На мій погляд, слід враховувати наступне.

1. Люди цього року отримають на руки в цілому 6 млрд грн. компенсації, що складає менше 3% величини бюджету і менше 1% ВВП. Це не так багато, отже, безпосередньо на інфляції ці виплати особливо не відобразяться. Інша справа - політична причина, через яку ці виплати вже зв'язуються з інфляцією. Наскільки я розумію, у нас ніхто насправді не здатний ні робити реальний прогноз інфляції (що недивно, оскільки офіційна статистика за цим показником не відповідає дійсності), ні запропонувати реальні, ефективні антиінфляційні заходи, здатні уповільнити зростання цін. Інфляція є тим параметром, на який у влади немає реальних методів впливу. З іншого боку, її висока величина - завжди відмінний привід для звинувачень влади в поганій політиці. Тому вже зараз промацується грунт під тими можливими аргументами, які в майбутньому використовуватимуться для виправдання зростання цін. А ці аргументи відповідатимуть дійсності чи ні - це неважливо.

2. На сьогоднішній день бюджетом передбачено два напрями виплат. Перше - наявними до 1000 грн. кожному вкладнику на загальну суму до 6 млрд. грн. Друге - компенсація заборгованості по комунальних послугах на загальну суму до 2 млрд. грн. Комунальники отримають "живі гроші", оскільки фінансування цієї статті прямо передбачено бюджетом.

Що ж до обіцянки Тимошенко надати можливість використовувати заощадження на оплату деяких товарів тривалого користування, то вона виглядає украй сумнівною. По-перше, без внесення змін до бюджету це зробити не вдасться, оскільки такий напрям компенсацій бюджетом не передбачений. По-друге, незрозуміло, як буде організована така компенсація, хто платитиме і хто - одержуватиме гроші, адже, на відміну від перших двох способів виплати компенсацій, невідомо, хто буде одержувачем цих грошей (наприклад, у якому університеті люди захочуть сплатити навчання своїх дітей або в якому магазині купити побутову техніку). По-третє, про це рано говорити, поки не будуть визначені об'єми і джерела фінансування таких виплат.

Я думаю, якщо цього року будуть виплати у розмірі шести мільярдів, а не двадцяти, як заявлялося раніше, то самі по собі виплати не є великою загрозою. Загрозою є в цілому політика високих соціальних виплат. Якщо платежі Ощадбанку супроводжуватимуться різким, економічно непідтвердженим збільшенням витрат на соціальні виплати, пенсії, заробітні плати, це все може створити мультиплікативний ефект.

Схема розрахунків: борг в обмін на комунальні платежі, припускає збільшення обсягу платежів у фінансовій системі. Мабуть, намагаються мінімізувати кількість живих грошей на споживчому ринку. Але річ у тому, що інфляція народжується не тільки на споживчому ринку – це феномен всієї економіки. Для того, щоб використовувати гроші як платіж необхідно, щоб підприємства житлово-комунальної сфери отримували гроші в свій обіг. Якийсь механізм, пов'язаний з фінансовим підтвердженням платежів, повинен бути. Він може бути пов'язаний не з живими грошима, а з перерахунками. У будь-якому випадку, ці гроші з'являються в платежах. Тому це всього лише одна з форм, покликана мінімізувати ризики на споживчому ринку. Але цей захід навряд чи є антиінфляційним.

Ще раз підкреслю, що причиною інфляції є не стільки платежі по лінії Ощадбанку, скільки спроба знову проводити дуже динамічну політику високих соціальних виплат, не підтверджену економічним зростанням. Політика високих соціальних стандартів ефективна тоді, коли вона забезпечується загальним прибутком в економіці. Якщо ми нарощуватимемо платежі, не маючи економічного підтвердження, це перекосить бюджет, створить великий тиск на ринок, послужить поштовхом для інфляційного обвалу. Тому цілком можливо, що уряд спробує вже в першому півріччі, розуміючи ризик, зробити подорожчання гривни.

Якщо уважно вивчити бюджет, можна побачити, що новий уряд однією рукою дає, а іншою забирає. Всі виплати передбачені за рахунок урізання соціальних пільг, а не за рахунок розвитку економіки. Те, що в бюджеті не передбачені виплати за рахунок економічного розвитку, сильно вдарить по добробуту країни.

Звичайно, виплати потрібні, але робитися вони повинні не тими методами, які вибрала Юлія Володимирівна.

Я переконаний, що повернення вкладів громадянам не приведе до зростання інфляції. Інфляційні процеси від цього не залежать. Минулого року ніхто нікому не повертав заощадження, проте інфляція зросла на 15 %. На це вплинули інші чинники, швидше за все, невміння колишнього кабінету міністра працювати, і невміння справитися з економічними процесами, які відбуваються в нашій країні.

Стосовно виплат, які сьогодні на себе бере Кабінет міністрів, це абсолютно правильно. Більше п'ятнадцяти років ми тільки говоримо про те, що потрібно людям повернути заощадження, які вони збирали впродовж майже всього свого життя, але жоден уряд вирішення цієї проблеми так і не розпочав. Окрім виплат по 50 гривень, ніяких кроків не було зроблено. Кабмін Тимошенко першим узявся за цю проблему і вже з першого числа нового року люди активно займаються цим питанням, проводять інвентаризацію, збирають документи. Громадяни України вже можуть іти отримувати свої гроші, не тільки готівкою, а й можуть сплачувати свої борги за комунальні послуги. Я вважаю, це абсолютно правильна політика уряду. Ніякої інфляції це не викличе.

Я переконаний, що Кабмін справиться з тією ситуацією, яка склалася в країні, зупинить зростання цін на енергоносії, нафтопродукти, на продукти харчування. Це дасть можливість збільшити купівельну спроможність населення і таким чином збільшить доходи наших громадян.

Якщо питання про придбання товарів за частину заощаджень ще можна розглядати (хоча тут ще потрібно уточнити, які саме товари продаватимуться і за якою схемою), то питання про «комуналку» навіть не підлягає дискусії. У разі погашення боргів за рахунок частини заощаджень житлово-комунальне господарство не отримуватиме реальних живих грошей. В умовах зношеності на 85 % комунально-житлового фонду, теплотрас і так далі це приведе до колапсу. Мені здається, таких речей робити не можна.

Крім того, це буде соціальна несправедливість. Багато людей, які не платили і не хочуть платити, опиняться в набагато кращих умовах ніж ті, які платили. Перш за все, сплачували рахунки соціально незахищені люди, старі люди, пенсіонери, які, як відомо, перші йдуть в ощадкаси і платять гроші. Як на мене, тут навіть немає предмету для дискусій.

Я негативно ставлюся до виплат за рахунок якихось боргів. Якщо таке відбувається, це стимулює подальший розвиток неплатежів. Коли держава знаходить форми, як погасити ці борги, громадяни не хочуть платити надалі, оскільки сподіватимуться на те, що держава знайде способи заплатити борги за них. Це приведе до різкого зростання неплатежів і паралізує комунальну сферу.

Стосовно купівлі товарів, це дуже абстрактна ідея. Поки що я не бачу реальних шляхів для її реалізації.

Якщо говорити про оплату житлово-комунальної заборгованості частиною заощаджень, то навряд чи це допоможе уникнути інфляції. Якщо взяти показники за листопад і грудень минулого року, то оплата за комунальні послуги становила 98,7% по Україні. Таким чином, люди почали платити за послуги. Тому таке введення може охолодити людей. Ті, хто платив за житлово-комунальні послуги, опиняться в гіршому становищі, ніж ті, хто за них не платив. Ми знову привчаємо громадян не платити, і чекати якоїсь «шари», яка покриє всі їх заборгованості. Отже, ми ставимо людей, яких ігнорує закон, вище, ніж тих, хто його дотримується.

Хоча для оздоровлення житлово-комунального комплексу це хороший засіб. Не можна сказати, що він на «5», але «задовільно» можна поставити.

Виплати, які проводяться без індексації грошових внесків, це профанація, оскільки не можна порівняти реальну вартість ста радянських рублів і ста українських гривень. Перш ніж проводити виплати уряд зобов'язаний провести індексацію і залежно від сьогоднішніх цін зробити суму виплат реальною. Наступний крок – це визнати всю суму заощаджень державним боргом і зобов'язатися виплатити цей борг людям. Тільки після цього починати виплати.

Стосовно спроб заплатити за комунальні послуги, я думаю, це приведе до катастрофічних наслідків для ЖКГ і української економіки. Матеріальне становище ЖЕКів не покращиться, вартість і якість послуг, що надаються, буде ще гірше. У нерівному становищі опиняться люди, які платили за комунальні послуги, не дивлячись на невеликі зарплати і пенсії, і ті, хто не платив. Ми викличемо хвилю людей, які свідомо не сплачуватимуть житлово-комунальні послуги. Це приведе до катастрофічних наслідків.

Я вважаю, що програма з повернення внесків має бути державним пріоритетом, але має бути реальною, а не популістською. Вона повинна спиратися на реальні показники нашої економіки.

З усього видно, що Юлія Тимошенко вже почала передвиборчу боротьбу за президентський пост. Так зване повернення внесків – це її головний козир у цій рекламній кампанії. Вона чудово розуміє, що навряд чи її уряд протримається рік, вже не кажучи про два роки, тому їй не доведеться виконувати ті обіцянки, які вона сьогодні дає виборцям. Але подібні ідеї зіграють на її користь під час президентських перегонів.