Не варто говорити про те, вводити тестування чи ні. Це питання вже вирішене. Тепер необхідно думати, як прибрати негативні моменти, пов'язані з нововведенням, починаючи з підготовки тестів і закінчуючи організацією проведення тестування.

У той же час я вважаю, що цього року слід було б залишити право вибору для тих, хто не погодиться з результатами тестування або психологічно не готовий до нього. Для цих людей потрібно було залишити попередню систему складання іспитів, тим більше, що перше масове тестування вимагає після свого завершення аналізу і оцінки. Потрібно думати над тим, як не втратити жодної дитини.

Я не є прихильником того, щоб на перший план як перевагу тестування виставляти питання, пов'язане з корупцією. Не може існувати країна, в якій масово викладачів і педагогів звинувачують у корупції. Це ознака того, що країна хвора. Але потрібно бути чесним, тестування привело до того, що сьогодні в коридорах вузів немає батьків випускників, тому що вони всі зібралися біля місць тестування.

У своєму виступі на засіданні Кабінету Міністрів я говорив, що тестування можна було б вважати ідеальною системою, коли б не правила прийому, в яких є багато виключень. У них дають переваги інвалідам, чорнобильцям, сиротам, дітям сільської місцевості і так далі, що приведе до ускладнень у роботі прийняття абітурієнтів.

Я думаю, що оскільки у нас все робиться через неправильне місце, то у випадку з тестуванням ми також поки не можемо сказати, буде від нього більше позитиву чи шкоди. Я виключаю, що є міра, яку можна застосувати і позбавитися від корупції. Такої міри не існує. Обов'язково вода знайде щілину і протікатиме.

Сам принцип тестування має позитивні елементи, але технічно все зроблено погано. Щось подібне потрібно вводити, але це не повинно бути тотальним. Я вважаю, що у людей повинен залишатися вибір складати справжній іспит.

Все вимагає професійного підходу, особливо речі, пов'язані з долями величезної кількості людей. Єдиний іспит як елемент боротьби з корупцією може бути використаний, але він повинен бути добре підготовлений, чого зараз не відбулося.

При нашому прагненні скопіювати європейські норми освіти, як правило, витягується більше негативних, ніж позитивних моментів, і втрачається весь позитив, який був напрацьований радянською освітою. Радянську освіту потрібно оцінювати дуже високо, не дарма з основних дисциплін ми були на високому рівні. Болонська система має багато мінусів. Непогано було б подумати, як зберегти позитиви радянської освіти, можливо, в чомусь до неї повернутися.

Я б не хотів виглядати кон'юнктурником, який на тлі критики, що почалася, вторить їй. Хочу підкреслити, що я висловлюю позицію, яка сформувалася у мене ще з часів навчання в університеті.

З появою громадської освіти вся педологічна наука впродовж трьох сторіч вирішувала ключову проблему: як сумістити колективну форму освіти з індивідуальним підходом? Головною вимогою до педагога став індивідуальний підхід до учня. Це означає, що при визначенні якості та рівня знань, важливо враховувати особливості особи, її психологічний склад, інтелектуальний потенціал і динаміку мислення. Це неможливо в анонімному режимі. Такі форми як співбесіда, іспит, свого роду «мозкові атаки» - найважливіша вимога до сучасної педагогіки.

Формула, якою ми користувалися впродовж останніх сторіч, найважливіша складова оцінювання. Дуже часто педагоги в розгубленій молодій людині бачили майбутній талант і враховували це. Дуже часто в «зубрилі», який за допомогою механічної пам'яті тарабанив матеріал, бачили просто хорошого виконавця.

Нинішнє тестування – це жахливий продукт сучасного технотронного світу. Він анонімний і орієнтований на конвейєрну людину. Тести, можливо, і хороші для країн, де життя суспільства конвейєр, але навряд чи це доречно в країні з такими багатими педагогічними традиціями як Україна.

Мені було дуже ніяково слухати два-три роки тому поважних людей, які представляють провідні вузи країни, які з піною доводили перевагу Болонського процесу. Сучасна педагогіка переживає кризу, пов'язану з анонімністю освіти, втратою особи.

Напевно, в умовах нашої реформації можна було б дати свої змістовні відповіді. Скільки було захоплених слів про відродження Києво-Могилянської академії. Де зараз ці захоплення? Я думаю, необхідно формувати не тільки технократичний, але змістовний педологічний підхід до системи освіти.

Що стосується нинішньої дискусії, я бачу в цьому відверту спекуляцію тих політичних сил, які як в рот води набрали, коли піарився Болонський процес, а зараз в умовах кризи рекламуються дешево.

У боротьбі з корупцією тестування не допоможе. В Інтернеті вже гуляє понад 70 способів, як обійти це тестування. Але розв’язати проблему знищення освіти як такої, безумовно, може. Гуманітарні складові студентів будуть не затребувані і не перевірені за цими тестами. Отже, ми геніальних, талановитих дітей у гуманітарній області втрачаємо. Щоб ми їх не втратили, вузам доведеться проводити додаткові іспити, які виявлятимуть абітурієнтів з тими або іншими творчими схильностями.

Третя проблема в тому, що у рамках закону сьогодні немає такого поняття як тестування. Це був тільки експеримент, і із цього приводу є документи. Експеримент до кінця не проведений, позитиви, негативи не виявлені. Будь-який учень не цього року випуску має право у суді оскаржити це питання, і комісія повинна буде прийняти рішення про його прийом на підставі атестата про середню освіту. Цих людей незаконно викинули за борт.

Існують сільські школи, де рівень освіти дуже слабкий. Сільських дітей теж викидають на узбіччя історії. Більше того, зараз втручаються у самостійність вузів, не визначений порядок державного замовлення. Число вузів у нас перевищує число випускників. Як мінімум, для початку потрібно було половину вузів прибрати. Вони не потрібні країні, тому що у нас людей з дипломами більше, ніж кількість місць, де вони могли б працювати.

Найголовніше: ми не створюємо бренди наших вузів. Чомусь існують Оксфорд, Кембрідж. У них своя система управління, свій порядок відбору студентів. Вони підвищують питання свого престижу. Цього уу запропонованій системі тестувальної освіти немає у принципі. Пан Вакарчук не зовсім розуміє, що він робить.

Що стосується правової тематики у тестах, тобто багато питань, на які взагалі не можна відповісти, або відповіді дані неправильні. В гуманітарних питаннях почалася політологія. Якість тестів залишає бажати кращого.

Учорашнє засідання Кабміну було потрібне. Вирішується багато проблем, які існують при будь-якому реформуванні, тим більше - реформуванні освіти. Тут є певні ризики, які необхідно мінімізувати.

Йдеться про необхідність законодавчого врегулювання оцінювання. Також обговорюються деякі організаційні речі, а конкретно - перенесення графіка тестування на пізніший період уже з наступного року. Це буде десь наприкінці травня, щоб час тестування не збігався з процесом навчання.

Що стосується того, потрібне тестування чи ні, це питання взагалі не стояло. Як і питання про його відміну. Йшлося про те, щоб ця прогресивна форма, оцінюючи якість знань випускників, яка забезпечує яснішу картину рівня знань і рівний доступ до вищої освіти, через певні недоліки не була дискредитована. Зараз діє робоча група, яка врахує всі побажання і пропозиції для вдосконалення системи зовнішнього тестування.

Я ставлюся до зовнішнього тестування позитивно. Більше того, коли я був міністром освіти і науки, у 2003-2004 році було проведено тестування п'яти тисяч осіб у Львівській, Харківській та Одеській областях і у місті Києві. Тоді ще не були виділені на це бюджетні кошти, і зроблено все було за рахунок фонду «Відродження» (за що я вдячний Євгену Бистрицькому). Тоді було відпрацьовано багато підходів з приводу того, як проводити тести, ми вивчили десятки країн, в яких проходить тестування, і взяли краще.

Черчилль казав, що демократія – це недосконалий тип правління, але все решта - ще гірше. Теж саме й тут. Тестування має свої недоліки, але з об'єктивних оцінювань кращого немає. Те, що ми мали до останнього часу, коли вчитель, оцінюючи свого учня, оцінював самого себе, це неправильно. Я вже не кажу, що при цьому було багато суб'єктивізму.

Скажу більше: під час мого перебування на посту міністра влітку 2004 було прийняло постанову про стовідсоткове тестування. Через рік цю постанову трохи змінили і прийняли нову.

Чого не було прийнято за минулі роки: ми передбачали, що тестування не було тільки зовнішнім, щоб тестову культуру застосовували під час навчання, щоб у кожного вчителя були збірки тестів, і він, вивчивши з дітьми п'ять тем, провів з цих тем на 15 хвилин тест. У такому разі дитина знала б, що потрібно вчитися системно, не можна вивчити урок, відповісти, а решта уроків не відповідати, поки черга не дійде. Кожен знав, що рано чи пізно йому потрібно відповідати на ці теми. Це збільшувало б якість навчання, і дитина звикала до цієї системи контролю. Тоді випускне тестування було б вершиною піраміди.

На превеликий жаль, застосувати тестування у такому об'ємі в середній школі не вдалося. Я думаю, потрібно далі розвивати тестову культуру. Для цього треба підготувати вчителів, дати їм тестові розробки. Академія педагогічних наук готова це робити. Ми домовилися з колом видавництв, які на комерційній основі готові видати такі тестові матеріали вже цього року. Але було б непогано, якби були передбачені соціальні кошти для того, щоб видати такі тести, направити їх до кожної школи. Звичайно, кожен учень повинен мати можливість купити такі завдання і орієнтуватися на них під час навчання.

Я дивлюся на тестування не просто як на спосіб боротьби з корупцією під час вступу до ВУЗУ, але і як на тип навчання, що служить підвищенню якості та системності навчання в школі.

Після закінчення тестування цього року потрібно проаналізувати його. Вже за наслідками першого тестування можна сказати, що воно пройшло добре, але потрібно буде звернути увагу на кілька моментів. Наприклад, в Росії, де проходить подібне тестування, результат має два роки. У нас – рік. Потрібно подумати про це. Друге: перелік предметів. Думаю, що цей перелік можна звести до 5-6 предметів. Це дозволило б дітям ширше використовувати можливості вступу. Наприклад, взимку дитина хотіла вибрати один напрям, а влітку вирішила поміняти його на інший. Потрібно учити вчителів, читати спеціальні курси з тестування. Потрібно продовжувати почату роботу, яку цього року вивели на рівень стовідсоткового тестування.

Оскільки вища освіта загрузнула у корупції, запровадження зовнішнього тестування може допомогти у боротьбі з цим явищем. Я оцінюю позитивно цю ідею. У той же час варто сказати, що швидке впровадження зовнішнього оцінювання для всіх університетів приховує у собі багато викликів. Комітет з питань науки і освіти неодноразово розглядав цю проблему і приймав спеціальні рішення. Дуже шкода, що профільне міністерство не прислухалося до напрацювань комітету. Вони втілили в життя те, що планували, всі решта питань не були взяті до уваги.

Не послухалися порад подати необхідні проекти до трьох законів про освіту. Слід зазначити, що в нинішніх законах існує кілька суперечностей Наприклад, згідно з чинним законом, система вступу затверджується самим університетом, при цьому вона повинна бути узгоджена з профільним міністерством. Не помінявши цієї статті, ми натрапляємо на нову проблему, коли указом міністерства вводиться нова система. Ми можемо отримати судові процеси незадоволених абітурієнтів, якщо вони не вступлять до ВУЗів. І вони виграють.

Були рекомендації від профільного комітету щодо збереження на цей рік вступних іспитів абітурієнтам заочної форми. Як правило, вони закінчували школи раніше, для них повинна зберігатися альтернативна форма вступу. Такий саботаж міністерства піддавався критиці. Але критика з боку профільного комітету не ставила під питання введення тестування в Україні. Навпаки, ми тільки хотіли пом'якшити це запровадження.

Рухатися вперед треба. Кілька років тому ми почали проводити експеримент з тестування. На жаль, він не був доведений до кінця. Не винесли ні позитивних, ні негативних моментів. Цього ж року приступили до тотального проведення тестування.

Я думаю, що це антиконституційний і незаконний захід. У законі про вищу освіту і законі про освіту ніде не сказано, що оцінювання знань повинне відбуватися виключно зовнішнім тестуванням. Своїм указом Президент переступив Конституцію України. У ній чітко і ясно сказано, що основні напрями у сфері освіти виробляє і приймає Верховна Рада.

Ті, хто лобіює тотальне зовнішнє тестування, створили нову проміжну ланку для того, щоб можна було вносити туди гроші, тобто давати хабар. Ми не виключили можливість корупції, а навпаки створили нову ланку для корупції.

Тестування можливе у нашій державі тільки за однієї умови - якщо ми створимо абсолютно рівні умови для навчання (доступ до комп'ютера, Інтернету, новітніх технологій і методик). Безумовно, сьогодні сільські діти практично не можуть реалізувати своє право на вищу освіту. Хіба можна порівняти елітну школу, в якій батьки платять скажені гроші за навчання дітей, і поряд з нею в елітному дитячому садку діти починають вивчати англійську, французьку та інші мови, і звичайну школу, де вчаться діти простих людей?

Я думаю, нинішнє тестування буде трагедією для більшої частини випускників і сільських, і міських шкіл. Навіть у цих школах багато дітей не прийшли на тестування. Для того, щоб його проводити, потрібно психологічно підготувати дитину. Коли біля класу стоїть міліціонер, то яка нормальна людина може сісти і нормально взяти участь у зовнішньому тестуванні?