Контрудар Тимошенко вже завдала. Вона зайняла протилежну тактиці Ющенка тактику. Президент в цей час робить дуже жорсткі заяви, але вони далі певної межі не йдуть. Поїздка прем'єра до Москви абсолютно самовільна. Є в міжнародній політиці таке поняття, як директива. Тимошенко не отримала таких директив від Президента, тому цей візит не носив плану узгодженого державного візиту. Внаслідок основні пункти, які обговорювалися між Тимошенко і Путіним, носили швидше за все внутрішньополітичний характер.

Віктор Ющенко перед поїздкою до Москви пішов на великі поступки і багато чого наобіцяв. Мені здається, у нього основне завдання – це заручитися серйозною підтримкою не у вирішенні проблем на газовому ринку, а в питанні, що стосується його протистояння з Тимошенко. Він чудово розуміє, що Америка його любить, але вона далеко. Росія ж близько, а це важливіше. Юлія Володимирівна поїхала з тією ж метою: шукати партнерів у своїй боротьбі з Ющенком.

Що стосується критики Ющенка у бік Тимошенко про те, що та не платить газові борги. Вона їх виплачуватиме, але вона хоче, щоб виплата боргів і всі поступки, які робитимуться для Росії, не розголошувалися. Це будуть неприпустимо великі поступки. Але вони мають бути представлені в Москві як особиста позиція Тимошенко як політика, а не як виконання нею волі Президента. Москва від Ющенка матиме послання про те, що він є головним, і потрібно працювати з ним, а від Тимошенко - послання про те, що насправді головна вона. Це і є перетягування канату між Президентом і прем'єром.

У мене два питання щодо вислову президента про те, що Кабмін затримує виплату боргів Газпрому. По-перше, за якою конституційною нормою питання про розрахунок між двома господарюючими суб'єктами турбує Президента країни? Ви не знайдете такої норми. По-друге: якби навіть і була така норма, з якої причини це питання не вирішується у робочому порядку в середині виконавчої влади, а виноситься на сторінки газет?

Якщо ви зробите аналіз будь-яких висловлювань Секретаріату Президента або власне Президента України у бік уряду або прем'єр-міністра за останні два місяці, ви не знайдете жодного позитивного послання. Це не може не турбувати. У будь-якому разі, досі Ющенко є почесним головою однієї з партій, яка входить в коаліцію. Ту коаліцію, яка вибрала уряд. Мені здається, що чиновники вищого рангу згідно зі своєю професійною етикою мають вирішувати подібні питання у робочому порядку.

Я хотів би нагадати Секретаріату Президента, що він є допоміжним, згідно з Конституцією, органом, який забезпечує діяльність Глави держави, і вже ніяк не публічним органом, і не органом влади. Потрібно уважно подивитися на Конституцію України і зрозуміти, що сьогодні Президент не може давати ніяких доручень, що стосуються компетенції виконавчої влади, уряду.

У Путіна і Тимошенко нерівні сили. Куди ж цій дівчинці проти ядерного президента завдавати контрудари. Володимир Володимирович учора, як школярку, відшмагав Тимошенко і сказав, що вона повинна йти за програмою першого класу, а не лізти в програму одинадцятого класу. Він їй чітко і ясно сказав, що газова проблема – це питання, яке обговорене і вирішене на рівні президентів, і вам туди лізти не потрібно, а потрібно виконувати рішення, які прийняті обома президентами. Або по-іншому, Юлія Володимирівна зазнала фіаско тому, що у цій поїздці вона націлювалася на те, щоб підірвати газові домовленості між Ющенком і Путіним. Чоловіки їй показали, що це не жіночого розуму справи. Тимошенко повертається з програшем тому, що, не сівши на трубу, вона втрачає можливість управляти всім і вся, адже сьогодні все зав'язано на постачаннях газу до України.

Газ – це сума всіх геополітичних проблем і всіх процесів, які проходили між Ющенком і Тимошенко. Тому пора щось і віддавати.

Прем'єр-міністр за своєю компетенцією може обговорювати будь-які питання, які знаходяться на користь країни. Звичайно, це має бути узгоджено з Президентом, мають бути враховані його директиви. У мене немає відомостей про те, що Тимошенко відхилилася від директив Ющенка під час візиту до Москви. Той факт, що прем'єр-міністр була прийнята Путіним упродовж трьох годин, говорить про те, що Президентові Росії це було цікаво.

Очевидно, що питання, які обговорюються між Росією і Україною, не повинні обмежуватися тільки газом. Наші відносини набагато ширші. Це стосується і сільського господарства, і електроніки, виготовлення літаків і так далі. Я вважаю правильним те, що Ющенко летить на неформальний саміт глав СНД, який тривалий час ігнорувався Україною. Я переконаний, що радники президента зрозуміли те, що у відносинах з Росією нам не потрібний однобокий вектор, і фраза Ющенка «Росія – наш вічний стратегічний партнер» повинна наповнюватися реальним сенсом.

Що стосується зауважень Ющенка до Тимошенко. Як може реагувати на це прем'єр-міністр? Тільки виконувати директиви. Пора забути про відносини Президент-Газпром або Прем'єр-Газпром. Такого бути не повинно. Ющенко повинен спілкуватися з Путіним, Тимошенко з прем'єром Росії. Газпром - це інший рівень. Те, що у нас порушуються ці рівні, говорить про те, що ми погано читаємо Конституцію.

Мені здається, що українські ЗМІ, як завжди, викривлюють ситуацію. Президент, звичайно ж, зажадав від Тимошенко вести переговори і реалізовувати ті підходи, які були досягнуті на рівні двох президентів і двох делегацій у ході роботи комісій. Але тут є один дуже важливий момент. Наскільки мені відомо, російська сторона напередодні візиту Юлії Тимошенко через представників Газпрому і спікера уряду дала зрозуміти, що вона має намір реалізовувати ті домовленості і вести переговори з українським урядом тільки в руслі домовленостей двох президентів і не вважає за необхідне переглядати або змінювати вже досягнуті підходи. Мені здається, що ця позиція є істотнішою тому, що це позиція сторони, яка продає нам газ і яка диктує нам умови з продажу.

Що стосується Президента Ющенка, мені здається, він зайняв позицію мінімізації конфлікту, тому що у разі, якщо український уряд, ігноруючи домовленості, як він заявляв, почав «з чистого листа», була б створена нова загроза енергетичній безпеці, що серйозно підірвало б не тільки престиж Президента України, але і Президента Росії.

Тут потрібно враховувати те, що жорсткою і виразною була позиція української сторони. Тому Президент абсолютно логічно вимагав від уряду не робити таких кроків.

Мені здається, що Ющенко використовував ресурси, які останнім часом залишилися в його розпорядженні, для того, щоб направити політичний розвиток України в русло формування суперпрезидентської республіки. Ці ресурси майже повністю вичерпані. Як приклад наведу початок роботи парламенту. Якщо не сьогодні, то найближчим часом він, звичайно, почне працювати, і незабаром стане ясно, що всі президентські ініціативи щодо переділу повноважень (там є ряд президентських законопроектів, зокрема, і про Кабінет міністрів) не будуть підтримані депутатами. З цієї миті почнеться «протверезіння» в політиці Президента. Він почне все більше розуміти, що його місце на Банковій, і його функції обмежені.

Я думаю, Тимошенко це розуміє, і тому не форсує процес, намагається утримати якусь рівновагу. Її поїздка до Москви, проти якої так наполегливо виступав Ющенко, мені здається, обмежена роз'ясненням своєї позиції для того, щоб партнери в Москві могли сформувати необхідне бачення ситуації в країні і зрозуміти мотиви дій прем'єр-міністра, враховуючи її зростаючий рейтинг і падаючий рейтинг Президента. Я думаю, ця поїздка може зіграти роль початку нового етапу російсько-українських відносин, де тон задаватиме не тільки Ющенко. Я сказав би, не стільки Ющенко.

Для мене очевидно, що «Газпрому» вигідно мати справу з Ющенком. Але все-таки Росія це не тільки «Газпром». Є набагато ширший контекст, і в цьому контексті ще невідомо, який вибір зрештою зробить Москва в питанні побудови відносин з Україною. Візит Тимошенко міг покласти початок новому формату відносин між Києвом і Москвою.

На жаль, Юлія Володимирівна не вела з Росією переговорів з газового питання. Єдине, що вона робила, - це вела переговори щодо українсько-російських відносин. А такі переговори перебувають абсолютно в компетенції керівника виконавчої гілки влади.

Ще раз підкреслю, що ведення переговорів у такому ключі лежить виключно в компетенції уряду. Це не є елемент зовнішньої політики. Крім того, була домовленість між Президентом і прем'єр-міністром про те, щоб якусь частину переговорів провели між собою два президенти Росії і України.