Тимошенко і Ющенко вступили у передвиборчі перегони президентських виборів 2009 року. Своїм листуванням Президент прагне показати, що Тимошенко нікчемна, а вона у свою чергу хоче довести, що Ющенку не можна довіряти.

У Президента більше можливостей, тому він нанизує негатив на Тимошенко. Прийде час, і він скаже, що багато разів звертався до неї офіційно, але все безрезультатно. За логікою і етикою службових стосунків вони могли б домовитися і вирішити питання у кулуарах, але їм це не потрібно.

Більшість претензій Президента на адресу прем'єра справедлива, але вибрана форма абсолютно не підходить.

Листування – це не тільки політична технологія, але і демонстрація якогось політичного і особового охолоджування. Коли люди, знаходячись поряд, вважають за краще переписуватися, значить, їм не дуже хочеться зустрічатися. Одна справа приватна зустріч, інша справа, публічне листування, яке є сигналом суспільству. Це інформаційна кампанія, а не спроба діалогу.

Це все одно, що переписуватися для когось третього. Тимошенко і Ющенко ведуть своєрідний письмовий роман для читача. Це ще один індикатор того, що не все гаразд у коаліції. Швидше за все, обидві сторони чекають зручного моменту для того, щоб перейти від публічного листування до традиційної публічної війни.

Все це листування розраховане на відвертість і на те, що епістолярний жанр повинен стати частиною нинішньої української політики. Що стосується конкретних листів, то це елемент масштабних воєн між Ющенком і Тимошенко. Всі розуміють, що написане пером не вирубаєш сокирою. У даній ситуації ці листи – це констатація фактів, зважена позиція, яку не можна відкликати і сказати, що нас неправильно зрозуміли. Перейшовши до листів, наші політики вирішили грати по-великому, спалюючи мости, не залишаючи жодних шансів на узгодження позицій або примирення.

Слід нагадати, що при прем'єрові Януковичу йшла боротьба за владні повноваження, а зараз йде влада взагалі. Це дві великі різниці. Якщо Янукович хотів розширення своїх повноважень, але не претендував на те, щоб прибрати Президента з посади або замінити його, то зараз йде боротьба за те, хто реально правитиме країною.

У 2005 році були також серйозні звинувачення з боку Президента Ющенка у бік команди прем'єра Тимошенко і навпаки. Для цивілізованих країн це неприпустимо. Можливо, зараз ця перестрілка здійснюється гостріше, хоча в серпні 2005 року Олександр Зінченко звинуватив усе президентське оточення в корупції. Очевидно, він озвучував не свою думку. Такі взаємини між цими людьми сприймаються ними, як нормальні.

Ну не люблять Ющенко і Тимошенко один одного. Можливо, у них з'являється алергія, погіршується здоров'я після індивідуальних зустрічей. Їм легко спілкуватися через листи.

Зустрітися і домовитися легко, якщо не враховувати того, що Президент і прем'єр звичайні люди. У кожного з них є хороші і погані риси. Юлія Володимирівна довго говорила про те, що вона все стерпить, і не відповідатиме. Тиждень тому, ми запропонували в цей понеділок зібрати коаліцію на зустріч з Президентом і прем'єром. Юлія Володимирівна прийшла, але Віктор Ющенко не з'явився для розмови з нами.

Була вже одна рада на Банковій, коли зібралася БЮТ, НУ-НС. Була Юлія Тимошенко, але Президента знову не було. Потрібно робити висновки про те, хто не хоче проводити подібні зустрічі.

У даному випадку, напевно, потрібно звернутися до сексопатології. Наважуся припустити, що подібний прояв називається садомазохізмом, коли людина отримує фізичне задоволення від того, що люди, які з нею працюють, морально постійно тикають її обличчям у бруд.

Те, що відбувається між Ющенком і Тимошенко, – це боротьба на взаємне знищення. Це боротьба комах.

Я думаю, цей факт має, як медаль, дві сторони. Те, що люди знають про це листування, говорить про те, що у нас є демократичне суспільство, в якому люди проінформовані про конфлікти і суперечності. Було б гірше, якби ми цього не знали.

Інше питання, чи потрібно бути присутнім на приготуванні якогось блюда, коли ти в гостях? Очевидно, поважаючи гостей, їх рідко запрошують на кухню не тому, що це таємниця, а тому, що це праця. Виключення можна зробити, якщо гості самі хочуть стежити за приготуванням блюда, боячись, що туди можуть підсипати отруту. Це рівень недовіри. Мені здається, що в даних відносинах присутня саме недовіра. Для того, щоб не бути крайнім, цей конфлікт, який міг би бути робочим моментом, переноситься в публічну сферу.

У чому криється така недовіра? Причина в тому, що Віктор Ющенко і Юлія Володимирівна – це ідеологічно різні люди. Ющенко – правоцентрист, «риночник», Тимошенко – адміністратор, лівоцентрист. Ці речі ніколи не можуть бути узгоджені. Стиль узурпації Тимошенко неприємний Ющенку, оскільки прем'єр не хоче з кимось радитися і шукати компроміс.

Ми повинні розуміти, що у Президента і прем'єра своя дорога. Юлія Володимирівна хоче побудувати країну, яка за своєю формою дуже нагадує нинішню Росію або Білорусь. Ющенко хоче будувати країну європейської демократії. Ющенко вважає, що суспільство повинне динамічно мінятися і тому готовий говорить навіть про непопулярні речі. Тимошенко вважає, що потрібно їхати на хвилі популізму.

І в Ющенка, і в Тимошенко є помилки, але вони в цьому протистоянні тільки збільшуються. Коли є конфлікт, дуже важко подолати емоції.

Листування між Ющенком і Тимошенко говорить про відсутність етики і безвідповідальності. Це мені нагадує те, як козаки писали лист турецькому султанові.

Абсолютно очевидно, що Тимошенко залишилося «жити» в політичному сенсі два тижні. Її кращий дружок Віктор Ющенко замахлює її в своїх обіймах, тому що у балогиній «барлозі» їм двом уже не місце. Навіть те, що Тимошенко вручили індульгенцію на два тижні, говорить про те, що їй дали програти на виборах мерів зі своїм мовчазним громовідводом, що не знає ніякої мови, Турчиновим. Після цього її «страчують» на призначеній раді РНБО.

Те, що на етапі видворення Тимошенко з Кабміну, Ющенко з Балогою переможуть. Але на президентських виборах вона їм відповість по повній схемі.

Тут все очевидно. Коли метою комунікації між політиками є не досягнення домовленостей або якихось компромісів, а демонстрація позиції, тоді люди переписуються, інформація пропонується витоками в пресу. Для всіх повинно бути очевидно, що це звучить як «я добиватися чогось не хочу, і домовлятися не буду. Я тільки хочу сказати, що конкретна людина погана, а людина хороша». Сенс тільки в цьому.

У політиці завжди є дві складові. Перша складова – це публічна політика. Друга складова – це політика «за кулісами» або ж тіньова. Тіньова складова присутня завжди, і має на увазі те, що політики збираються і до чогось домовляються. Зараз позиції визначені. Ясно, що Ющенко не має наміру з Тимошенко ні про що домовлятися. Він хоче її знищити. Обмін листуванням демонструє збирання інформаційних ресурсів для ліквідації супротивника.

Я вважаю, що всі мости спалені. На цьому полі повинен залишитися хтось один.