Що стосується заяв Лужкова, то їм дано досить адекватну оцінку від представників фактично всіх провідних українських партій, включаючи і Партію регіонів. Досить стримана або негативна оцінка дана навіть у Росії. Зараз, виходячи з того, як на експертному рівні дискутується це питання, можна зробити висновок, що, як мінімум, у Росії не підтримують на рівні експертних кіл тактику і тональність, обрану Лужковим. Є навіть висновки про те, що це внутрішньополітична російська гра для того, щоб не дати можливість Президентові Росії грати з чистого листа на цьому напрямі.

Що стосується офіційної позиції України, вона була досить жорсткою і, я думаю, адекватною, тому що було відповідне попередження. Такі дії за своєю суттю провокативні, їх необхідно припиняти.

Не було сьогодні підтримки заявам, які граничать з тим, що ставлять під сумнів територіальну цілісність України. Не було підтримки на рівні Президента, прем'єра Росії. Тому це питання не варто перебільшувати, але і недооцінювати теж не слід.

Мабуть, у зв'язку з тим, що існує така проблема, сьогодні, 16 травня, ці питання розглядатимуться на засіданні РНБО.

Я думаю, чергова хвиля персон нон-грата, піднята нашими властями, велика дурість. Людина приїжджає, у неї є свої погляди. Треба з людиною сперечатися, а не забороняти їй в'їзд. Така неадекватна реакція на слова Лужкова запустила серію дипломатично неприємностей.

Річ у тім, що Каськів – це незрівняна з Лужковим фігура. Думаю, можна чекати заборони на в'їзд в РФ і для більш серйозних людей з України. Варто було нашому керівництву подумати про свою політику.

Цей сигнал дає поганий старт відносин з новим Президентом Росії. Поки не розібралися з новою системою влади в РФ, з Україною особливих справ не буде. Думаю, не пройде і півроку, як ми відчуємо нові лінії формування російського ставлення до України. Поки що їхні контури неясні, але вони залежатимуть від української політики.

Я не бачу чогось нового і незвичайного у заяві Лужкова. Цю позицію він озвучує регулярно, майже щоразу, коли буває у Криму. Ця позиція відповідає його світогляду і поглядам на кримську проблему і Севастополь. Я не шукав би тут якогось сенсу чи провокації. Інша справа, що це сталося майже відразу після інавгурації нового Президента Росії, коли і в Україні, і в РФ оцінюють варіанти подальшого розвитку відносин. Це сталося через місяць після Бухарестського саміту, який був драматичним як для Росії, так і для України. Тема ця залишається однією з головних больових точок українсько-російських відносин. Природно, на цьому тлі політичної напруженості заява Лужкова, яку у звичайних умовах можна сприймати спокійно, була сприйнята гостріше: зокрема, московського мера оголосили персоною нон-грата.

Йдеться про заклики відмовитися від Великого договору. Цю позицію озвучували ще напередодні Бухарестського саміту в Держдумі Росії. Схоже, це одна з тактичних ліній, які використовують для тиску на Україну, щоб змусити її відмовитися від євроатлантичних планів. На мій погляд, мова поки йде про психологічний і політичний тиск, а не про реальні плани розірвати договір. Це було б дуже необдуманим і ризикованим рішенням. Така радикальна заява виражає думку Лужкова і близьких до нього людей, але не є офіційною позицією РФ.

Я неодноразово говорив про те, що недружні дії України стосовно Росії, такі як вступ в НАТО, неминуче призведуть до реакції у відповідь. Дійсно, коли підписувався договір про дружбу з Росією, Севастополь був визнаний РФ територією України, виходячи з того, що Україна є дружньою державою. Оскільки Україна останні кілька років порушувала Великий договір, природно, в РФ почалися розмови про те, що цей договір потрібно денонсувати.

Денонсація договору може призвести до претензій Росії на Севастополь, оскільки юридично він був містом союзного значення, і Росія як правонаступниця СРСР може на нього претендувати. Звичайно, це викличе напруженість у наших відносинах, дестабілізацію ситуації в Криму. Хочу підкреслити, що дії Росії є відповіддю на недружні дії українського уряду.

Що стосується заборони Лужкову відвідувати Україну, то цей скандал має дві сторони. Дійсно, коли політик сусідньої держави пред'являє територіальні претензії до країни, оголосити його персоною нон-грата - це нормальний крок. Але у даному разі не треба забувати, що під заявою Лужкова є юридичне обгрунтування. Такі дії України не сприяють нормальним відносинам з РФ і можуть посилити цю ситуацію.

Що стосується того, що Каськіва не пустили до Росії, – це реакція у відповідь. Згідно з міждержавною практикою, держава, політика якої оголосили персоною нон-грата, зобов'язана відреагувати симетрично. Те, що до Росії не пустили всього лише Каськіва, це досить м'яка реакція.

Очевидно, що Росія підігріватиме ситуацію для того, щоб вплинути на внутрішньополітичну ситуацію в Україні та поставити під сумнів територіальну цілісність нашої країни. Це спроба провокацією перевести зовнішню напруженість на внутрішню.

Що стосується наступних кроків, то російська Дума може зробити якісь заяви щодо Севастополя. Потрібно розуміти, то Дума знаходиться у ручному управлінні прем'єр-міністром. Тому вона може максимально оперативно ухвалювати рішення. Як тільки виникне потрібний для Росії момент, буде ухвалено рішення, яке може поставити під питання двосторонню співпрацю України і РФ.

Відносно денонсації двосторонньої угоди (що могло б дати привід повернутися до питання приналежності Україні Севастополя), це дуже важко з погляду міжнародної ситуації. Я думаю, Європейський союз і НАТО у цьому питанні будуть на боці України. Для Росії це буде важко, тому РФ не йде на серйозні кроки.

Швидше за все, буде риторика, використання внутрішньої напруженості в Україні для того, щоб понизити дієздатність нашої країни. Буде спроба ерозії державності у Криму, підривання авторитету країни, підігрів сепаратистських настроїв.