Я думаю, що це зроблено для того, щоб управляти урядом Тимошенко і для того, щоб вибити фундамент з-під неї як прем'єр-міністра. Виходить так, що Юлія Володимирівна зможе управляти тільки якоюсь частиною уряду, а останньою управлятиме Президент. Це дещо дивно, тому що Ющенко як Президент, який обирається всенародно, не може бути представником однієї політичної сили. Це повинна бути людина, яка стоїть над подіями. Крім того, він неодноразово під час виборів делегував, що його «Почесне керівництво» партією носить умовний характер. На практиці ж ми бачимо, що він намагається управляти незалежною гілкою влади. І рішення ухвалюватимуться не колегіально на фракції «Наша Україна» і даватимуться доручення міністрам, які представлені, а безпосередньо Ющенком або Балогою.

Віктор Андрійович, як Глава держави, бачить, що Юлію Володимирівну «заносить на популістських віражах», тому її потрібно дуже серйозно контролювати. І тут Президент має рацію.

З одного боку, контролювати буде РНБО, оскільки в новій редакції закону про Кабінет Міністрів чітко записано, що Радбез контролює і координує діяльність уряду. З іншого боку контролюватиме опозиція, наш опозиційний уряд, а з третього – Президент, оскільки у нього є жорстке право зовнішнього контролю. Але і цього виявилося мало, тому вирішили додати контроль зсередини. Таким чином, вже безпосередньо в самому уряді з числа «нашоукраїнців» буде створена фракція НУ-НС, яка повинна чітко «тримати руку на пульсі» роботи уряду, щоб він не займався популізмом, а працював на державу. Тобто, Президент стурбований популістською політикою прем'єр-міністра, яка вже сьогодні намагається заробляти дешеві політичні «дивіденди» на нові президентські вибори, тому і намагається її контролювати не тільки ззовні, а й зсередини.

Я думаю, це все логічно. Президент хоче результатів роботи. Це логічно, природно, зрозуміло і розумно. У них буде своя програма дій, яку Юлія Володимирівна скоро збирається презентувати. Якщо вона буде професійно підготовлена, то логічно буде, якщо всі об'єднаються навколо неї. Наскільки вона буде розумною, ми скоро побачимо.

Позитивним я вважаю те, що вперше уряд свою програму намагається розробити і представити громадськості. Це плюс.

Мінус. Коли я читав цей документ ще до вибору прем'єра, то це був документ несерйозний. Але я розумію, що це була «болванка», яка повинна була вироблятися. Якщо до створення програми залучатимуться фахівці, а не тільки особливо бажаючі революціонери, то з цього може щось вийти.

Тому таке бажання спільних дій, я вважаю, розумним.

Як така, координація навряд чи буде. Просто ми частіше зустрічатимемося, обмінюватимемося думками і приходитимемо до якогось єдиного розумного. Мова не йде про те, що хтось комусь даватиме вказівки.

Президент це робить для того, щоб проводити ту політику, яку він вважає правильною. Адже у нього є своє бачення, як повинна розвиватися держава. Нарешті, партія НУ-НС – під його егідою і Президент несе відповідальність за плідність цієї політичної сили.

Це, насамперед, прерогатива Президента і «Нашої України» знаходити інструменти, механізми і формат взаємодії.

Хочу сказати, що є макрополітичний рівень взаємодії всіх політичних сил і держінститутів і мікрорівень (тактичний). Перший – важливий для країни, для парламенту – щоб функціонувала парламентська більшість, щоб вона була дієздатною і застрахованою від технічних помилок, щоб ця коаліція була ефективною з погляду здійснення своїх прямих суспільних функцій і завдань. Це найголовніша проблема. Мені здається, що поки не здійснюються розрахунки тих, хто говорив, що демократична коаліція розвалиться. Це тільки марні мріяння опонентів. А ось відносини на мікрорівні, всередині фракції, зокрема, НУ-НС, її зв'язки з Президентом, це вже, я вважаю, має другорядне значення.

Я вже говорив про те, що в країні сформувався новий інститут влади. По суті, це розгалужений Секретаріат Президента. Сюди входять люди з абсолютно різних політичних сил. Головне їх завдання – підтримувати лінію Президента проти Тимошенко і всіх, хто заважатиме його управлінню країною. До цього інституту входить і команда Ахметова.

Зараз очевидно, що великі бізнесмени фактично контролюють економіку. Скоро в їх руках будуть всі основні економічні інститути. Все це Ющенко тримає для того, щоб контролювати Юлію Володимирівну. Сама Тимошенко в Дніпропетровську заявила, що її така перспектива не влаштовує, і якщо її на кожному кроці стримуватимуть, то вона піде на президентські вибори.

Цей конфлікт поки продовжується, тому і відбувається концентрація сил навколо Президента. Орієнтуватися на НУ-НС він вже не може. У спорі з Тимошенко там більшість не на його боці, тому йому важливо «сколотити» якусь політичну силу. Але оскільки та сила, про яку я говорю, політично не представлена: це окремі бізнесмени, окремі чиновники і так далі, він хоче підпорядкувати НУ-НС цій політичній силі. НУ-НС вередує. Мають місце сварки, які, як говорить Зварич журналістам, не треба обговорювати. Мета Президента саме така, щоб було якесь політичне представництво, була узгоджена позиція цієї сили з НУ-НС. А в НУ-НС немає ніякої узгодженої позиції. Там, по-перше, до Секретаріату Президента є в цілому негативне ставлення, а по-друге, між собою там немає згоди.

Щодо Секретаріату Президента, то деякі речі у мене викликають здивування. Взагалі, це апарат, який працює при Президенту, тобто підпорядковується безпосередньо йому. Сам Президент асоціює себе з політичною партією «Наша Україна». Тобто, це представники однієї політичної течії. Звичайно, що вони, в принципі, повинні працювати в унісон. Наприклад, голова Секретаріату Президента Балога. В усіх інформаційних агенствах іде коментар Балоги, хоча в принципі він тільки озвучує ті тези, які виносить Президент. Тому я не розумію, в чому там можуть бути проблеми. Це одна політична сила і те, що всередині у них є якісь суперечності - це їх внутрішня справа.