагу.