Призначати правила гри і ритуали – це право Президента. Якщо Ющенку подобається той або інший ритуал, він може його встановити. Глава держави має право видати указ про те, щоб витирали ноги перед тим, як входить у Секретаріат. Цей ритуал виконуватиметься. Китайці говорять про те, що незаконно робити ритуали політикою. У нашій же ситуації нічого страшного не буде в тому, якщо губернатори питатимуть дозволу Президента перед тим, як проводити якусь важливу зустріч.

Звичайно, будь-які кроки Тимошенко і Ющенка розглядатимуться в контексті їх суперництва. Юлія Володимирівна часто намагається грати на випередження, провокуючи Президента на ті або інші різкі заяви або кроки. Напевно, з її боку слід чекати відповідь на дію Президента в їдкій, різкій формі. Будуть і інші спроби розхитати нервову систему Ющенка.

Подібні заяви ще раз доводять, що Президент виступає проти створення реально діючої структури виконавчої влади. Це ще раз говорить про те, що обласні адміністрації повинні бути скасовані. Це абсолютно непотрібний і неефективний інститут, який підзвітний виключно Президенту і функції якого, виходячи з діючої Конституції, істотно урізані. Мова йде про те, що Ющенко призначає в регіони своїх намісників, які обслуговують виключно його інтереси. Нічого позитивного для регіонів ці люди не роблять. Цей інститут себе вичерпав, це зайве навантаження на платників податків у плані зарплати. Крім, того, обласні адміністрації є джерелом корупції в Україні.

Що стосується боротьби за впливи, то в «помаранчевому» таборі вже перемогла Юлія Тимошенко. Я думаю, що велика частина губернаторів, які планують залишитися при владі, або відкрито, або таємно навели мости з командою прем'єр-міністра і вже співпрацюють з нею.

Для реалізації указу Презенту потрібно відкрити окремий департамент у Секретаріаті Президента з прийому губернаторів щодо відряджень. Губернаторам, які збираються у відрядження, потрібно здавати свої документи, розписуватися і брати дозвіл з'явитися у Кабінет міністрів. Дозвіл цей повинен бути обгрунтований цілою текою документів. Звичайно, губернатори стоятимуть у черзі, оскільки у відрядження вони їздять часто.

Створити такий департамент реально, оскільки фінансування Секретаріату набагато більше, ніж Кабміну. Потрібно не більше ста чоловік для того, щоб губернатори могли швидко отримувати дозвіл відвідати Кабмін і оформити свої відрядження.

Якщо серйозно, то в цій ситуації губернатори стали заручниками авантюрної гри з боку Секретаріату Президента. Багато губернаторів змушені будуть захворіти у цей час, тому що вони не зможуть нормально виконувати свої функції, не погоджуючи свої дії з Кабінетом міністрів. Зрозуміло, що не може бути 25 маленьких Кабмінів в областях. Губернатори не можуть діяти ізольовано від центральної влади.

Така ситуація може негативно вплинути на територіальну, політичну й адміністративну цілісність держави. Таким рішенням Президент провокує «регіоналізацію» України. Цей випадок можна назвати адміністративним самодурством.

У цьому питанні, як, наприклад, у питанні Фонду Держмайна чи Закону «Про Кабінет міністрів України», немає можливості окреслити рамки компромісу. Не може бути нав'язане рішення тільки однією стороною. З тієї миті, як Тимошенко заявила про те, що вона не виконуватиме незаконні укази й іншим не дасть це робити, стало ясно, що компроміс буде з урахуванням інтересів сторін. Абсолютно ясно, що уряд не може працювати без можливості запросити губернаторів на свій розсуд. Ця передумова має бути закріплена у Конституції та відповідних законах, але сьогодні Верховна Рада не готова за неї проголосувати. Я думаю, ще до відпусток якийсь компроміс з основних питань буде досягнутий, у тому числі й щодо губернаторів, інакше буде заблоковано функціонування виконавчої влади.

Кількість проблем, які виникатимуть у Тимошенко, буде прямо пропорціональна кількостям проблем, які виникатимуть у Ющенка та його оточення. З кожним днем клубок проблем росте, і щоб він не завалив їх обох, вони будуть змушені зустрітися і домовитися з основних питань.

Тут можна виділити дві складові. З одного боку, дії Президента можна охарактеризувати як правові, оскільки указ дійсно існує. З правової точки зору все легітимно і логічно. З іншого боку, для всіх очевидно, що це черговий виток запеклої війни між Ющенком і Тимошенко. Це яскраве бажання Президента поставити прем'єра на місце і показати, що губернаторами керує не вона.

Я думаю, слід чекати дій Тимошенко у відповідь. Як ми пам'ятаємо, завжди за «жовтими» картками Президента слідували «червоні» картки від прем'єра. Щось подібне буде і зараз. Тимошенко через Міністерство фінансів, підпорядковане їй, може дати зрозуміти губернаторам, що вони сильно залежать від уряду в плані виділення бюджетних коштів у регіони і термінів їх виділення. Напевно, послідує публічний випад у бік Банкової.

Указ Президента про узгодження губернаторами своїх відряджень приймався раніше. Зараз губернаторам тільки нагадали про це. Наразі це виглядає як продовження протистояння між Секретаріатом Президента і Кабінетом міністрів. Враховуючи те, що керівники обласних державних адміністрацій призначаються і знімаються за поданням Кабінету міністрів і є частиною виконавчої влади, тут необхідна процедура, яка б враховувала інтереси як Президента, так і уряду. Не можна розірвати місцеву владу між Секретаріатом і Кабміном. Це було б не на користь держави. Було б некоректно, якби уряд позбувся усіх важелів впливу на місцеву владу. Тоді вся система виконавчої влади буде недієздатна.

«Холодна війна» між Ющенком і Тимошенко триває з січня місяця. Останнім часом ми все частіше спостерігаємо спалахи «гарячої війни». Остання заява з боку Президента – це сигнал прем'єру про те, що вона не має впливу на місцеву владу і не зможе реалізувати свої рішення щодо приватизації без згоди Президента. Тут йде не просто гра у пісочниці «хто головний», це гра навколо таких питань, як конституційний процес, питань, пов'язаних із законодавчим порядком денним. Зараз Ющенко змушує Тимошенко йти на поступки.

Крім заяви Безсмертного, вчора прозвучала ще одна заява Балоги. Якщо у першому випадку уряду дорікається недотримання правових процедур, пов'язаних із запрошенням на нараду чиновників, то у другому ставиться серйозніше питання: про стан справ у коаліції. У цьому тексті дається дуже жорстка оцінка виконанню коаліційного договору. За великим рахунком, глава Секретаріату в цьому документі дав зрозуміти, що угода не виконується, а значить, раз не реалізується програмний документ, то коаліція як така не існує, тому що вона не діє.

На мій погляд, обидві заяви переслідують одну мету – вони пов'язані з оцінкою діяльності коаліції та уряду, як таких, що діють за межами певних політичних договорів і процедур, на підставі яких взагалі можлива співпраця парламентської більшості та КМУ. Тому, здавалося б, різні теми, але мета одна.

Проблема не стільки у тім, що уряд не дотримується рішень Президента, пов'язаних з процедурою виклику чиновників, а в тім, що ця заява стала публічною. Якби йшлося, наприклад, про пікнік, дні народження когось із міністрів, і на цій підставі запрошувалися губернатори, напевно, цей докір був би доречний. Але ж мова йде про захід, який знаходиться у компетенції і повноваженнях Кабміну, про легітимну нараду уряду, який керує усією виконавчою вертикаллю. Це взагалі-то обов'язок представників цієї вертикалі працювати з Кабміном, звітувати, отримувати вказівки і так далі. А як інакше?!

Публічність надає цій усій банальній, рядовій ситуації значення великої політики. Фактично вустами Безсмертного Президент докоряє уряду в незалежній і неузгодженій політиці, що реалізовується через такого роду наради. Я думаю, це не загострення. Воно дуже часто пов'язане з одужанням, а тут ми маємо справу з незворотним ходом хвороби, коли навіть процедурні проблеми перетворюються на предмет великої політичної гри.

Підбиваючи підсумки, я думаю, що все це схоже на підготовку демонтажу коаліції й уряду. Аргументи звучать тепер уже по-іншому - як політичні, а не як докори та альтернативні рішення.