Прем'єр-міністр, кажучи про подібні сценарії, передусім застерігає ті сили, які сьогодні розхитують ситуацію, у тому числі і команду Президента. Це не заклик.

Сьогодні відбувається аналіз можливих наслідків того протистояння, яке відбувається в площині політичної реформи. Якщо та модель відносин, і той баланс, який визначений сьогоднішньою Конституцією, не буде ефективним, тоді ті, хто бореться за посилення інституту Президента, можуть отримати результат у вигляді зміни його статусу, можливостей і повноважень. Тому в цьому плані наша позиція полягає в необхідності передусім налагоджувати конструктивний діалог. Про це заявляла лідер нашої фракції Раїса Василівна Богатирьова, про це не раз говорив Віктор Федорович. Той новий політичний ландшафт, який визначили зміни до Конституції, внесені в 2004 році, спонукає нас вибудовувати нову модель взаємостосунків між інститутами Президента, Кабінету Міністрів і ВР.

Якщо політики, які представляють Секретаріат, оточення Президента, не будуть конструктивно налаштовані, якщо не буде діалогу, а буде постійна інформаційна «війна», провокації, заклики до дострокових виборів, які не обґрунтовані з погляду закону, ця ситуація може привести до того, що загостриться протистояння. У такому разі інститут Президента є слабким «гравцем». Тому що парламент – обов'язковий атрибут демократичної країни, і з ним нічого відбутися не може, його функції визначені, і змінитися не можуть. Кабінет Міністрів, уряд, також інститут стабільний, і з ним теж нічого не може відбутися. А ось яку владу представляє Президент – це велике питання. Оскільки він не є повною мірою представником ні законодавчої, ні виконавчої, ні, тим більше, судової влади. Цей інститут найслабкіший.

Партія зобов'язана висувати своїх кандидатів на президентські і парламентські вибори, оскільки це вимога закону. Мало того, погана та партія, яка не пропонує свою кандидатуру. Партія регіонів одна з найбільших і найавторитетніших в Україні, вона представляє сьогодні дуже велику кількість громадян України, відповідно, буде зобов'язана висунути свого кандидата. Варіанти, хто це може бути, не обговорювалися. Згідно з демократичними європейськими традиціями, партія на вищі посади в державі висуває свого лідера. В той же час, не виключена підтримка якогось кандидата, якісь інші сценарії, які будуть для нас актуальні, і вирішуватимуться на з'їзді. Хоча для мене, як для члена партії, цілком органічним було б делегування на цю посаду нашого лідера Віктора Януковича.

На щастя, в планах Віктора Федоровича є багато чого нереалістичного. Мені здається, що це чисто суб'єктивна реакція на останні події в парламенті, і на ветований закон про Кабінет Міністрів, який насправді - фальшивка.

Після «помаранчевого» Майдану у нас з'явилося цивільне суспільство, 70 % якого стоїть на тому, що Україні необхідний легітимний, «повнокровний» інститут всенародно вибраного Президента. 47 мільйонів громадян хочуть, щоб Президент був для всього народу, а не для 300 олігархів, які його виберуть для себе в парламенті. Я хочу нагадати, що згідно з Конституцією, за якою ми живемо, Президента всенародно обирають на 5 років. Я не бачу у Віктора Федоровича 300 голосів для того, щоб це змінити.

На президентських виборах український народ перший раз не підтримав Януковича, думаю, і вдруге не підтримає. Я вважаю, ще раз пробувати Віктору Федоровичу, очевидно, не варто.

Теоретично в Україні все можливо. Тому потрібно говорити не про можливість, а про вірогідність. На даний момент вірогідність того, що Президента обиратиме парламент, не дуже висока. Хоча я не виключаю, що і таке може бути, тому що Україна загалом рухається у напрямі парламентської республіки.

У разі загальнонародних виборів Президента, може з'явитися цілий ряд нових фігур. Це мало реально, але вірогідність не дорівнює нулю, оскільки зараз падає рейтинг практично у всіх партій (крім БЮТ, у якого він залишається стабільним), і росте кількість людей, які голосуватимуть проти всіх. Але це не означає, що вони саме так голосуватимуть. Можливо, з'явитися претендент, який задовольнить запити цих людей. Тому не виключаю, що може з'явитися нова персона. Умовно кажучи, Кличко або хтось інший.

Вибори Президента в парламенті в 2009 році - це один з варіантів розвитку подій. Я думаю, що його слід розглядати нарівні з іншими.

До 2009 року ще дуже багато часу. Не виключено, що може з'явитися інший лідер у Партії регіонів, або ж ситуація зміниться настільки, що ПР не зможе висувати свого кандидата.

В жовтні 2002 року, тобто за два роки до президентських виборів, про Віктора Януковича, як про всеукраїнського політика, ніхто не чув. Він був регіональним лідером, губернатором однієї з областей, але ніхто його не називав претендентом на президентський пост. Тому все залежить від того, яку посаду посяде той чи інший кандидат, ким він буде на той час. Багато в чому посада, на якій знаходиться лідер, є майданчиком для його можливого «розкручування».

Крім того, ми не знаємо, яким буде пост президента, і скільки повноважень залишиться за Главою держави до 2009 року. У нас є рівняння з дуже багатьма невідомими, тому говорити сьогодні про те, що вже відомі кандидати в Президенти 2009 року або хоча б сценарій, за яким відбуватимуться ці вибори, мені здається, не коректно.

Я думаю, що до 2009 року не вдасться таким чином змінити Конституцію, щоб Президента обирав парламент. Такого не буде до цього часу.

Було б добре вибирати Президента в парламенті. Тому що нам треба рухатися у бік парламентської республіки, двовладдя заважає Україні - ми бачимо ці нескінченні конфлікти. Але для того, щоб так сталося, треба змінити Конституцію. Референдум тут мало що дасть, тому що після проведення потрібно займатися його імплементацією, а для цього треба 300 голосів. Але їх не буде, оскільки це можливо тільки у випадку, якщо Тимошенко здасть Ющенка, але вона цього не зробить, оскільки сама претендуватиме на президентський пост.

Під час президентських всенародних виборів у 2009 році змагатися доведеться з Тимошенко. А це харизматична особа, тому тут потрібен сильний супротивник, якого на сьогоднішній день у Партії регіонів немає, крім самого Януковича. Богатирьова поки не готова бути таким кандидатом, і її програмні заяви викликають сумніви, що це у принципі можливо.

Януковичу, звичайно ж, доведеться йти на ці вибори. Хоча не думаю, що це повинно його особисто влаштовувати, оскільки у будь-якому випадку, навіть без додаткових змін Конституції, вже сьогодні роль прем'єр-міністра більш важлива, ніж роль Президента. Тому, йдучи на президентські вибори, він втрачає дуже важливий пост, і йде з першого місця на друге. Але я думаю, що на користь країни, йому все-таки потрібно це зробити, тому що для того, щоб припинилися нескінченні конфлікти, Президент і прем'єр повинні бути з однієї команди. Потім вже може скластися європейська традиція, коли вони з різних команд. Але це відбудеться не завтра. У нас немає такої традиції. І якщо Тимошенко буде Президентом, а Янукович – прем'єром, це буде катастрофа.