Я дійсно не знаю, як коментувати подібні дії Віктора Ющенка. Можливо, в якихось країнах існують подібні процедури, все це виписано і вважається нормальним, але не в Україні. Я такого не розумію, тим більше в такій ситуації, коли у нашого дорогого Президент і так не дуже добре йдуть справи. Тим самим він робить собі тільки гірше.

Про те, щоб у такий спосіб змусити себе поважати, навіть мови йти не може. Так можна змусити тільки себе ненавидіти.

Я не думаю, що Президент зобов'язав Юлію Володимирівну зустрічати і проводжати його. На мою думку, цей указ назвав тих, хто може бути присутнім на від'їзді чи приїзді Президента. Таким чином, Ющенко обмежив коло людей, які мають право його проводжати і зустрічати, щоб їх було не так багато.

Прем'єр-міністр може йти куди завгодно, зокрема, має право зустріти чи проводжати Президента. Я сприймаю цей указ як рекомендацію.

Якщо у нас одна з найсерйозніших проблем - це хто кого зустрічає і кого проводжає , то скоро це матиме статус анекдота. Виходити з цією темою публічно, видавати окремий указ, це, м'яко кажучи, не дуже серйозно. Є ж окремі, давним-давно затверджені протоколи, які мають бути відомі чиновникам. Цей указ знову б'є по іміджу української влади, самого Президента та його оточення.

Прем'єр-міністр зайняла мудру і ідеальну позицію. Вона практично не реагує на такі речі (і добре робить), або якщо і реагує, то говорить: «Добре. Якщо є такий указ Президента, то його потрібно виконувати. Крапка». Повірте, що у суспільстві при такій позиції і Президента і прем'єра громадська думка буде на стороні прем'єра.

З одного боку, це бажання показати, хто в домі хазяїн, а з іншого боку, повне нерозуміння функціонування подібних систем за кордоном. Наприклад, чому в Росії, коли Президент кудись відлітає, його в обов'язковому порядку проводжає прем'єр-міністр? Це відбувається тому, що прем'єр, згідно з Конституцією РФ, якщо з Президентом, не дай Бог, щось трапиться під час польоту, виконуватиме його обов'язки, на нього лягають всі функції.

Відповідно, Президент має дати перед відльотом прем'єрові найголовніші доручення. Існує така практика.

Згідно з українським законодавством, нинішнім змінам до Конституції, якщо Президент відлітає кудись, і з ним щось трапляється, його обов'язки переходять до спікера Верховної Ради. Тому логічно, щоб Ющенка зустрічав і проводжав не прем'єр-міністр, а спікер як друга за значенням особа в країні. У нас немає цього розуміння, ми по-старинці сприймаємо прем'єра як другу особу. Президент хоче використовувати цей ритуальний момент для того, щоб продемонструвати, хто ж насправді в домі хазяїн, і змушує по п'ятнадцять чоловік виходити до трапу, щоб його проводжати, як свого часу робив Брежнєв.

Я думаю, пару разів Президента так попроводжають, а потім почнуть ігнорувати, оскільки конституційно і законодавчо ніхто не має права прем'єр-міністра примушувати проводжати Президента.

Я із здивуванням прочитав указ Президента від 3 березня цього року. Ми пам'ятаємо ті часи, коли Генерального секретаря Леоніда Брежнєва зустрічали з великою любов'ю його підопічні, партійні боси вищого, середнього і нижчого рангу. Ми були свідками, як «смачно» вони цілувалися тричі взасос. Ми думали, що таке явище, як чиношанування вже пішло в історію. Виявляється, ні. Тепер молоде покоління може спостерігати дежавю, яке ініціював Ющенко.

Чому з'явився такий указ? Мені здається, що останнім часом Юлія Тимошенко повністю ігнорує зустрічі з Президентом. Ющенко таким чином хоче бачити Тимошенко хоч би на вокзалах і аеропортах, раз вже вона не приходить до нього в кабінет і не хоче звітувати з газової проблеми.

Яке право має Президент примушувати Главу Верховної Ради зустрічати і проводжати себе? Спікер не підкоряється Президентові, тільки парламенту. Я вже не говорю про те, що виконання подібного указу може створити безліч проблем. Припустимо, відкривається засідання парламенту, спікер вибачається і тікає проводжати Президента, закони почекають. Часті поїздки призведуть до того, що Тимошенко теж не зможе нормально працювати.

Уявімо собі ситуацію: Ющенко кудись відлітає. Значить, в аеропорт повинна поїхати Богатирьова, Яценюк, прем'єр та інші високопосадові чиновники. Вони їдуть годину-півтори. Весь Київ перекритий. Потім їде Президент. Київ перекритий. Вони повертаються. Київ знову перекритий.

Єдине, що Ющенко не написав в указі (мабуть, Балога прорахувався), це зобов'язання при зустрічі і проводжанні тричі цілувати Президента взасос. Якщо цей пункт додати, повністю відтвориться картина 90-х років.

Я вважаю, що має бути якийсь протокол, коли людина виїжджає на серйозні переговори за кордон. При цьому його проводжають чиновники. Я читав указ Президента, і мені, дійсно, здається, що це перебір. Ющенко зобов'язав проводжати його навіть тоді, коли він виїжджає за територію Києва. Швидше за все, Секретаріат, який готував текст указу, погано подумав над сенсом документа. Як можна проводжати і зустрічати Президента, які виїжджає з міста Києва? Наскільки я знаю, Ющенко проживає за територією столиці. Значить, його потрібно буде зустрічати і проводжати щодня. Мені здається, це перегин Секретаріату.

Ми вже звикли до того, що в нашій країні є багато розпоряджень, указів, законів, які просто не виконуються. Мені здається, на цей указ чекає така ж доля. Виконати його просто нереально. Доведеться віце-прем'єрові і віце-спікерові щодня зустрічати і проводжати Президента з роботи і на роботу.

Я просто не знаходжу слів. Мабуть, в Україні всі важливі питання вже вирішені, раз Президент видає подібні укази. Зокрема, питання економічної стабільності, питання стабільного газопостачання за доступними цінами, тому Ющенко не залишається нічого іншого, як робити вояжі, які не матимуть ніяких наслідків, і примушувати проводжати і зустрічати його в аеропортах.

Я вважаю, це надмірність. Не дай Бог, на референдумі буде прийнято нову редакцію Конституції, яка зробить із Президента України щонайменше фараона. Тоді весь український народ з'їжджатиметься в аеропорт, проводжатиме Президента, махатиме руками і зустрічатиме його з поїздок. Я вважаю, це негідно демократичної держави і демократичного лідера.

Я думаю, не варто чекати реакції від тих, кого Ющенко зобов'язав зустрічати і проводжати себе. Їм головне - протриматися до осені, ближче дотягнути до президентських виборів, а там вже можна буде йти ва-банк. Сьогодні ж вони промовчать.

Я думаю, подібний указ Президента мають трактувати не політологи, а психоаналітики.

Тут явно проявляється синдром недовір'я і страху за вчинок. Проводжання, зустрічання, взаємні гарантії, контроль за поведінкою своїх підлеглих, швидше за все, пов'язані з бажанням максимально оформити, укріпити субординацію. А це означає, що всі неформальні людські якості, такі як довіра, дотримання традицій, взаєморозуміння опинилися на другому плані. На першому плані – адміністративне чиношанування, жорсткий контроль, включаючи тепер уже і нормативний контроль. Зазвичай такі рішення проявляють глибоку внутрішню кризу режимів.

На жаль, президентство Ющенка, на мій погляд, виглядає як найбезталанніше і безславне за всі роки незалежності України. Цей указ є символом такого правління.