Я думаю, з деякими особливостями вибори в Росії можна назвати демократичними. Було декілька кандидатів, декілька запропонованих курсів: ліберальний, комуністичний, патріотичний, який сповідав Путін, і продовжувати який зобов'язується Медведєв. Інша справа, що ці вибори не відповідають українським поняттям про демократію, де демократія розуміється як анархія і вседозволеність. Якісь ультраполітичні течії в Росії були відсічені від виборів. Добре це чи погано, я не знаю. Думаю, що добре. У цілому, вибори показали, що росіяни підтримують нинішній курс влади, вони голосували не стільки за особистість президента Медведєва, скільки за продовження курсу на відновлення Великої Росії.

Я думаю, якщо в Україні продовжиться ревізія нашої спільної з Росією історії, якщо продовжиться роздача орденів дуже сумнівним в історичному плані особам, то навряд чи відносини можуть змінитися. Я вважаю, що ніші відношення з РФ зараз дуже погані. Все таки в Україні також скоро президентські вибори, тому покращають взаємини між нашими державами, швидше за все, вже після наших виборів.

Вибори для Росії, для її ментальності, правового поля пройшли демократично. Звичайно, вони відрізняються від виборів у Європі, але не порушили практику, встановлену в Російській Федерації. Очевидно, що переважне число громадян хотіли підтримати саме Медведєва. Це підтвердили всі соціологічні опитування.

Що стосується відносин між Росією і Україною, то тут все залежатиме від України. Якщо ми дотримуватиметься світового права, будемо співпрацювати з РФ на партнерських принципах, то з кожним роком отримуватимемо все кращі результати. У нас ще не напрацьований стиль відносин з Росією як незалежна держава з іншою незалежною державою. Сьогодні ми працюємо над цим стилем, думаю, у нас все вийде.

Я не бачу якихось причин для того, щоб говорити про недемократичність виборів у Росії. Там відбулося те, до чого йшла країна тривалий час. Дійсно було зрозуміло, що новим Президентом стане один з наступників Путіна, в даному випадку ним став один з перших віце-прем'єрів. Якби було більше кандидатів, народ, швидше за все, так само проголосував би за наступника Володимира Володимировича.

Що стосується відносин між Україною і Росією, це буде в «путінському» курсі, в рамках курсу колишнього президента, хоча, можуть бути змінені певні акценти і розставлені інші пріоритети. Але я не чекаю нічого надзвичайного.

Вибори – це тоді, коли є вибір. Коли вибору немає – це призначення. Тому так і потрібно оцінювати тезу про наступника. Я не говорю, добре чи погано це для Росії. У кожної країни свої особливості управління суспільством, але не потрібно плутати з виборами те, що відбулося в неділю в Росії.

Що стосується змін відносин між Україною і Росією, я думаю, нічого не зміниться. У суспільстві вже з'явився анекдот, мовляв, через тридцять років Путін і Медведєв вирішують, хто піде за пивом, і намагаються пригадати, хто з них Президент, а хто прем'єр, і хто важливіший.

Політика Росії, збудована Володимиром Володимировичем, навряд чи буде змінена. Більш того, всі чекають подальших конституційних змін, які привели б до збільшення компетенції Путіна як когось: глави парламенту чи глави союзної з Білорусією держави. Всі чекають і всім цікаво, як це відбудеться. Яким чином буде понижена конституційна роль Президента Російської федерації і збільшена роль того місця, де знаходитиметься Путін. Тому потрібно орієнтуватися на систему тих взаємин, які склалися зараз між Україною і Росією.

Чи пройшли вибори в Росії демократично, ми могли побачити по всіх телевізійних каналах. Ми спостерігали типову російську демократію, коли на кожного росіянина, який виходив на вулицю для того, щоб висловити незадоволеність виборами, налітала група омону і кидала в автомобіль. Російська демократія своєрідна.

Головне питання: чи зміняться відносини Росії і України? Мені здається, що ні. Україна не може чекати нічого хорошого від нового Президента РФ. На мій погляд, Медведєв – це формальна персона на посаді голови країни. Росією продовжуватиме управляти Путін з крісла прем'єр-міністра. Розуміючи це, я переконаний, що Україна повинна активізувати свої євроінтеграційні наміри, щодо входження в Світову організацію торгівлі, і активізувати свої наміри по відношенню до НАТО, бачити своєю кінцевою метою вступ до Європейського союзу. Агресії з боку Росії буде завжди більш, ніж достатньо. РФ не навчилася спілкуватися зі своїми сусідами рівноправно.

Коли Україна стане членом НАТО, всі газові, нафтові, територіальні агресії з боку Росії припиняться. Подивимося на приклад Балтійських держав: Естонії, Латвії, Литви. Коли ці країни хотіли вступити в НАТО, РФ застосовувала до них різні санкції. Але вони витримали цей шантаж і сьогодні не мають жодних проблем з Росією. РФ розуміє, що вона може поодинці кожній державі висувати свої умови. Коли їй доводиться співпрацювати з групою держав, її агресія згасає.

Безумовно, вибори в Росії пройшли демократично. Медведєв – це вибір усього російського суспільства, принаймні, переважної його більшості. За результатами цих виборів зрозуміло, що Росія вирішує питання про територіальну цілісність і стабільність, яка є в країні.

Що стосується відносин між Ющенком і Медведєвим, на мій погляд, вони будуть ще більш практичними, ніж були за Володимира Путіна. За тими заявами, які були чутні, Медведєв займав жорсткішу позицію і робив різкіші заяви, ніж Президент Путін.

РФ як і раніше враховуватиме свої інтереси при вирішенні всіх питань. Питання добросусідства і стратегічного партнерства між Україною і Росією залишаться на папері, і матимуть, швидше за все, словесне, ніж практичне наповнення.

Для мене питання про демократичність виборів виглядає дуже сумнівно. Звичайно, я можу привести багато підстав для того, щоб звинуватити вибори в Росії в недемократичності. Телебачення там переборщувало, на місцях чиновники, які хотіли догодити своєму шефові, займалися якоюсь нісенітницею. Але як визначається те, чи вибрав народ того, кого хотів? Це визначається опитуваннями громадської думки. Опитування показували високий рівень підтримки Медведєву. Результат виборів приблизно відповідає вибору народу. У цьому сенсі вони були демократичними.

Що стосується можливих змін, то, звичайно, вони будуть. Зміняться деякі елементи стилю керівництва. Росія втратить яскравість у частині швидкої реакції на важливі питання Путіна. Медведєв і Путін різні за характером люди. Але відносно політики, я думаю, мінятися нічого не буде. Ці люди схожі в поглядах на внутрішню і зовнішню політику.

Що стосується відносин з Україною, думаю, тут значно більше залежить від самої України. Прагматичний курс з боку Росії продовжуватиметься, Росія всіляко прагнутиме захистити свої інтереси, перш за все інтереси власного бізнесу. Вони так поводяться, підтримуючи зараз «Газпром». І, звичайно, користуються слабкістю України, нездатністю її еліти виробити єдину позицію, її невмінням захищати національні інтереси.

Володимир Путін нікуди не йде. Ми спостерігатимемо, як посилюється роль уряду в політичному житті країни. Я думаю, це період, коли Президентом буде Медведєв, а прем'єром Путін, буде приводити до збалансованішої європейської моделі державного пристрою, коли уряд гратиме важливішу роль у політиці, ніж це було раніше в Росії.