Слова Путіна – це сигнал тим, хто блокує трибуну, щоб використовувати додатковий аргумент протидії входження України в НАТО. Не думаю, що це було сказано президентом Росії спонтанно, тому що він повторив це двічі. Це означає, що цю фразу потрібно запам'ятати. І те, що знаходиться десь там у підсвідомості, тепер виходить на поверхню.

Я думаю, що такі наміри нашого східного сусіда є марними, оскільки таких баз не може бути на нашій території. Більше того, якщо Росія наполягатиме, як сказав Ющенко, ми навіть приймемо відповідний закон про те, що Україна не може бути плацдармом для розміщення баз НАТО, враховуючи специфічність нашої території і її сусідство з Росією.

Отже ці заяви – це для таких як Грач, Мірошниченко, Чечетов. Це додатковий аргумент, мовляв, ми можемо потрапити «під приціл». Але всі забувають про те, що у нас з Росією, по-перше, загальна стратегічна система протиповітряної оборони. А по-друге, відповідно до договору від 1993 року, підписаного в аеропорту «Бориспіль», Росія виступає гарантом нашої безпеки. Отже я думаю, що це зовнішня розвідка Росія підказала Путіну, що для досягнення результату в Україні потрібно у вуста вкласти такі фрази. А за цим фактично нічого не стоїть

Я вважаю, що кожен президент зобов'язаний захищати інтереси своєї держави і свого народу. Якщо поряд з Америкою на території Канади з'явиться Варшавський договір і ракети колишнього Радянського Союзу (я дещо перебільшую), то, напевно, американський президент буде не дуже цим задоволений.

Так само і російський, і український президент. Тому я вважаю, що звинувачувати Путіна в чомусь немає сенсу. А Україні потрібно припиняти грати в якісь байки. Може, хтось комусь зобов'язаний чимось, і тому намагається тут НАТО впроваджувати. А потрібно зайняти позицію позаблокової нейтральної держави і займатися економікою та створенням умов для щасливого життя громадян.Заява Путіна – це не загроза, а просто міркування людини

Заяву Путіна можна розцінити як спробу психологічного тиску на українське суспільство, спробу не зовсім коректно впливати на нього. Тобто він намагається просто залякати українське суспільство.

Але потрібно сказати, що громадяни інших країн, які входять у НАТО, теж піддавалися такому тиску перед своїм вступом до цієї організації. Але зараз приєдналися до цього Альянсу, і користуються всіма перевагами, які дає членство в НАТО і в Європейському Союзі зокрема (до нього вони приєдналися саме завдяки членству в НАТО).

Тобто Президент Росії, очевидно, знає, що Конституція України забороняє розміщення на території України іноземних військових баз, проте удається до таких закидів. Мені здається, що тут, можливо, присутня справжня турбота російського президента про те, щоб з території України не виходило якоїсь загрози для Росії. Але якщо російське керівництво подивиться на ці речі не з якихось параноїдальних позицій, а адекватно, то воно зрозуміє, що для України немає ніякої зацікавленості в розміщенні на своїй території іноземних військових баз, і тим більше об'єктів протиракетної оборони, тому що це просто недоцільно для національної безпеки України. Крім того, це чітко заборонено українською Конституцією.

Тому я розцінюю ці заяви просто як спробу вплинути на українське суспільство. Мені здається, ці спроби достатньо незграбні. Коли українське суспільство чутиме такі заяви, воно реагуватиме на них швидше як на агітацію за НАТО, ніж проти. Ми бачимо достатньо непередбачувані, і, відверто кажучи, не дуже адекватні заяви російського керівництва щодо тих гіпотетичних можливостей, які, швидше за все, ніколи не будуть реалізовані. Для їх реалізації немає ніяких підстав.

У Володимира Путіна трішки оригінальний, ще з часів КДБ, гумор. Він колись про сортир говорив – «мочити в сортирах», ще щось.

Ніхто таких простих перенаправлень ракет традиційно не робить. Це дуже серйозна процедура, дуже серйозний виклик.

А щодо баз НАТО, то давайте зупинимося ще й на тому, що для України це наразі абсолютно не актуально з тієї причини, що наша Конституція забороняє розміщення будь-яких військових баз на українській території. Виключення – тільки до 2017 року по базі Чорноморського флоту. Поки не буде змін до Конституції з цього приводу, інакше питання розглядатися не може.

Я серйозніше сприйняв би інші заяви – що у разі приєднання до ПДЧ у нас буде розрив багатьох зв'язків, зокрема, по військово-технічній кооперації. Тут певна логіка є, і це дійсно відбудеться. Там є питання військової таємниці, зброї, спільних операцій по озброєнню. Зрозуміло, що якщо це відбудеться, втрати для України будуть набагато серйозніші. У випадку, якщо ми будемо зобов'язані відкрити свої певні військові і військово-технічні таємниці перед країнами НАТО, Росія буде дуже серйозна переглядати позиції кооперації – в цьому ніхто не сумнівається.

Я думаю, що Путін, звичайно ж, хотів налякати українців. Але у нас когось лякати. Ми і так тут боязливі, дуже слабкі і не можемо нікому чинити опір. Це перше.

Друге – не можна націлювати ракети на країну, в якій розміщені твої ж бази. Я маю на увазі бази Чорноморського флоту.

Третє – не треба бути професіоналом, щоб розуміти, що ракети не можуть знаходитися в близькості одна від одної. Тому незрозуміло, як він збирається стріляти по території, яка межує з Росією. Так не прийнято в ракетних стратегіях. Ракети використовують на велику відстань.

Четверте – ракета в російському політичному менталітеті означає більше, ніж просто ракета. Я вже не говорю про еротичну складову, що це якийсь фалос. Це відвертий символізм, яким у 60-х роках страшно пишалося залякане населення СРСР.

А взагалі ракета означає для колишнього радянської, а сьогоднішньої російської імперської свідомості, що «у нас є сила, але ми дуже бідні». Тобто «у нас є ракети, нам є чим гордитися, але у нас є регулярні, важкі економічні труднощі, бідність, злочинність, корупція і так далі». Але є ракета! Ракета як би компенсує решту.

Коли Путін говорив про ракети, він не стільки говорив про Україну, скільки він звертався до свого населення, що «ми сильні, почекайте ще декілька років, і ми станемо ще й багатими».

Нарешті, загрожувати Україні ракетами – це останнє, що може дозволити зараз Росія. Вона не може це сказати по відношенню до Польщі, тому що у них будуть неприємності з НАТО, вона не може це сказати по відношенню до Фінляндії, тому що їм Фінляндія закриє кордон для «нових росіян», і вони не зможуть там відпочивати. Вона не може сказати про це Китаю, тому що у них будуть дуже великі неприємності. Єдина країна, якій можна в 21 столітті так загрожувати, – це Україна.

Не варто серйозно сприймати його слова. Я думаю, що Путін вже забув про те, що він сказав. Тому я не бачу тут великих наслідків. Але те, що Путін зіграв на руку НАТО – поза всяким сумнівом. Після такої заяви велика кількість політиків і частина населення двадцять разів подумає: навіщо нам країна, яка з першої ж хвилини починає загрожувати? Так не поводяться стратегічні партнери.

Своєю заявою Путін насправді дуже сильно підіграв демократичній коаліції, листу про приєднання до ПДЧ, але у жодному випадку ні Партії регіонів, які змушені тепер ще вдвічі більше надувати кульок, на яких намальовані російські ракети.

Думаю, що це несерйозна загроза для України. Це нічим не обґрунтовані погрози, адже згідно з Конституцією України на території нашої країни не може бути військових баз закордонних держав. Одна є, і та російська.

Думаю, Путін навмисно погрожує Україні, для того, щоб змусити наше керівництво менш активно співпрацювати з НАТО. Проте я думаю, що у нього не вийде цей блеф з погрозами повернути на нас ракети, враховуючи реакцію цивілізованого світу на ці заяви.