Луценко неосудний. З такою поведінкою він не може обіймати таку посаду. Питання навіть не в конфлікті Черновецького як особи і Луценка як особи. Луценко сьогодні – не керівник «самооборони», не польовий командир: він обіймає досить високу посаду в країні і є прикладом для більш, ніж 200 тис. міліціонерів. Міліція і без того останнім часом дискредитована в нашій країні. Якщо Луценко не буде усунений від влади, від своєї посади, то він подаватиме, таким чином, приклад: будь-який міліціонер зможе підійти до людини на вулиці і якщо йому не сподобається, як ця людина йому відповість або подивиться на нього, він зможе застосувати насильницькі дії, які будуть виправдані.

Я думаю, що Луценко має бути усунений з посади. У будь-якій цивілізованій країні світу чоловік на такій посаді, як у Луценка, вже сам би подав у відставку.

Президент поки що направив лист у Генеральну прокуратуру. Хай Генпрокуратура говорить, хто правий, хто винуватий і чому. Після цього Президент визначатиметься, чи відправляти Луценка у відставку.

Те, що трапилося, не прикрашає українську владу, хто б це не робив.

Такі діяння, тим більше публічні, не прикрашають ні український політикум, ні, тим більше, органи влади. Політики, з одного боку, закликають народ України чітко виконувати «букву закону», Конституцію, намагаються упроваджувати культуру, духовність, інтелігентність, а самі роблять все навпаки, виправдовуючи свої діяння. Олесь Довгий учора в ефірі одного з телеканалів привів кращий приклад, що завтра будь-який даішник зупинить людину, і якщо не сподобається його усмішка, вріже палицею по голові і скаже: «Ви знаєте, мені Ваша фізіономія не сподобалася». Це ж буде повне беззаконня!

Все може бути – можна в стані афекту, в запалі полеміки десь погарячкувати і не стримати себе. Але через день можна було б вже вибачитися і сказати: «Так, я переступив межу, не стримав емоції, розумію, що зробив велику дурість і прошу вибачення». Принаймні, потрібно було вибачитися у людей, у своїх підлеглих, якими він командує. А він намагається виправдовувати себе. Якби таке трапилося в західній країні, наступного ж дня міністр би сам подав у відставку.

Луценко говорить, що його помилково звинуватив і образив пан Черновецький. Тоді, якщо слідувати його логіці, кожний з декількох десятків тисяч людей, яких він безпідставно звинувачував і по телебаченню, і по радіо, повинні зустрічати його, публічно бити морду і говорити: «Знаєте, так і повинно бути».

Луценко сам у відставку не піде - мужності не вистачить. Люди, які «зубами тримаються за крісло», ніколи не йдуть у відставку.

Я не один раз знаходився в ситуації в сесійному залі, коли останнім аргументом опоненту-хаму може бути ляпас по фізіономії. І в мене був один такий випадок. Це був початок другого скликання, коли ми приймали регламент Верховної Ради, і один з депутатів-соціалістів пропонував проводити роботу ВР російською мовою. Була прийнята моя пропозиція про те, що робота ВР проводиться українською мовою. Вони спочатку проголосували, а потім схаменулися.

Мікрофони тоді ще стояли в залі, і цей депутат-соціаліст стоїть біля другого мікрофону і розказує, що потрібно або зняти згадку про українську мову, або додати ще і російську мову. Я стою за спиною і тихенько, напівголосу говорю (а він все чує): «Колего, вам би повинно бути соромно знову повертатися до проблеми мови. За чотири роки слона танцювати учать! А ви за сорок років, проживаючи в Україні, не можете вивчити українську мову».

Він повертається до мене і говорить: «Пішов ти... на три букви… зі своєю державною мовою!». У мене, звичайно, потемніло в очах, і я вмить вирішую, як мені відреагувати. Знаю, що в регламентному комітеті переважна більшість «червоних». Наді мною просто сміятимуться. Але безкарно залишити я це не можу. І я тоді вирішив, так би мовити, відреагувати на місці. Я його ударив по печінці, він впав, почалася буча.

Тобто я на власній шкурі пережив аналогічну ситуацію. Мені шкода, що зірвався пан Луценко на такий останній аргумент, але я розумію його пориви.

Я думаю, що цьому інциденту надається стільки уваги тільки ради того, щоб він став приводом для меншини починати всі ці канителі в сесійному залі: блокування, заяви, претензії і так далі. Черновецький, якби він був дійсно мужиком – ну отримав ляпас, дав здачу, і на цьому розійшлися. Звертатися до суду, в прокуратуру – мені здається, це зайве, в першу чергу, для чоловіка.

Коли ти перед людиною, яка творить беззаконня і грубіянить тобі, відчуваючи свою безкарність, тоді важко утриматися від того, щоб не дати йому в морду.

Думаю, що цей випадок не повинен був би стати підставою для відставки Луценка. Ми знаємо, що твориться із землею в Києві. І Юрій Луценко, звичайно, саме це мав на увазі. Його обурило, що міський голова Києва так безцеремонно і з надією на безкарність «відгавкується» з цього приводу. Звичайно, це вивело міністра з рівноваги.

Щодо Луценка, є така добра народна приказка, яку потрібно цитувати дослівно: «Чорного пса не відмиєш дочиста». Це говорить про те, що реально бандитська влада продемонструвала свої бандитські наміри в 2004 році, коли одягнула смокінги, фраки, метеликів, циліндри і іншу біжутерію, яка демонструвала зовнішню демократичність, любов до народу і нібито бажання дотримувати права людей. Насправді, ми сьогодні побачили «свиняче рило» «оранжевої» демократії і законності. Це тільки перший сигнал того, що чекатиме далі народ України.

Якщо Президент не ініціюватиме відставку Луценка, значить він прихильник силових дій, які були проявлені у відношенні навіть інакомислення. Знову ж таки, це ще один сигнал суспільству про те, що проти нього, якщо воно поводитиметься по-іншому, буде застосована найгрубіша, цинічна, фізична сила. А силу цю обслуговуватиме правосуддя, поставлене на службу Президенту.

Луценку давно треба було подати у відставку і застрелитися. Як порядній людині, яка постраждала під час «оранжевої» революції зі своїм коліном, йому пора було б, якщо у нього дійсно є совість, і його думки відповідають його словам, пора було б уже застрелитися. Тому що він дискредитує ідеали «оранжевого» перевороту, і він видав своїх товаришів – зрадив військову таємницю. Він показав всьому світу і всьому українському народу, що їх за «медовими промовами» чекає найжорстокіша, силова, фізична розправа. Тому, коли він зрадив свою банду, повинен, звичайно, за правилами банди, як про це пишуть у книгах, скласти з себе повноваження і не заважати своїй банді далі готувати продовження силового захоплення і узурпації влади.

Наскільки я знаю, за розгляд цього питання взялася прокуратура Києва. Говорити про якісь коментарі дуже рано. За великим рахунком, є повідомлення, яке зробило оточення пана Черновецького, і є повідомлення, яке зробив Луценко. І з'ясувати, хто з них правий, хто винуватий – це ворожіння на кавовій гущі. Не думаю, що сьогодні хтось узяв би на себе сміливість коментувати, хто, врешті-решт, правий, а хто ні. Зрозуміло, що якщо прокуратура взялася за цю справу, то ми отримаємо відповідь на це питання.

Я не думаю, що з боку Президента повинна бути ініціація відставки Луценка. Принаймні, до розгляду цього питання в прокуратурі міста Києва. Думаю, що Президент повинен почекати, поки свої висновки з цього питання дасть прокуратура.

Я вважаю, що в даній ситуації цей інцидент потрібно розглядати в комплексі тих проблем, які існують в країні, але, звичайно, це таке явище, яке не прикрашає, а, навпаки, погіршує український політикум. Звичайно, потрібно буде в цьому розібратися. А йти у відставку чи не йти – повинен вирішувати сам міністр. Я впевнений, що ніякий тиск на нього не впливатиме.

Хто правий, хто винуватий – хай вирішує прокуратура. Мої симпатії не на стороні мера міста, але я не був свідком цих подій. Я знаю тільки думки тих, хто це бачив. До тих пір, поки я не матиму повної інформації, я не виказуватиму свою думку і цього приводу.

Я хотів би бути об'єктивним, але не можу таким бути, тому що я не володію інформацією.

Нічого не змінилося в оточенні Президента України. Від словесних колотнеч під час приходу до влади перейти до кулачних боїв – це є візитною карткою Президента, адже Черновецький теж був підтриманий Ющенком на пост міського глави.

Я вважаю, що обидва повинні піти у відставку, бо людям немає до кого апелювати. Якщо вони між собою з'ясовують відносини за допомогою кулаків, я уявляю, як вони відносяться до своїх підлеглих, і з яким цинізмом відносяться до тих людей, які звертаються до них у пошуках правди, справедливості і законності. Думаю, таким політикам не місце на політичній «арені» України.

Ми ще не обговорювали питання, чи ініціюватимемо відставку Луценка. Але взагалі-то в пристойному суспільстві при відповідальних політиках таку поведінку допустити просто неможливо. Я дивуюся, чому дотепер Президентом України не дана оцінка Луценку.

Я думаю, що Ющенко не ініціюватиме відставку міністра внутрішніх справ, тому що його Луценко з усіх боків влаштовує.