Прийняти бюджет – це не настільки велика проблема, не настільки надприродне завдання, яке стоїть перед урядом. Фактично, були скоректовані макропоказники. До речі, це потрібно було зробити вже давно, але вся справа, по суті, блокувалася неробочим станом Верховної Ради.

Був врахований новий прогноз інфляції, адже 9,6% інфляції з попереднього варіанту - це просто нереальний показник, який був пробитий вже у перші чотири місяці. Реальний темп зростання економіки вони залишили на тому ж рівні, просто підтягли інфляцію вгору – до 15,9%, збільшили експорт та імпорт, за рахунок чого отримали, і це очевидно, додатковий приріст бюджетних доходів. А додаткові гроші були направлені, в основному, на збільшення соціальних стандартів.

Це цілком здійснима модель бюджету.

У представленому законопроекті щодо внесення змін до бюджету на поточний рік присутні достатньо збалансовані та чіткі принципи. Це потрібно визнати. Також потрібно врахувати, що у невеликому співвідношенні, але, все-таки, росте податкове навантаження, - це перше, що варто зауважити. По-друге, що стосується інших показників, ми бачимо, що значною мірою зростають надходження від ПДВ. З одного боку, можна зробити попередню оцінку, що це пов'язано зі збільшенням об'єму імпорту в Україну, але з іншого, напевно, є сенс послухати, що говорить прем'єр про поліпшення адміністрування податкових платежів. Тут, звичайно, важливу роль грає те, що була скасована вексельна форма розрахунку на кордоні. Всі вище перелічені чинники сприяють збільшенню наповнення прибуткової частини бюджету.

Також цікавим є той факт, що фактично не торкнулися позицій, пов'язаних з мобілізацією грошових коштів за рахунок проведення приватизації. Тобто цих позицій ми не бачимо. Збільшення, яке відбувається у прибутковій частині бюджету, виникає від податкових, більшою мірою, і неподаткових платежів.

Що ж до узгодження макроекономічних показників, то, згідно з українським законодавством і бюджетним кодексом, ця місія покладена на два міністерства – економіки і фінансів, а уряд повинен розробляти ці макроекономічні показники, але вносити їх перед тим, як формується закон про бюджет на той чи інший рік.

Що стосується того, що макропоказники не були узгоджені з НБУ... Це, здається, не зовсім правильне декларування. Ми бачили неодноразові зустрічі, які проводилися главою уряду і главою НБУ. Їх було кілька, тому процес узгодження мав місце.

Якщо говорити про остаточні дані, то, як мені здається, те, що ми сьогодні бачимо у проекті закону, не можна назвати остаточними узгодженими макропоказниками: певні статті та показники якоюсь мірою будуть змінені по ходу ухвалення цього закону. Може, навіть у цей момент відбуваються остаточні консультації і узгодження між КМУ і НБУ.

Прийнятий урядом у суботу документ, мені здається, таким, у якому міститься певна економічна логіка, - це потрібно визнати.

Але що ж до долі цього документа у парламенті, то тут потрібно взяти до уваги вирішальний політичний чинник, який і вплине на ухвалення рішення про те, чи відхилити цей законопроект, чи прийняти його в цілому. Тут політики більше, ніж будь-чого. Мені здається, що в коаліції немає достатньої кількості голосів, щоб прийняти його без урахування голосів з інших фракцій.

Щойно комітет отримав ці зміни до бюджету. Я ще не встигла вивчити ці документи детально, але, наскільки я розумію, ніяких особливих зрушень, які можна було б чекати з погляду розвитку української економіки, немає. Наприклад, фінансування Академії медичних наук України скорочене, причому скорочені кошти, які повинні йти на нові наукові розробки у сфері медицини. Україна їх потребує: у нас дуже багато людей, змушених виїжджати лікуватися за кордон. Ми наполягаємо на тому, щоб здійснювалися медичні наукові розробки і купувалося необхідне устаткування, але, на жаль, у бюджеті я не бачу якихось позитивних зрушень у цьому напрямі. Скоріше, навпаки.

Я не знаю, наскільки правильно погоджувати бюджетні зміни з Президентом. Адже це зовсім інша сфера діяльності. Але з Нацбанком – безумовно. Кожен закон про бюджет будується на певних прогнозах, тобто наскільки правильно в основу бюджету будуть покладені цифри розвитку економіки, настільки можна буде бути впевненим, що цей бюджет буде виконаним. Саме тому мене насторожує, що уряд представив бюджетні зміни, грунтуючись на тих макропоказниках, на яких він наполягає, і не зважаючи на зауваження НБУ.

Тимошенко постійно підкреслює, що вона не відповідає за фінансову систему. Формально, так. Дійсно, НБУ відокремлений від Кабміну, він працює незалежно. Мене дивує, що уряд Тимошенко, сформований більшістю у парламенті, і керівництво НБУ, яке підтримує цю ж більшість, не проводять спільну і узгоджену фінансову та економічну політику. Тут неузгоджених дій бути не може, тому що це може означати тільки те, що макропоказники, які спочатку закладені у закон про бюджет, – надумані. А це означає, що тих цифр у реальному житті ми не отримаємо, і не буде тих коштів, щоб профінансувати соціальні програми. Це абсолютно неприпустимо, проте у нас в Україні все це спостерігається. Я вважаю, що це говорить про невміння уряду працювати з Нацбанком і з суміжними структурами.

Звичайно, треба приймати поправки до бюджету, але пані Тимошенко повинна була подати ці поправки до 1 березня. Якби вона це зробила, то, напевно, не було б такого сплеску цін, інфляції та інших негативних явищ, які ударили передусім по економіці і соціальній сфері. Своїми абсолютно непрофесійними дилетантськими рішеннями цей уряд угробив експортний потенціал країни, який, по суті, дає 50% ВВП. Це, по-перше.

Друге питання – чи потрібно приймати той бюджет, який зараз намагається дати Тимошенко, чи ні? Навіть члени уряду відмовляються коментувати цей бюджет: вони, як дідько від ладану, як від якоїсь прокази, дистанціюються від питання про те, чи влаштовує їхню галузь бюджет, що подається. З них і слова не витягнеш. Чому? Тому що бюджет – провальний для країни. Він тільки влаштовує Тимошенко як майбутнього кандидата в президенти, як лідера БЮТ у разі дострокових парламентських виборів, оскільки з'являється можливість підвести під себе фінансовий ресурс. У цьому бюджеті закладений чисто корпоративний інтерес. Якщо міністри бояться говорити про бюджет, значить, країні він точно не потрібний. Він зробить тільки гірше.

І Стельмах, розумна людина, професіонал з професіоналів бачить, що цей бюджет – бюджет катастрофи, тому він і відмовляється ставити під ним свій підпис. Крім того, фахівці в Адміністрації Президента і сам Віктор Андрійович (адже він не тільки політик, але й професійний фінансист, фахівець у банківській сфері вищого класу) не бачать перспективи в такому бюджеті. Це, мені здається, чергова спроба уряду замилити очі, протягнути щось під себе.

Поправки до бюджету приймати потрібно. «Регіонали» зараз формують свої серйозні поправки. До речі, є рішення Конституційного суду, яке зобов'язує ті близько ста законів, які вони припинили, відновити. Якщо ці закони будуть вмонтовані в бюджетну систему, тоді «Регіони» ухвалять рішення про голосування, і тоді бюджет буде для країни, а не для БЮТ.

Ось це незадоволеність бюджетом і з боку Президента, і Нацбанку, і ПР, і навіть міністрів говорить про те, що сам уряд не професійний, напевно, він робив цей бюджет під певне політичне замовлення. Тому не треба ставити віз попереду коня - спочатку потрібно поставити питання про звіт уряду, заслухати його і дати йому належну оцінку. Може, після цього звіту нові бюджетні поправки робитиме новий уряд.

Я думаю, що цей бюджет має всі шанси, щоб пройти в парламенті. Він соціально орієнтований. Як правильно сказала прем'єр, цей бюджет – тест на перевірку дійсних інтересів різних політичних сил: політичні сили, які не голосуватимуть за бюджет, тим самим голосуватимуть проти громадян України.

Цим бюджетом з 1 вересня вводиться третій етап єдиної тарифної мережі розрядів і коефіцієнтів по зарплаті працівників бюджетної сфери, передбачені кошти на підвищення прожиткового мінімуму (1,5 млрд. гривень), на збільшення грошового забезпечення військовослужбовців (1млрд. гривень), на заходи для переходу на контрактну службу в армії (900 млн.), на компенсації знецінених внесків Ощадбанку (1,5 млрд.), на виплати Пенсійного фонду (4 млрд.), на будівництво житла для військовослужбовців (200 млн.), на розвиток мережі і утримання автомобільних доріг (1,2 млрд.), на соціально-економічний розвиток (400 млн.), а також вперше вводиться субвенція на соціально-економічний розвиток малих міст, міст районного значення (1млрд.) і так далі Це якраз ті зміни, яких чекає країна і буде абсолютно безвідповідально, якщо хтось з представників парламентських політсил не підтримає ці зміни з якоїсь демагогічної причини.

Я вважаю, що будь-який бюджет повинен бути соціально направленим. Нічого страшного у цьому немає.

Щодо звинувачень Секретаріату Президента з приводу соціальної спрямованості бюджету, я хотів би звернути увагу на те, що уряд Тимошенко пішов назустріч практично усім примхам Секретаріату: виділив 160 млн. на споруду пам'ятника жертвам Голодомору у Києві (це не рахуючи подібних меморіалів в областях, на які виділені десятки мільйонів.), 40 млн. – на споруду пам'ятника війську, яке під керівництвом гетьмана Івана Виговського брало участь у Конотопській битві, ще 24 млн. – на проведення комплексу робіт щодо споруди пам'ятника Івану Мазепі і Карлу ХІІ і так далі. Десятки мільйонів гривень, які можна було б направити на соціальні виплати, на вимогу Секретаріату прямують на… споруди пам'ятників, на питання, які «не горять»… В країні є проблеми серйозніші.

Напевно, Секретаріат був би задоволений, якби ті фінансові кошти, які зараз Кабмін направляє на соціальні виплати і ремонт доріг, були направлені на Батурин або на споруду навіть не пам'ятника Мазепі, а цілого меморіального комплексу, або на будівництво чергової резиденції Президента. Але я сумніваюся, що це дійсно потрібно країні.

Хоча було сказано, що новий бюджет був переданий у Верховну Раду ще в суботу, але до мене він, принаймні, ще не приходив, тому нічого поки про нього сказати не можу. Зараз 11.00, але ніякого бюджету у парламентський бюджетний комітет не поступало.

Але хочу сказати, що голосування по бюджету швидше буде політичним, ніж економічним.

Усе-таки згідно із законом уряд не повинен узгоджувати бюджет з Президентом. Саме уряд відповідає за виконавчу владу і за стан справ в економіці, а не Президент. Тому його подібні вимоги виглядають, як мінімум, дивно.

Що стосується Нацбанку, то я думаю, що якісь консультації з ним були. Тому говорити про те, що уряд ніяк не контактує з Нацбанком, - це неправильно.

Єдине зауваження до бюджету Кабміну – це рівень інфляції. Той рівень інфляції, згідно з яким перерахували новий бюджет, абсолютно нереальний. І те, що є сезонне гальмування інфляції, зовсім не означає, що восени не буде сплеску цін. Тому я думаю, що рівень інфляції повинен складати не менше 20%, а не 15,9%, як написали в бюджеті.

Я думаю, що в умовах політичної боротьби неузгодження і незадоволення Президента бюджетом може перешкодити його прийняти. Хоча тут дуже багато що буде залежаии від того, як проголосують опозиційні фракції.