Під час виборів, я в Грузії не був, але звідти постійно отримую повідомлення в телефонному режимі. Ці повідомлення – різні. Принаймні, однозначним є те, що переміг Саакашвілі. Я це і прогнозував.

Інше питання в такій незграбній позиції і «імперській» поведінці Росії, проти яких я протестував. Ця «імперська» позиція привела до того, що більшість грузинів, набагато більше 50%, проголосували за вступ до НАТО. Це дуже серйозний чинник і я вважаю, що це набагато серйозніше і саме це потрібно аналізувати, бо, хто став Президентом. Те, що Президентом стане Саакашвілі, не викликало ні в кого сумнівів. Дуже мало часу для підготовки до виборів було в опозиції, по-перше. По-друге, кандидата від опозиції дуже мало знають, він недостатньо «розкручений» і невідомий якимись діями, тому в нього не було шансів на перемогу. Ці 25%, які він поки отримав, – це достатньо добрий результат для першого разу, для першого «засвічування». Крім того, опозиція не могла перемогти, оскільки вона поки що не об'єднана.

Те, що і опозиція, і влада, і виборці проголосували за вступ в НАТО, – це дуже серйозний симптом і сигнал, який, як мені видається, повинні зрозуміти в Москві і змінити вектор «імперської» політики по відношенню і до України, в т.ч. диктат з цінами на енергоносії. Я думаю, що і наш український народ повинен з цього зробити висновки, адже по ментальності грузини дуже близькі нам. Нам зараз потрібно дивитися, робити висновки і думати, а керівництву країни думати не один раз, а 10 разів, чому і як так сталося.

Я вважаю, що зараз і Президентові, і прем'єрові, і парламенту має бути дуже важливою думка народу. При тій відсутності влади, яка має місце в Україні сьогодні, – не дивлячись на існування уряду, період безладу продовжується – дуже важливо, щоб ми не повторили шлях Грузії, щоб у нас за півроку не склалися умови для дострокових виборів, в.ч. і президентських. Від безладу в Україні втомилися всі і всі бачать, що закони перестали працювати, перестала працювати Конституція і дуже поволі йде відновлення порядку. Разом з прем'єр-міністром має бути замінений і генеральний прокурор, змінений Фонд держмайна. Це повинно було відбутися відразу ж, але цього не було, що дало час на «розгойдування». Сьогодні ми маємо не владу, а безлад. І президентом в Україні сьогодні є долар, і прем'єр, і парламент. Ось що сьогодні панує в Україні, на превеликий жаль.

Я думаю, вибори були демократичними хоч би тому, що все було досить публічно.

Звичайно ж, вороги Саакашвілі мали гірші перспективи, тому що не були готові, у них не було єдиної коаліції. Це приблизно така ситуація, як зараз у Києві. Якби мер був мудрішим, то сам би пішов на дострокові вибори, оскільки у нього реального супротивника немає, і його електорат достатньо цілісний. Але він покірливо чекатиме закінчення свого терміну, після чого розігруватиметься якась інша драма. Саакашвілі так не вчинив. Він швиденько подивився на соціологію, побачив, що у нього близько 67 % підтримка електорату, і спокійно пішов на дострокові вибори. В опозиції не було шансів у нього виграти.

Інше питання, що по закінченню президентської виборчої кампанії і після публічної появи нових яскравих його опонентів з великою кількістю голосів, ситуація в парламенті для Саакашвілі буде набагато гіршою. Він отримає такий парламент, як ми отримали в 2007 році. Там буде з невеликою перевагою більшість, а, може бути, зразкова рівна більшість і опозиція. Ось це нова проблема Саакашвілі. Він «випустив джина з пляшки».

Все пізнається в порівнянні. Якщо говорити про інші вибори на пострадянському просторі, скажімо, в Казахстані, Узбекистані – то, звичайно ж, вибори в Грузії були зразком демократії. Але знову ж таки – якщо порівнювати з такими країнами. З іншого боку, всім було відомо про серйозне використання адміністративного ресурсу Саакашвілі і його командою. В принципі, нічого дивного тут немає. В Україні відбувається те саме. Звичайно ж, це не вияв демократії.

В певній мірі мені здається симптоматично, що Тбілісі відмовив Саакашвілі у підтримці, і я не думаю, що це буде на користь подальшого збільшення його авторитету.

Коли в гірських селах 99 відсотків голосує за владу, певною мірою мені це нагадує ситуацію, коли в селах Галичини, які знаходяться в горах, реально проживає 30 відсотків населення (решта за кордоном), а голосування – 99 цілих і 99 сотих. Звичайно ж, це не працюватиме на авторитет Саакашвілі. Я бував у Грузії, і, мені здається, непогано знаю цю країну. Якщо Тбілісі в підтримці йому відмовив – значить, йому відмовила в підтримці інтелігенція. А це небезпечно.

Я думаю, що на парламентських виборах авторитет опозиції буде більшим.

Оцінку виборів, що відбулися в Грузії, необхідно формувати з урахуванням висновків, які дали міжнародні організації, присутні на виборах, зокрема ОБСЄ, оскільки ці вибори відносяться до іншої, ніж Україна, юрисдикції. З цього приводу, як добре відомо, зроблені позитивні для грузинського народу висновки про те, що вибори пройшли демократично, відповідаючи всім стандартам ОБСЄ.

Я вважаю, що вибори були вільними, демократичними і справедливими. Вважаю так, тому що по-перше, колишній Президент Грузії, який балотувався знову на цей пост, відразу зробив дуже розумний і виважений хід: він вирішив, щоб довести, що він сильніший, призначив нові вибори і хай народ голосує. Це його політично правильний крок, я вважаю.

Плюс до цього я посилаюся на те, що незалежні європейські спостерігачі теж визнають, що все було так.

Я не був у Грузії під час проведення виборів, але, враховуючи ту інформацію, яка у мене є, вважаю, що ці вибори пройшли недемократично. Те, що Сполучені Штати Америки визнали ці вибори – це чисто з політичної доцільності.

Про демократичність виборів у Грузії можна говорити з погляду того, що опозиційний телеканал так і не почав працювати в період виборчої кампанії.

Далі в Грузії можна чекати ескалації конфлікту з Російською Федерацією. Виконуватимуться ті програми, які Сполучені Штати собі запланували.

Думаю, навряд чи в умовах тотальної фальсифікації виборів опозиція зможе виграти парламентські вибори. Вибори можна виграти, коли вони проводяться чесно. А коли результати виборів «малюються» на папері двома-трьома людьми, то це просто нереально.

Я вважаю, що вибори в Грузії пройшли недемократично, оскільки всі засоби масової інформації працювали на одного кандидата. Була цензура в ЗМІ, були абсолютно різні можливості агітації. У формуванні виборчих комісій і спостерігачів теж в основному превалювала одна сторона – чинного президента.

Очевидно, чого хотіла влада – вона хотіли «підігнати» результат так, щоб Саакашвілі переміг саме в першому турі. Якби він набрав менше, ніж 50 відсотків голосів, був би другий тур, і я думаю, що тоді шанси у Саакашвілі і представника опозиції були б рівні. І це в жодному випадку його не влаштовувало. Тому вся грузинська адміністративна машина працювала тільки на те, щоб у першому турі Саакашвілі переміг.

Напевно, будуть якісь протести опозиції, апеляція до європейського співтовариства. Але я думаю, що вони нічого не доб'ються. Гадаю, що зараз вони не виступатимуть, тому що у них є ще надія – це майбутні парламентські вибори. Вони сподіватимуться, що зможуть узяти реванш на них. Але я думаю, що це теж опозиції не вдасться. Ми живемо на єдиному світі, і треба враховувати інтереси не тільки внутрішньодержавні, а й зовнішні. І Сполучені Штати, і Росія хочуть своїх змін у цій країні. Але поки що США проводить більш цілеспрямовану політику, а Росія досі не може визначитися, як вона повинна поводитися в таких випадках.

Тому ця невизначеність з боку одного з найсерйозніших гравців на міжнародній арені дає перевагу іншій стороні. В цьому випадку, тій стороні, яку підтримують Сполучені Штати Америки.