Перебування чи неперебування Чорноморського флоту на території нашої країни ніяк не впливає на обороноздатність України. Більше того, Чорноморський флот є дестабілізуючим чинником, завдяки якому російська сторона має посилені можливості щодо дестабілізації обстановки в Україні, формування проросійських настроїв і навіть потенційного введенню в дію силового варіанту впливу на Україну.

Те, що сьогодні відбувається в дискусії навколо флоту, мало б початися як мінімум рік-півтора тому. Наш центр виступав за створення робочої українсько-російської групи, яка займалася б підготовкою організаційних заходів щодо виведення Чорноморського флоту з території України. За нашими оцінками, фізичне виведення флоту може зайняти від 2-3 років. Разом з підготовкою – від 4-7 років.

Якщо взяти до уваги недавній коментар командувача Чорноморського флоту про те, що це питання потрібно порушувати після 2017 року, то така позиція свідчить про те, що російська сторона не бажає конструктивно підходити до розв’язання цієї проблеми. Згідно з двосторонньою угодою, Росія має дуже обмежені можливості для маневру, тому намагається чинити тиск і демонструє те, що вона здатна затягнути ситуацію з виведенням флоту. Якщо до 2015-1016 років ніяких реальних дій і заходів з підготовки не відбудеться, ми зіткнемося з ситуацією, коли фізично буде неможливо вивести Чорноморський флот. Той указ, який видав Глава української держави, направлений на вирішення соціальних питань. Не секрет, що сьогодні значна частина севастопольців (за оцінками експертів приблизно 25 тисяч чоловік) задіяна в інфраструктурі Чорноморського флоту. Необхідно вжити заходів щодо забезпечення їх роботою, попередженню напруженості, при тому, що російська сторона потурбувалася про те, аби створити у регіоні проросійські настрої.

Поштовхом розвитку ситуації стала деструктивна позиція російської влади стосовно прийняття Україною ПДЧ. Другий момент пов'язаний із заявою Лужкова і самого Путіна. У відповідь реакцією був указ Ющенка про підготовку до виведення флоту. Нічого, щоб суперечило двосторонній угоді, я в цій заяві не бачу. На мій погляд, ця ситуація буде конструктивною, якщо вдасться залучити російську сторону в діалог і взаємодію з підготовки до виведення флоту у 2017 році.

Зараз є дуже різні трактування тієї частини указу, яка стосується Чорноморського флоту РФ. Насправді не йдеться про негайне виведення Чорноморського флоту або бажання України денонсувати чинну угоду. Йдеться про певні додаткові процедури, які необхідні для спокійної підготовки виконання двосторонньої угоди з РФ.

Українська сторона вже передала відповідний меморандум російській стороні. Звичайно, це вирішується у рамках двосторонніх угод і міжнародного права, але Україні самій треба готуватися до 2017 року спокійно. Потрібно розробити відповідні документи, стратегію, яка стосується соціальних, економічних питань Севастополя, перепрофілювати інфраструктури. Абсолютно зрозуміле бажання ввести процес у нормальні нормативні рамки.

Ті, хто намагається інтерпретувати це як спробу вже сьогодні вивести Чорноморський флот, не мають рації. Це перекручування фактів. Для мене як експерта існує питання, наскільки закон України може регулювати цю ситуацію. Я думаю, що двостороннє рішення. Закон може бути прийнятий, він буде потрібний для підготовки самій Україні.

Що стосується механізмів виведення, повинна бути додаткова двостороння угода. Росія поки що не хоче йти на таку угоду, аргументуючи це тим, що ще є достатньо часу. Здається, що часу досить, але хочу нагадати, база – це не тільки кораблі, але десятки тисяч озброєних людей, техніка, яка вимагає не тільки нового місця дислокації, але і вирішення військових і соціальних питань. Судячи з усього, Росія поки що зберігає надію на пролонгацію угоди після 2017 року або на максимальне затягування питання. В останньому випадку після 2017 року буде потрібно ще не один рік для того, щоб виконати двосторонню угоду, але вже з порушенням терміну.

Я не виключаю того, що Російський флот може залишитися у Криму і після 2017 року. Абсолютно очевидно, що на той час пан Ющенко не представлятиме нашу країну у міжнародних відносинах. Зараз у Криму проводиться ініціатива щодо того, щоб Російський флот залишався там і надалі. Абсолютно очевидно, що цей флот є чинником стабілізації у цьому регіоні. Він вирішує проблеми, які не може вирішити український флот, адже у найближчі 20-30 років сучасного флоту в України у цьому регіоні не буде.

Ми знаємо, які фінансові вкладення робляться у місто Севастополь, скільки людей працює на об'єктах, які належать Чорноморському флоту. Позбавити їх сьогодні можливостей заробітку – це недалекоглядна політика.

Це один із прикладів, коли позиція Віктора Ющенка абсолютно правильна. Проблема Чорноморського флоту вирішена вже десять років тому, коли були зроблені домовленості про завершення перебування флоту РФ на території України у 2017 році. На жаль, до цього моменту українська влада не робила чітких кроків щодо створення механізму виведення флоту. Повинна бути ініціатива з боку України, а Росія повинна створити графік.

Чорноморський флот РФ – це колосальні людські та технічні ресурси. Їх не можна вивезти за півроку. Підготовка повинна починатися уже зараз. Ображатися на таку позицію нелогічно. Ми не повинні забувати, що у процесі виведення флоту не повинні потерпіти ні російська, ні українська сторони. Це означає, що у процесі має відбуватися перекваліфікація робочого персоналу. На це потрібні роки.

Дуже шкода, що РФ відмовляється від своїх міжнародних зобов'язань. Важко коментувати це питання, коли російське МЗС говорить про передчасність таких розмов.

Це черговий крок української влади на загострення відносин з Росією. За дев'ять років до того, як закінчується термін угоди, можна порушувати такі питання тільки з провокаційною метою. Питання про продовження чи непродовження перебування Чорноморського флоту в Україні вирішуватиме не нинішній Президент, не нинішній уряд і не нинішній парламент. Немає ніякого сенсу розглядати зараз це питання.

На жаль, наразі влада, зазнаючи провалів у всіх напрямах, своїми рідкісними діями намагається добитися чергової хвилі уваги до себе, або ж намагається знову показати Заходу свою позицію.

Я вважаю, це той випадок, коли обидві сторони не мають рації по суті. Зараз діє договір про дружбу і співпрацю, у рамках якого діє домовленість щодо Чорноморському флоту. Готувати термінові документи за дев'ять років до завершення дії договору немає глибокого сенсу. Було б логічніше доручити уряду підготуватися до перепідписання договору. Те, що Президент використовує конфліктне питання, виглядає як політиканство і як неадекватна реакція на заяву пана Лужкова у Криму. Таким чином, ми маємо унікальну ситуацію взаємної провокації. Спочатку російський політик наговорив дурниць, у відповідь українське керівництво робить такий же радикальний крок, пов'язаний з Чорноморським флотом. Але і заяви російської сторони зараз виглядають такими ж неадекватними.

Не буде продовження перебування Чорноморського флоту після 2017 року, але немає і необхідності за дев'ять років до завершення чинної угоди форсувати проблеми. Я вважаю, зараз потрібно вимагати від Президента і уряду завершення підготовки до перепідписання договору, що є гарантією продовження партнерських відносини.

На мій погляд, це питання розглядати не рано. Ми знаємо, з якими труднощами відбувається виведення російських військових баз, як це було у Придністров'ї, як це зараз відбувається в Абхазії, де війська РФ перебувають без дозволу Грузії. На переговори потрібно йти зараз, тому що, якщо почати ці переговори у 2017 році, Росія буде обгрунтовувати продовження свого перебування у Криму технічними причинами. Для того щоб цих технічних причин не виникло, Україна починає говорити про це заздалегідь.

Крім того, Україна демонструє послідовність своєї політики у цьому питанні. Це питання розглядалося і під час президентства Кучми, і президентства Ющенка, і під час різних урядів. Українська держава стабільно ставиться до того, що після 2017 року Конституція забороняє перебування на нашій території будь-яких військових баз.

Думаю, така тенденція збережеться у нашій політиці, і будь-який патріотичний уряд наполягатиме на неможливості подальшого перебування на території нашої країни флоту РФ. Є ще і психологічний момент. Росії доведеться миритися з тим, що вона піде з Криму, оскільки перебування її флоту на термін триваліший, ніж передбачено двосторонніми договорами, матиме негативні наслідки для РФ, у тому числі й фінансового характеру.