Я вважаю, що нема чого домішувати до інциденту з дочкою Тимошенко політику. Так само як і ні до чого було ганяти сина Президента кілька років тому, щоб повідомити всю країну, яка у нього модель телефону, з якими дівчатками він зустрічається. Це ж природно, коли хлопчик зустрічається з дівчатками. Добре, що не з хлопчиками.

Коли б'ють по дітях політиків, то це може означати тільки те, що вже не залишилося нічого, ніякої зачіпки до політика або більш-менш вагомого аргументу.

Інше питання, якщо діти політиків все-таки скоюють злочини. Очевидно, що закон повинен бути не просто один для всіх, але його виконання повинна у першу чергу демонструвати політична еліта.

Те, що Женя Тимошенко з чоловіком потрапила в ситуацію, яка трапляється практично з усіма, це не політичне питання. Це просто використання цієї ситуації проти конкретного політика. Я не підтримую роздування скандалу, але утримати його неможливо.

У мене також була проблема із старшим сином. Це не було злочином, але випадок використовувався пресою. Люди, які мене не знали, думали, що я ходжу з рогами. Тоді і проти Івана Драча був використаний його власний син, щоб підірвати його авторитет й імідж.

Наша міліція – це те, чому не завжди можна довіряти. З моїм помічником також трапився інцидент, коли його зупинили працівники ДАІ, і почали робити якісь зауваження. Він попросив міліціонерів говорити з ним державною мовою. На що міліціонери повалили його на землю і одягнули наручники. Є міліціонери з характером, які люблять надягати наручники.

Це напад на лідера мого блоку для того, щоб показати, яка погана у неї дочка.

Діти політиків – це такі ж громадяни, як і всі решта. Вони повинні так само підкорятися усім вимогам і законам.

Інцидент з Євгенією Тимошенко трапився в тому районі, де я колись був прокурором. Там зараз зробили пішохідні зони. Той, хто приїхав уперше в місто, думає, що там можна їздити. Насправді, там можна тільки ходити. Я, чотири рази депутат і колишній прокурор того району, не дозволяю собі їздити по пішохідних зонах на автомобілі.

Я вважаю, що хоча діти політиків звичайні громадяни, вони повинні озиратися на своїх батьків і робити все, щоб ніде не кинути на них тінь. Адже на їхніх батьках лежить велика відповідальність.

Ми пам'ятаємо ті скандали, які були у багатьох «зоряних» дітей, включаючи і сина Президента. Але чи є ситуація в Україні незвичайною? Ні. Ми всі чуємо, що відбувається з родичами Клінтона, в королівському сімействі Великої Британії і так далі. Скрізь є якісь проблеми. Зрозуміло, що преса хоче розглянути ці питання, тому що вони цікаві суспільству. Тому ми повинні розробити свою формулу відношення до таких інцидентів: вони є приватними, але повинні привертати увагу громадськості. Батькам не повинно бути соромно за дітей так само, як дітям за батьків.

Ми розуміємо, що діти за батьків не відповідають, як і батьки не відповідають за дітей. Проте публічність політика зобов'язує його проводити профілактичні бесіди зі своїми дітьми. Діти у свою чергу, якщо вони поважають своїх батьків і розуміють, що вони отримують чималі дивіденди від політичного статусу їхніх батьків, повинні утримуватися від вчинків, які компрометують їхніх батьків.

З погляду закону, Тимошенко не відповідає за свою дочку, а дочка не відповідає за матір, хоча дочка активно бере участь у кампанії по створенню позитивного іміджу для своєї матері. Тепер вона спрацювала негативним чином. Я думаю, вона усвідомлювала, що робить, але запаморочення від успіху завжди б'є не тільки в голову, але і по голові.

Мене дуже сильно турбує і обурює те, що всю провину перекидають на міліціонерів. Мій колега уже звернувся з відповідним запитом у МВС для того, щоб йому дали всі матеріали для перевірки цього інциденту. Хоча я чудово розумію, що МВС уже відрапортувалося про те, що у всьому винні працівники міліції. Тут зрозуміло, чиї інтереси відпрацьовує пан Луценко. Це найнеприємніше, що є в цій історії.

Це питання не зовсім політичне, але й не суто особисте. Це питання моральне й етичне. Коли та або інша людина стає політиком, вона йде на те, що її життя буде більш публічним, на очах у громадськості і ЗМІ. Коли людина свідомо йде в політику, вона дає добро на те, що про неї громадськість знатиме більше, ніж про будь-яку іншу людину. Звичайно ж, це стосується і сім'ї політика.

Я не думаю, що потрібно роздувати політичні пристрасті навколо інциденту, що стався в Одесі, але ми не можемо сказати, що ЗМІ не мають права розібратися в тому, що там дійсно відбулося. Я не знаю усіх тонкощів і деталей. Очевидно, зараз усе буде зроблено так, що винними будуть виключно міліціонери. Якби там були діти якоїсь вчительки або лікаря, то зовсім по-іншому поводилися б і Луценко, і Міністерство внутрішніх справ.

Мені здається, що діти політиків повинні відчувати більшу відповідальність, ніж їхні однолітки, тому що вони викликають більший інтерес у громадськості. Я думаю, їхня поведінка повинна бути бездоганною.

Я думаю, чим вищий рівень суспільного положення людини в суспільстві, тим коректніше повинні поводитися діти, тому що на них дивляться і беруть приклад. На цих дітей звертають увагу, перш за все, однолітки. Багато чого вони переймають. Дорослі ж можуть використовувати це в політичних спекуляціях.

Якщо діти знаменитих батьків показуватимуть культуру, письменність, ерудицію, ввічливість, повагу до старших, тоді молодь перейматиме це хороше. Я сам викладав у вузі і знаю, що часто у підростаючого покоління є свої кумири. Якщо діти, яким багато дозволено, демонструватимуть неповагу і невихованість, діти з менш забезпечених сімей, вбиратимуть гірше.

Діти знаменитостей або «золота молодь» несуть відповідальність не тільки за свої вчинки, але ще й за той негативний резонанс, який мають їхні дії у молодіжному середовищі.

Це політичне і етичне питання з величезним суспільним резонансом, на жаль, як правило, негативним. Діти таких осіб на позитив не здатні. Але щоб поводитися зухвало, порушувати закони, бути замішаним у невідповідних справах – це будь ласка.

Пора б «прем’єрші» усвідомити, що для її дітей рівень байкерів – це не рівень. І її зятю пора було б зав'язувати з байкерством.

У мене пуританський підхід до виховання дітей. Я зі своїх чад три шкури деру: щоб вони не робили, і де б не були, вони повинні пам'ятати про те, що вони носять прізвище Грач, і відповідно поводилися.