Це сімейне свято номер один. Це єдиний щорічний день у нашому житті, який дає нам можливість якось переосмислити себе, свої цінності та змінитися у кращий бік. І, зрозуміло, що це домашнє свято. У мене на батьківщині заведено, що після великоднього сніданку обов'язково потрібно йти до друзів, нести паски. Є навіть таке повір'я: чим більше пасок ти скуштуєш цього дня, тобто зі скількома друзями ти зустрінешся, тим більше щастя ти собі накопичиш на весь наступний рік.

Я піду на вечірню літургію. Але, чесно кажучи, не знаю, де я буду. Я планувала у своєму греко-католицькому храмі святого Василя на Львівській площі, але, можливо, буду з Президентом у Володимирському. Можливо, мені вдасться упродовж цієї ночі побувати у чотирьох-п'ятьох храмах.

Я хочу побажати українцям, щоб ми всі розуміли, що нічого у цьому житті нема без Бога. Ми маємо ставати щодня тільки кращими. Хай цей великий день – Великдень - дасть можливість нам подумати, що ще ми можемо для себе, один для одного і для нашої країни хорошого зробити.

Нарешті я приїхав до Криму, і тепер відзначатиму Великдень дома, як годиться, зі своєю сім'єю.

Усім українцям я б хотів побажати миру, добра, щастя і надії. На мою думку, Україна має надію на те, що ми разом побудуємо нормальну демократичну країну, яку поважатимуть її громадяни і її сусіди. Для цього всім потрібно буде попрацювати. Якщо кожен докладе до цього руки, ми щасливо житимемо у сильній і шанованій усіма країні.

Якщо глибоко копнути історію свята Великодня, то можна дізнатися, що це свято любові і чоловіків. Це свято дуже любиме всіма християнськими народами. Я думаю, що після Нового року це найсвятіше свято.

Мені страшно повезло, оскільки Великдень уже кілька разів припадає на день народження мого молодшого сина Володимира, якому цього року виповнюється 8 років.

Хочу сказати, що у мене в сім'ї завжди святкували Воскресіння Господнє, жодне релігійне свято не святкували, а Великдень, не дивлячись на те, святили кошик чи не святили, - завжди.

Я хочу побажати українцям, щоб свято Великодня було вічно, щоб наші пра-пра-правнуки також святкували Великдень, тому що тільки традиції можуть змінити людей. Крім того, я бажаю усім чоловікам, щоб і у них діти народжувалися на такі великі свята і щоб вони були схожі на своїх батьків.

Я ставлюся до Великодня з радістю, тому що це свято мого дитинства. Природно, з ранку я постараюся бути у церкві, а потім, як годиться, святкуватиму його у колі сім'ї.

Я б хотів побажати усім людям ставитися один до одного з розумінням, пошаною, вміти чути не тільки себе, але й інших, не нав'язувати свою думку. Я б побажав жити без утисків, насильства і домінування. Тоді в Україні буде свято.

Я атеїст, тому не сприймаю релігійну суть цього свята. Але, з іншого боку, справді - наступає весна. Природа оживає, тому я чудово розумію тих людей, які почали святкувати ці свята, а потім пов'язали їх з християнством.

У цей день люди не працюють, і я працювати не буду. Цього року у мене приємний збіг - у неділю день народження мого старшого сина, тому ми святкуватимемо його день народження.

Скільки себе пам'ятаю, я чекав Воскресіння Христового як батька з пасками. У нас на Житомирщині навіть таке прислів'я ходило, тому що для нас це завжди було велике свято з великими враженнями. І не в останню чергу тому, що можна було спробувати чогось смачненького. Мої батьки дотримувалися посту (в селі завжди дотримувалися посту). Ми жили дуже скромно.

Це було велике свято. Вся сім'я збиралася за святковим столом. Все було прибраним, свіжим. Для мене це було схоже на оновлення життя. Тому від цих свят я чекаю певного оновлення для себе, своєї сім'ї, для країни, яка цього гостро потребує.

На Великдень я піду на службу, після цього поїду до матері моєї дружини, оскільки вона залишилася одна, а потім поїду до своїх батьків.

Я б побажав усім, щоб віра у краще життя реалізувалася для кожної людини і кожної сім'ї. Щоб ми були впевнені в тім, що у нас буде здоров'я, що у наших дітей і внуків теж все буде добре, що кожна сім'я відчує спокій і позбавиться відчуття страху - як завтра вижити, страху перед можливою хворобою і всім невідомим. Хочу побажати, щоб усі ми стали людьми. Сподіваюся, це станеться.

Я збираюся після роботи поїхати з сестрою та зі своєю сім'єю до мами у Полтавську область.

Це сімейне свято, яке нас завжди об'єднує. Як би ми по світах не бігали, але цього дня ми повертаємося до нашого будинку, в якому ми виросли, де поховані всі наші близькі. І вночі ми підемо святити паску до церкви, яка на нашій вулиці колись була, але потім фашисти зробили там концтабір. Туди ще бігала моя мама і кидала нашим солдатам хліб, ризикуючи бути підстріленою. Пізніше храм комуністи розвалили. Зараз молодий священик намагається її відродити, а поки там стоїть простий собі вагончик, і туди ми й підемо святити паску. Зараз я як депутат намагаюся цю церкву відбудувати.

Бажаю завжди пам'ятати, що б не ставалося у житті, що добрі люди й добрі справи ніколи не вмирають, а тільки воскресають. Бог любить добрих людей і чисті серця і душі, тому потрібно про це пам'ятати й вірити в те, що життя прекрасне.

На пасхальні свята я буду в Москві. Тому і Великдень святкуватиму там, паралельно вирішуючи деякі питання.

Я б побажав українцям у це свято всепрощення і примирення. Святе Воскресіння для віруючої людини – ключовий день у році. Цього дня необхідно пробачити один одному, заспокоїтися, зрозуміти, що країна у нас одна. Не дивлячись на те, що всі ми різні, ми всі - брати і сестри. Нам необхідно у цей момент трохи зменшити запал, у тому числі й у політиці, тому що суспільство за політичними симпатіями і антипатіями почало до такого ступеня розділятися, що в одній сім'ї люди перестали розмовляти один з одним. Тому що одні люблять Тимошенко, інші – Ющенка, треті – Януковича, четверті – взагалі нікого. Тому в цій ситуації треба, щоб люди зрозуміли, що це все - наносне, це пил. А найголовніше – це людські стосунки, це люди, які безпосередньо знаходяться поряд з нами і яких ми любимо.

Мені здається, що Великдень і Різдво – це свята, які завжди берегли Україну. Не було у моєму житті такого року, щоб я їх не відзначала. Для слов'янських країн Великдень має особливий сенс. Після Страстей Господніх люди піднялися на вищий ступінь. Ми точно знаємо, що є порятунок. Гасло «Воскрес Христос, воскресне й Україна» багато років рятувало нашу країну.

Згадуючи дитинство, можу сказати, що Великдень – це моє улюблене свято, тому що воно приходить навесні, коли все розцвітає. Моя мама старалася, щоб ми це свято зустрічали в обновках, я була в новому платтячку, черевичках. Тому для мене це свято завжди було дуже приємне.

Десь з о-пів на дванадцяту з суботи на неділю ми йдемо на Пасхальну літургію. Це унікальне дійство, коли відкриваються центральні двері собору, виходить хресний хід, який тричі обходить церкву і проголошує істину: «Христос Воскрес!» Після цього починається велике пасхальне богослужіння, яке триває до половини на четверту ранку. Його треба витримати, і десь після половини богослужіння відчуваєш прилив сил. Кожного разу, коли я буваю на цій службі, я дякую Господу за те, що у мене вистачило сил бути тут. Звичайно, ми готуємо паски, крашанки.

Я б хотіла побажати кожному із нас не втрачати віри у себе і у свої сили. Всі ми маємо унікальний шанс: наше життя і здоров'я. Це все у наших руках. У ці великодні свята мені б хотілося закликати усіх переглянути своє ставлення до сім'ї, зрозуміти, що у кожного в руках унікальна фортеця, маленька держава. Перед Пасхою потрібно навести порядок у своїй сім'ї для того, щоб після Пасхи вона стала ще сильніша і запрацювала на повну потужність.

Я святкуватиму, як завжди. Ввечері підемо до церкви, відстоїмо ніч служби, а вранці – додому. Ми підемо до храму в Запоріжжі, у спорудженні якого я також брав участь.

Взагалі для мене це свято – найкращі, солодкі і приємні спогади про дитинство: весна, тепленько, всі веселі й радісні.

У цей святковий день я бажаю всім читачам ForUm’у міцного здоров'я, веселого, святкового настрою на цілий, хоч і високосний, 2008 рік, щоб вас не полишало почуття гумору й упевненості в тім, що ми – сильна, велика, могутня нація, і що ми все подолаємо.

У нас після розвалу Радянського Союзу з'явилося багато кон'юнктурників, які були великими атеїстами, а тут раптом стали віруючими, хоча частина з них навіть неправильно молиться. Я себе не відношу до кон'юнктурників ані у вірі, ані в політиці, ані в житті і скептично до них ставлюся. Але я з найглибшою пошаною ставлюся до тих людей, які насправді віруючі. Як нормальна людина я відзначатиму це свято у колі сім'ї.

Проте для мене найсвятіше свято – 9 травня. Я його ставлю на перше місце з усіх свят.

Я б побажав українцям, насамперед, здоров'я, миру, добра, стабільного і спокійного життя.

О 6-ій в неділю ми всією сім'єю підемо до церкви на службу, а десь об 11-ій годині всі сядемо за сімейний стіл: я, діти, батьки дружини. А після обіду ми поїдемо до моїх батьків у Карпати.

Хочу побажати українцям у це велике свято щасливої долі, щоб бажання і мрії про прекрасну країну Україну збулися, щоб ми жили як цивілізована нація… І, звичайно, здоров'я, щастя і достатку.

Я святкуватиму Великдень із сім'єю, з батьками дружини, які живуть у невеликому селищі Вінницької області. Там є церква, якій багато років, якщо я не помиляюся, мало не 150. Тому святкуватиму у сімейному колі без суєти, галасу і демонстрацій.

Хочу побажати вашим читачам, щоб помисли у це свято і після нього були якнайкращими. Найголовніше, щоб вони ставали такими ж чистими справами. Тому що проблема України впродовж багатьох століть – це часто благі наміри, проте огидна їх реалізація у практичному житті. Я хотів би побажати, щоб цього не було.

Святкуватиму, як і всі нормальні люди. Я розумію, що у частини народу є його велика православна віра, що це великі традиції народу. У мене буде паска на столі, крашанки. Я обов'язково поїду до Севастополя на Херсонес, де буваю щорічно, щоб якось доторкнутися до великої історії того, як князь Володимир прийняв хрещення, і як потім воно пішло по Русі-матінці.

Побажав би українцям, щоб, як мінімум, Юля з Вітею не чудили хоч на свята, не робили всякі прес-конференції або погроми у фондах держмайна. Побажав би, щоб все-таки пасхальні свята нас навертали до миру, добра і, звичайно, до творення.