Скачок цін на газ буде, оскільки він відбувається і в Європі. Інша справа, що для європейських країн у процентному співвідношенні цей скачок не такий великий, як для України. Були домовленості і попереднього, і нинішнього уряду про те, що ціни на газ мають збільшуватися поступово. Думаю, це поступове зростання буде обумовлюватися виключно політичними питаннями. Чи буде Україна висувати вимоги до Росії після вступу до СОТ, чи розглядатиметься питання про базування Чорноморського флоту РФ у Криму, стане визначальним у поведінці Росії на переговорах.

Те, що «Газпром» пояснює підвищення цін на газ тим, що азіатські постачальники теж підвищують ціни, не витримує критики. У «Газпрому» є власний газ, який він може продавати за будь-якою ціною.

Я думаю, українська економіка зуміє пристосуватися до нових цін, але населення не зуміє цього зробити. Підвищення квартплати у два з половиною рази призведе до неплатежів за комунальні послуги. Компенсація втрат населення можлива шляхом бюджетних дотацій. З одного боку, це буде велике навантаження на бюджет, а з іншого, я не знаю, як подібні дотації можуть бути розглянуті у рамках СОТ.

Промисловості буде неприємне підвищення цін на газ, але частка собівартості газу не така вже і велика. Крупні підприємства зможуть за рахунок енергозберігаючих технологій зменшити цей негативний вплив. Для цього їм потрібно кілька років.

Не варто забувати, що економіка України наразі перебуває у передкризовому стані, що обумовлює і подорожчання кредитних ресурсів. За якийсь час промисловість зможе адаптуватися, але залишається відкритим питання, за який саме час.

Звичайно, для України було б зручніше отримати перехідний період, а не миттєво перейти на європейські ціни. Що стосується реалій, складно говорити, чи піде Росія на це відстрочення, чи ж нові ціни на газ будуть введені для України з першого січня 2009 року. Тут є багато чинників, не тільки економічних, але і внутрішньополітичних. Це стосується українсько-російських відносин, відносин усередині російського керівництва: Медведєв-Путін.

Те, що стрибок цін на газ з наступного року буде, я впевнений, але ступінь його різкості поки що не можна передбачити. Поживемо, побачимо.

Якщо Юлія Володимирівна заявить, що Чорноморський флот після 2017 року залишається назавжди в Севастополі, якщо вона з Віктором Андрійовичем заявлять, що НАТО нам не товариш, і що вони поважатимуть історію, не підніматимуть на щит неофашизм, тоді відстрочення в 3-4 роки перехідного періоду на інші ціни на газ можливе. Якщо Тимошенко думає, що вона як завжди крутанула хвостиком і всіх обдурила, то з Росією ця справа не пройде. Тому нехай не бреше.

Зараз Тимошенко напустила туман. Головне упускається за дужки, але перше січня вже не за горами, тому нехай думає, як поводитися далі.

Нічого нового в заявах Тимошенко і Путіна немає. Ще кілька місяців тому тодішнє керівництво Газпрому заявляло про те, що Україна буде вимушена працювати за новими цінами на газ. Але підвищення буде поетапним. Це пов'язувалося з вимогою азіатських виробників підвищувати ціни на газ з поступовим доведенням їх до рівня європейської ціни, мінус вартість транзиту. Питання полягало тільки в тому, яким буде цей термін і як будуть прораховані ці етапи.

Для України зараз важливіше вирішити, хто з українських політиків зможе гарантувати стабільності цієї схеми. Адже це не тільки економічна, але і політична схема. Якщо Україна буде реалізувати доктрину транзитного союзу, це серйозно торкнеться інтересів Росії, яка є монополістом на викуп і постачання азіатського газу, і вплине на клімат відносин. Якщо Україна повернеться до вигіднішої політики співпраці з країнами виробниками, то можливий триваліший перехідний період, більш зважена і понижена ціна. Поки що, враховуючи заявлені пріоритети з боку Ющенка, нам світить дуже жорсткий і короткий перехідний період.

На мій погляд, український уряд на чолі з Тимошенко не отримав ніяких преференцій у Москві. Крім особистих компліментів усе решта жорстко й прагматично. Путін не здав ні п'яді російської «геополітичної землі». Це говорить про те, що Росія поки що визначає, з ким з політичних груп України їй співпрацювати.

Росія і Європа домовилися про досить дивну формулу встановлення ціни на газ. У газу немає ринкової ціни. Існує спеціальна формула, яка прирівнює енергетичні властивості газу до інших енергетичних продуктів: вугілля, нафти. За цією формулою ціна на газ сьогодні на кордоні Чехії-Німеччини дійсно складає близько 400 доларів. У нас фактично ціна на імпортований газ для кінцевого споживача трохи більша, ніж 280 доларів за тисячу кубів.

Скажу парадоксальну річ. Нам сьогодні вигідне встановлення цін на газ на європейському рівні. В Україні існує ситуація, яка породжує раз на рік нового мільярдера. Найбільше число багатющих людей у нас створюється в секторі експорту металу і хімії. Той, хто виробляє метал, отримує здешевлене вугілля і газ для виробництва. Кінцева продукція поступає на світовий ринок за світовими цінами. Виникає різниця між чинниками витрат і прибутковістю. Через це відбувається перерозподіл доходів суспільства у бік небагатьох людей. Від цього втрачається внутрішня конкурентоспроможність. Виробництвам не потрібно покращувати продуктивність і підвищувати зарплати робочим. Їх усіх влаштовує.

Висока ціна на енергоносії дозволяє робити якісні зміни в економіці, підвищувати соціальні програми, збільшувати продуктивність праці, якість продукції.

Ці три-чотири роки відстрочення (Путін говорив про п'ять років) ми з толком використаємо і підготуємося.

Заява Тимошенко не відповідає дійсності. Ціни на газ з нового року будуть близько 400 доларів і більше. Це відомо усім, крім Юлії Володимирівни. Гарантією того, що ціни на газ були б не європейські з нового року, а Росія дала б нам можливість адаптованого входження в ці ціни протягом 3-4 років – це наша відмова від ПДЧ.

Якби наші керівники країни публічно заявили про те, що ніякого ПДЧ не буде до референдуму, то у вересні ми б домовилися з Росією про ціну на газ, і чотири роки це питання не піднімалося. Якби ми ще сказали, що готові розглянути питання про пролонгацію російського флоту, це було б ще плюсом на нашу користь, і перехідний період для України міг би затягнутися років на 15.

Тимошенко була права в одному, що ціна на газ у 400 доларів і більше перетворить половину нашої промисловості в кладовища.

Домовитися з Росією можна. Зараз м'яч на нашій території. Від того, як ми «зафутболимо» цей м'яч, і залежатиме, чи буде у нас ціна на газ 400 доларів з нового року, чи ми дістанемо можливість адаптувати нашу промисловість.

Єдиної європейської ціни на газ не існує. Сам цей термін неточний. Йдеться про ціни, які відрізняються від пільгових. Їх Україна з 2005 року вже не бачить. Епоха низької ціни на газ закінчилася раз і назавжди. Її не буде, хто б не був у владі. Це пов'язано не тільки з позицією Росії, але і зі світовими тенденціями, адже ціни на нафту постійно ростуть, а це автоматично веде до підвищення цін на газ. На це також впливає позиція азіатських держав, які підвищують ціни на енергоносії.

Ні для кого не секрет, що з 2009 року ціна на газ виросте. Питання в тому, наскільки. Це залежить виключно від позиції азіатських країн. Але, питання, яке найбільше хвилює Україну – це підписання довгострокової угоди щодо постачання газу. Саме ця угода з'явиться восени, не раніше вересня-жовтня. Воно визначить, якою буде ціна, як вона буде рости, і коли Україна вийде на рівень наших українських країн-сусідів. Я не думаю, що потрібно панікувати і кидатися в крайності. Необхідно розуміти, що ціна на газ буде рости, і це неминуче.