Я думаю, цей законопроект буде обов'язково підтриманий нашою демократичною більшістю, всіма членами коаліції. Звичайно, такий законопроект сьогодні необхідний, бо плюрализм думок, який топчеться по наших цінностях, сьогодні шкідливий для України.

Особисто я голосуватиму за цей законопроект.

На мій погляд, зараз в українській політиці немає політичних сил, які однозначно, категорично відкидати факт голодомору в 32-33 роках. Дискусія триває в іншій площині… обговорюється природа цієї трагедії, чи є це політика національного геноциду, чи социоциду, це політика тоталітарного режиму відносно класових груп, чи трагічний збіг обставин. Навколо цього йде політична суперечка. Існує 3-4 версії природи голодомору, пов'язаних з різними політичними доктринами, з яких випливає певне трактування сьогоднішньої політики.

Сама по собі репресивна норма покарання за заперечення голодомору, як мені видається, носить символічний характер. Людей, яких можна було б переслідувати, практично немає. Виникає інше питання: навіщо пропонується ця норма, наскільки вона зараз актуальна і потрібна в суспільстві, наскільки носії думки про те, що голодомору не було, числені і небезпечні. Я думаю, Президент вирішує не правову проблему боротьби за національну самосвідомість. Тут мова йде про боротьбу за державну ідеологічну доктрину, тому що сама по собі репресивна норма є проявом сили і волі держави. Президент намагається перетворити свою позиція в позицію сили, якій повинна підкорятися решта.

Застосування цієї норми – це вторинне питання. Я сумніваюся, що коли-небудь в Україні буде судовий процес з приводу заперечення Голодомору. Небезпечно те, що диктатура починається з трактування. У Ющенка є одна особливість, він відноситься до людей, у яких інтерпретація і смислова спекуляція превалює над словом. Пригадаєте хоч би такий приклад, коли в 2000 році йшла дискусія про політичну реформу. Віктор Ющенко і його соратники відстоювали не стільки зміну до тексту Конституції, скільки зміну до її інтерпретації. Багато ідеологів і зараз говорять про те, що тоді не текст потрібно було міняти, а застосовувати його інакше. Це найнебезпечніше в сучасній політиці. З формальної точки зору переслідувати когось, але залежно від трактування може опинитися, що винуватими можуть бути ті, хто визнають Голодомор, але критикують державну політику. Гра на трактуваннях – це і є шлях до неправової влади, яка використовує будь-яку формальну норму для встановлення свого панування.

Я думаю, коаліція може проголосувати за цю норму. У цьому питанні вона може розраховувати на десяток голосів своїх політичних опонентів. Навряд чи цей закон матиме практичне значення, але він небезпечний з погляду іншого тлумачення позицій. Ця норма може побут використана для боротьби з опонентами.

Можливо, цей законопроект буде прийнятий. Особисто я вважаю, що наразі не бажано загострювати відношення всередині України. У людини є свої думки. Якщо вона ображає пам'ять про Голодомор, це одна річ, але якщо вона просто висловлює свою думку, це зовсім інше. Якщо він приїхав, наприклад, з Росії, отримав українське громадянство, але не вірить, що Голодомор був, кримінально переслідувати цю людину, здається, не зовсім правильно.

Наша фракція ще не розглядала це питання. Але, якщо БЮТ вирішить голосувати «за», то, звичайно, ми голосуватимемо.

Я вважаю, що цей законопроект суперечить Конституції України, а конкретно статті 34, яка гарантує свободу слова. Свобода слова дає право кожному громадянинові України поширювати інформація в різних формах. Це право обмежене тільки інтересами національної безпеки, територіальної цілісності і громадського порядку.

Фактично тут Президент іде проти конституційного права громадянина, чинить замах на право людини. Тим більше, неправомірне те, що він в цьому випадку намагається виступити не просто в ролі Глави держави, а в ролі якогось арбітра з дуже складного питання: що таке геноцид, і чи був він застосований до українського народу. Ми знаємо, що Верховна Рада з невеликою перевагою визнала Голодомор геноцидом, але вона відмовилася вносити пункт про переслідування людей за невизнання геноциду.

Дуже багато людей не визнають геноциду в Україні, і я зокрема. Я займався темою Голодомору, починаючи з 1982 року, тобто чверть століття. Більшість провідних учених світу так само не вважають, що голод 32-33 років був направлений тільки проти українців. Так, це був страшний сталінський злочин, це була трагедія для українського народу, як і багатьох інших народів СРСР, але це не порівняти з єврейським Голокостом. Тоді знищували євреїв тільки за те, що вони були євреями. Під час голодомору в Україні і жертви, і кати дуже часто були людьми однієї національності. Росіяни вбивали росіян, українці вбивали українців. Вони ж були жертвами. У Радянському Союзі в Україні загинула половина всіх селян, які постраждали від голоду. Друга половина, загинула в інших республіках. Це були люди різних національностей, серед них дуже багато казахів.

Іншими словами, подібний законопроект є грубим порушенням прав людини. Якщо все-таки парламентарії проголосують за нього, використовуючи «помаранчеву» більшість, я відразу заявляю про невизнання Голодомору геноцидом і звертаюся в міжнародну амністію, у всілякі правозахисні організації з вимогою засудити неправомірні дії нашого Президента і нашого парламенту. Сподіваюся, буде достатньо людей в Україні, які підтримають акції протесту проти подібного рішення Президента і парламенту, якщо воно відбудеться. Хочеться вірити, що наші парламентарії будуть розсудливими і не підуть на грубе порушення прав людини.

Я не знаю, чи прийме Верховна Рада цей законопроект, але я голосуватиму «за». Я думаю, це правильно, тому що ми не можемо оскверняти трагедію. Це не тільки несправедливо, а й привід, щоб стати проклятою нацією. Тому я вважаю, що підтримати законодавчу ініціативу Президента буде правильним рішенням.

Мені здається, голосувати за цей законопроект буде багато хто від коаліції. В усякому разі, я не бачу приводів для неголосування

Прийняти такий законопроект можуть, якщо коаліція віддасть за нього 226-227 голосів. Але в цьому випадку наступним законом може стати покарання за розмови російською мовою. Це моя думка, я не хочу нікого кривдити. Я визнаю Голодомор як історичний факт. Чи було це геноцидом, сказати складно. Постраждало багато українців, але і багато інших народів. Мені здається, що вводити кримінальну відповідальність за невизнання голодомору - це все-рівно, що вводити диктатуру.

Прийняти цей законопроект у Верховній Раді не так просто. Мені здається, сьогодні потрібно діяти не такими каральними методами, потрібно інакше пояснювати народу якісь факти в історії країни. Безумовно, це трагедія. Але коли ми голосували за визнання Голодомору фактом геноциду, половина депутатів не розуміла про що йде мова. Хтось сприймав це як спробу тиску на Росію, хтось як тиск на комуністичну партію. Щодо Компартії я згоден, тому що автори у цієї трагедії були. Але все-таки потрібно м'якше все робити. У нас дуже складна історія і дуже складна країна для того, щоб механічно вирішувати подібні питання.

Потрібно до кримінальної відповідальності притягти Віктора Ющенка за його цинізм, за спробу переробити історію, за відродження неофашизму, за те, що він русофобчю поставив як расову дискримінацію. Те, що він намагається через свій законопроект заборонити мислити і мати свою думку на ті чи інші періоди, викликає сміх. З іншого боку, це величезна небезпека тому, що це ніщо інше, як народження авторитаризму.

Чи пройде цей законопроект в парламенті важко сказати. Партії, які обслуговують Президента, сьогодні можуть проголосувати, а після призначення чи не призначення Тимошенко, я сумніваюся, що вони проголосують за цей законопроект.