Я думаю, що питання про заміну Генерального прокурора буде вирішене цього тижня. В усякому разі, я не бачу для цього ніяких перешкод. Є заява Президента, де він сказав, що це справа коаліції. Просто потрібно визначитися з кандидатурою на цю посаду, Президент повинен подати заяву про відставку Медведька, внести узгоджену кандидатуру, після чого депутати повинні будуть за неї проголосувати.

Головне зараз погодити нову кандидатуру. Більша частина коаліції демократичних сил виступає за заміну Генерального прокуратора, тому я вважаю, що оптимальним варіантом було б узгодження кандидатури нового Генпрокурора.

Я думаю, це узгоджене рішення з партнерами по коаліції. Мені здається, що і НУ-НС і БЮТ бажано мати фігуру на посаді Генерального прокурора, яку вони поставлять, а не ту, яка перебуває під повним контролем Президента.

Для того, щоб пройшов новий Генпрокурор потрібно, щоб за нього проголосувала більшість. Оскільки це «оранжева» більшість, потрібно буде питати думку Тимошенко. Це означає, що Генеральний прокурор буде їй зобов'язаний, і Тимошенко легше з ним працюватиме.

Щодо заміни прокурора, то, судячи з того, як поводиться Президент, які законопроекти він пропонує, то, швидше за все, Ющенко збереже нинішнього прокурора, який буде максимально йому за це вдячний, і прислухатиметься до думки Президента більше, ніж до інших думок. Тим більше, будь-яку іншу кандидатуру Ющенко має погоджувати з Тимошенко і з не дуже слухняними хлопцями з НУ-НС.

Раніше звучали заяви Луценка про те, що йому не дають «розвернуться», тому що прокуратура не хоче від нього брати непідготовлену кримінальну справу. Зараз Тимошенко теж хоче проводити політичні репресії з метою підготовки до президентських виборів, використовуючи Генеральну прокуратуру. Такий незалежний прокурор як Медведько ні Луценку, ні Тимошенко не потрібний. Тому вони тиснуть на Президента, щоб він його заміняв, при чому хочуть саме ставленика від НУ-НС.

Я думаю, якщо це відбудеться, буде повна узурпація влади у БЮТ і НУ-НС. Прокурор – це обличчя законності, який стежить за тим, щоб закони не порушувалися, у тому числі і правлячою стороною. Коли Тимошенко була в опозиції, вона пропонувала, щоб прокурорів призначали за пропозицією парламентської опозиції як контролюючу фігуру. Коли вона сама прийшла до влади, то захотіла відтяти ще більшу владу.

Я думаю, що для збереження стабільності, фігура прокурора повинна бути компромісною. Ця людина повинна стояти не на політичних позиціях, а на позиціях законності. Поки що Медведьку вдавалося працювати так, щоб зберігати баланс. Я думаю, що Президент не зацікавлений у порушенні балансу, тому, навіть, якщо Медведько і буде замінений, то Ющенко, мабуть, пропонуватиме кандидатуру не з НУ-НС і БЮТ, а нейтральну.

Очевидно, чинний Генеральний прокурор України чимось заважає Тимошенко. Більше, напевно, їй заважає Юрій Луценко, оскільки я знаю, що між ними зараз достатньо напружені відносини.

Мені здається, що було б не погано перед тим, як ухвалювати якісь серйозні кадрові рішення, послухати звіт Генеральної прокуратури: які у неї досягнення, які проблеми, що їм потрібно змінити в законодавчому плані. Я думаю, для початку потрібно зробити серйозний аналіз роботи, а потім на основі цього аналізу ухвалювати відповідні кадрові рішення. Я вважаю, що особисті, персональні проблеми не повинні переходити на вирішення питань не проаналізувавши їх.

Очевидно, що питання про заміну Генерального прокурора, навіть при концентрованих зусиллях Президента і парламентської більшості, за день не вирішиться. Є чітка процедура, тому потрібно подивитися, скільки часу вона може зайняти, і стане зрозуміло, що для вирішення питання про Генерального прокурора буде потрібно не менше тижня.

Я хочу нагадати, що згідно з Конституцією України, вирішувати питання про Генерального прокурора – це прерогатива Президента. Позиція Віктора Ющенка відома тому, що заміна Медведька вже мала місце минулого року. Я згодна, що є дуже багато претензій до роботи Медведька, і є актуальна необхідність у його заміні.

Генеральний прокурор залежить від двох обставин: від волі Президента і від волі більшості. Якою була більшість у парламенті п'ятого скликання, така була і робота Генерального прокурора. Якщо більшість виконує свої зобов'язання перед виборцями, не кладе гроші собі в кишеню, а дає їх людям, то і прокурор працює відповідно. Якщо ж більшість виклала на тендер всю країну, як це було в рік «поліпшення життя вже сьогодні», то Генеральний прокурор при цій більшості був у кращому разі бездіяльним.

Якщо йти за логікою Тимошенко, наступним вона повинна подати прохання про зміну керівника православної церкви України, про зміну всіх, хто не любить Тимошенко, про зміну всіх, кому Тимошенко не подобається і всіх, хто дихає не в один ритм з Тимошенко. Чесно кажучи, це маячня і абсурд. Подібне питання – це не предмет компетенції прем'єр-міністра.

У цьому питанні є чіткий регламент. Питання про заміну Генпрокурора може вирішуватися тільки Верховною Радою. Підстав для відставки прокурора сьогодні немає ніяких. Тимошенко в черговий раз наступає на ті ж самі граблі: хоче показати, хто в домі господар.

Я вважаю, що в заміні Генерального прокурора сьогодні немає ніякої потреби, ні об'єктивної, ні суб'єктивної. Як може вирішитися це питання? Напевно, в значній мірі це залежатиме від того, наскільки організованими в цьому сенсі будуть зусилля коаліції.

У цьому питанні Ющенко висловився достатньо туманно: все залежить від коаліції і Верховної Ради. У мене така підозра, що далеко не всі в коаліції в захваті від можливого призначення нового Генерального прокурора, ставленика Тимошенко, і, як результат, посилення її позицій на противагу Президентові. Тому, я думаю, коаліція відносно переобрання Генерального прокурора буде далеко не одностайна, як це було у випадках обрання голови Верховної Ради або прем'єр-міністра. Я думаю, це проблема іншого порядку, коли у кожної з сторін є свої інтереси.