Щоб відправити уряд до відставки, потрібно мати в кишені 226 голосів. Звичайно, Партія регіонів може ініціювати відставку, але що далі? Якби проголосувало 226 депутатів за відставку, то для обрання нового прем'єра потрібна підтримка коаліції, або потрібно створити іншу коаліцію. Навіть якби Янукович ініціював відставку уряду, цей уряд залишився б у своїх кабінетах, але тільки з приставкою «в.о.».

Сьогодні Юлія Тимошенко проводить реформи. Це важка робота. Наприклад, уже завершується реформа митної служби, яка тривала три місяці. Те, що зараз інфляція, це не тільки у нас. Сьогодні на Сахаліні хліб коштує 6,5 грн. Це світові процеси. Якщо керівники нашої держави і вищі посадові особи менше кричатимуть про інфляцію, пожежу вдасться загасити набагато раніше. Юлія Володимирівна сказала, щоб їй дали ще три-чотири місяці, і інфляція буде більш керована, ніж її нам залишили.

Загрози відставки уряду немає. Зараз Тимошенко повністю контролює ситуацію в «помаранчевому» таборі і сама ухвалює рішення, з яким сценарієм і коли піти з влади, що провалилася. Зараз її ніхто не може зняти.

Заява Януковича пов'язана, швидше за все, не з Тимошенко і ситуацією у Верховній Раді, а з тими глибинними процесами, які проходять в ПР. Я так розумію, Янукович зайнявся серйозною реорганізацією своєї політичної сили, щоб показати, що у ПР є тільки один лідер.

Зараз Тимошенко не вигідно йти у відставку. Рівень народного терпіння ще дозволяє їй як мінімум декілька місяців бути прем'єр-міністром. Частина оточення Тимошенко чудово розуміє, що це може закінчитися дуже погано для них, а не для Юлії Володимирівни. Тимошенко у разі неприємності для себе як кандидата в Президенти, легко розлучиться з новими своїми прихильниками і скаже, що її підвели непрофесіонали і «любі друзі». Її оточення розуміє, що вони можуть стати заручниками Тимошенко, і радять їй йти. У Юлії Володимирівни своя політика, і вона правильно робить, що не піддається на домовленості свого уряду піти, поки її рейтинг катастрофічно не впав. Я думаю, ще декілька місяців ми будемо бачити того ж прем'єр-міністра.

Робити подібні заяви – це право депутата і право фракції. З контексту цієї заяви не можна виривати те, що Юлія Володимирівна взяла на себе зобов'язання і чітко задекларувала терміни виконання цих зобов'язань. У першу чергу, це стосується інфляції і цін.

Очевидно, це риторична заява. Питання про відставку уряду сьогодні не стоїть, тому обговорювати його не варто.

Сьогодні провокації, які оформляє Тимошенко, пов'язані з тим, що вона, як повітря, бажає піти у відставку. Вона вже розвалила економіку України, і інфляційний вал насуває на кишені наших громадян. До літа-осені стане зрозуміло, що половина країни стане убогими, завдяки діям прем'єра і її камарильї.

У цій ситуації ми не можемо і не маємо права заважати Президентові і Тимошенко реалізувати свої плани. Юлія Володимирівна повинна довести до кінця ту програму знищення України, яку вона реалізує разом з Ющенком.

За останніх півроку всі дії опозиції залишаються без уваги. Навіть сьогодні, коли потрібно голосувати за закон про прожитковий мінімум, без якого не можна формувати бюджет на весь рік, коаліція не хоче голосувати за цей законопроект. Вони навіть не бажають розглядати проект бюджету. Ми не гратимемо в ігри, які пропонують нам Тимошенко і Ющенко.

Відставка сьогодні вигідна перш за все Тимошенко. Вона зіткнулася з тим, що її уряд не може виконати своїх зобов'язань, не здатний справитися з інфляцією і налагодити нормальний економічний розвиток країни. Її рейтинги ще залишаються достатньо високими. Відхід на цьому етапі дав би Тимошенко можливість спокійно готуватися до президентських виборів. Я думаю, Віктор Янукович керувався тактичними міркуваннями, коли робив подібну заяву.

Опозиції навпаки вигідно, щоб Тимошенко залишалася при владі і довела свою нездатність управляти країною. Що стосується узгодженості, якщо Президент робитиме різкі рухи у бік узурпації влади, прийняття нового проекту Конституції, не виключено, що ПР може об'єднатися з БЮТ і іншими опозиційними силами для того, щоб запобігти подібному перевороту з боку Президента. Але, я думаю, ці процеси між собою не пов'язані.

Я думаю, тут не варто плутати біле з чорним. Йдеться про те, що в українській політиці після проведених політичних реформацій 2004 року встановлені нові правила гри. Передбачається, що уряд політично відповідальний перед коаліцією, яка його сформувала. Оцінку діяльності уряду має давати коаліція. Коаліція, на жаль, демонструє тактику стоноги, де одна нога не відповідає за рух сусідньої ноги.

Більше того, ті партії, які знаходяться в опозиції, праві ще й у тому, що відставка уряду через недовір'я у парламенті голосами опозиції може навпаки бути на руку діючому прем'єр-міністрові. Це буде ще одна героїчна подія, яка доводитиме, що уряд не зміг реалізувати задуманого, тому що він відправлений руками опозиції у відставку. Було б куди справедливіше і чесно, якби оцінка діяльності уряду і можливі рішення приймалися коаліцією. Приблизно таку ж позицію зайняв і Президент, який, критикуючи уряд, апелює до коаліціантів з вимогою сформувати свою позицію щодо тих напрямів урядової політики, які зараз виглядають неефективними (антиінфляційна, бюджетна політика, політика приватизації).

Партія регіонів зайняла нейтральну позицію і не бажає, щоб її руками тягали гарячі каштани кризи. Що стосується перспективи, я думаю, коаліції не уникнути ситуації, в якій вона повинна буде визначитися, підтримує вона уряд Тимошенко чи оцінює негативно, і яких заходів потрібно вживати. З боку Секретаріату прозвучали радикальні поради: розібратися з економічним блоком.

Що стосується опозиційного уряду, мені здається, він виконує функцію політичного контролера, дає свої оцінки. Але він дистанціюється від тієї кризи, яку переживає коаліція.

Як видно, Янукович зумів позитивно оцінити роль Тимошенко як прем'єра. Я думаю, це перший крок, який показує, що він розуміє те, що Юлія Володимирівна потрібна країні.

Безумовно, коаліція з опозицією повинна в якихось питаннях домовлятися. До таких питань належать, наприклад, зміни до Конституції. Саме тому законодавці заклали норму про те, що зміни в Основний закон мають приймати 300 голосів. Конституція – це результат консенсусу. Це найяскравіший приклад, коли і опозиція і коаліція повинні прийти до спільної мови.