Я вважаю, що заслужено отримую кожну копійку.

Я не приховую, що є народні депутати, які ніколи не з'являються у парламенті. Візьмемо, наприклад, Ріната Ахметова, якого ніколи немає у ВРУ, і зрозуміло, що ніяка зарплата йому не потрібна. Тому питання справедливості - хто за що отримує заробітну плату - дуже специфічне.

Чи врятує країну, якщо Ахметов перестане отримувати зарплату? Реально ні. На його місці міг би бути інтелектуал, який би займався законотворчістю, щодня ходив на засідання парламенту, брав участь у роботі комітетів і робочих груп, тоді б був ефект. Тому треба говорити не про те, що б було, якби якийсь окремий депутат не отримував заробітну плату, а про те, яка відповідальність політичних сил, які таких депутатів беруть до себе у списки. Так, у Ріната Ахметова великий бізнес. І, напевно, не залишати його ні на хвилину - це нормальне явище. Але навіщо така людина у парламенті? Тоді підтверджується теза, що люди сюди приходять за одним – за посвідкою народного депутата. Мені здається, наша країна у такому стані, що у нас немає права тримати таких депутатів, тому що нам потрібна щоденна, копітка робота. На жаль, такою роботою, судячи з аналізу, займається тільки 20% нардепів. Хтось із депутатів сидить, тільки натискає кнопку і голосує, не подавши жодного законопроекту до парламенту. Наприклад, брат Віктора Андрійовича Ющенка.

Зарплата не є коефіцієнтом роботи депутата, тому що не прив'язана, наприклад, до об'єму годин. Вона прив'язана до того, що депутат взагалі існує. Ось це - проблема. Можливо, якби вона була прив'язана до коефіцієнта корисної дії депутата, тоді б щось змінилося.

Я не вважаю, що сьогодні депутати отримують надзарплати. Я, працюючи приватним адвокатом, більше заробляв, ніж зараз, як депутат.

Коли ми працюємо у сесійному залі, «вісімку» ставить голова ВРУ або глава фракції. Якщо йдеться про роботу в комітетах, то це - повноваження голови комітету.

Я б не говорив про справедливість отримання зарплати, коли трибуна парламенту заблокована. Тому що, якщо йдеться про комітети, то особисто я вважаю, що це набагато складніша робота, ніж просто сидіти у сесійному залі. Адже основна робота парламенту відбувається саме там.

От як у світі працює парламентаризм? 90% справ вирішується на рівні комітетів, а у сесійному залі засідання проходять рідко і вкрай ефективно. А у нас спотворена логіка. Документи не допрацьовуються і «кидаються» у сесійний зал.

Мені б не хотілося зараз захищати парламентаріїв, тому що, дійсно, більшість із них є ледарями і неробами, але є велика кількість людей, які ефективно працюють, у тому числі й у комітетах.

Для боротьби з ледарями і прогульниками є тільки один шлях – не включати їх до списку партій. Інших методів боротьби з парламентаріями насправді немає. Тому що якихось важелів, які б позбавляли їх мандатів або якимсь чином обмежували їх повноваження, немає. Є розпорядження голови ВРУ, яке передбачає, що у разі, якщо людина не з'являється на сесійних засіданнях, не ходить на комітети і не бере активної участі у роботі парламенту, то її просто не платиться зарплата. До речі, у бухгалтерії парламенту можуть сказати, що таких депутатів дуже багато. Більше того, є парламентарії, які просто не беруть заробітну плату, і вона повертається до держбюджету. Тому що тут є такі люди, для яких вистояти у черзі за мізерною, як для них, зарплатою, було б просто соромно. Оскільки той об'єм заробітної плати, який наднебесний для більшості українців, для них - це один смачний обід у престижному ресторані. Ці депутати дуже відомі. Подивіться перші 50 позицій рейтингу найбагатших людей України.

Коли роботу парламенту заблоковано, нам продовжують давати заробітну плату. Але мені соромно її отримувати. Мені взагалі соромно перед народом за зіпсований потужний потенціал наукових, технічних, організаційних спрямувань, які є в сесійному залі. Ці можливості просто кудись пропали.

Як можна боротися з таким явищем? Ми могли б зайти в президію парламенту, набити їм морди і викинути їх звідти. Вони, напевно, цього б і хотіли. Але це не той шлях. Єдиний правильний демократичний шлях – це слово виборця. Якщо йому подобається такий безлад, бедлам, то, будь ласка, нехай далі голосує за ту силу, яка один раз уже розпустила парламент.

Ми вже у п'ятому скликанні робили заходи, коли «помаранчевим» не платили зарплату, коли вони не ходили на роботу. Але все одно вони знали, що бос сказав, значить, потрібно саме так і поступати. Тому повернення до подібного методу не допоможе.

Зарплата нараховується, виходячи з того, чи розписався депутат вранці і увечері. Але, мені здається, це розпорядження не виконується. Я не пам'ятаю, щоб коли я пропустив день, це відобразилося б на моїй зарплаті.

Наприклад, Ахметова у цьому скликанні я бачив тільки один раз – під час ухвалення присяги. Мені розповідали, що він перерахував свою зарплату на користь якихось дитячих садків, але коли дійшло до справи, виявилось, що там нічого не нараховано, тому що він не ходив до парламенту. І все таки, це стимулює депутатів, вони не забувають розписуватися.

Я прийшов до висновку, що в парламенті є більше п'ятдесяти чоловік, яким не потрібна зарплата. Вони можуть за нею не ходити, тому що це для них копійки. Один член БЮТ розповів мені, що він не ходить за зарплатою, тому що переписав одну її частину на підтримку дитячої установи, а другу на онкологічний центр. Є багато депутатів, для яких гроші, як категорія, вже не існують, їх і так достатньо. Вони не думають про зарплату. Вони думають іншими цифрами.

Коли мені пропонували хабар у десять мільйонів доларів, я сказав, що для мене що десять, що п'ять мільйонів не мають значення, тому що це абстрактні цифри, я таких грошей ніколи не бачив. На жаль, ми не поставили заслін буржуазії перед парламентськими місцями. Тому і відбувається зрада, корупція, перехід з фракції у фракцію. Буржуазія мислить категоріями великого капіталу. Депутати діляться на тих, хто вважає, що за все вкрадене в країні потрібно розрахуватися, і на тих, хто вважає, що розраховуватися з народом не потрібно.

Мені складно оцінити, наскільки змінюється зарплата, коли ти не відвідуєш засідання Верховної Ради, тому що я прагну їх не пропускати. Востаннє я серйозно пропускав засідання під час подій 2001 і 2004 років. У 2001 році я багато часу проводив у роз'їздах по мітингах, а наприкінці 2004 року просто не міг потрапити фізично до парламенту, оскільки він був заблокований зовні.

Наскільки мені відомо, для нарахування зарплати потрібний підпис у відомості. Карткова реєстрація служить тільки для двох речей – це фіксація кворуму в залі Верховної Ради, який часто буває липовим. Ця інформація вивішується на сайті парламенту. Дані про відвідуваність абсолютно фальшиві. Підпис ставиться особисто, хоча я допускаю, що там також можуть бути певні порушення. Але, наскільки мені відомо, підписи збирають нормальні працівники Верховної Ради, які не дозволять комусь іншому ставити підпис за відсутнього нардепа. Після цього голова комітету підписує відомість, у якій чітко зафіксована відвідуваність. Ці документи йдуть у бухгалтерію. Яким чином віднімається зарплата за окремі дні, я не знаю.

Зараз зарплата народного депутата складає близько 15 тисяч гривень. Чи вистачає це? Як кому. Є люди, які звикли обідати за двадцять тисяч гривень. Якщо в Києві є такі ресторани, значить, є і люди, які звикли витрачати там гроші. Особисто для мене зарплати більш, ніж достатньо. Частина грошей йде на те, що просять у мене виборці. Хоча до цього я відношуся дуже обережно, тому що дуже часто листи з проханням матеріальної підтримки є елементарним шахрайством.

До шостого скликання велися спеціальні табелі. Коли була робота в комітетах, ці табелі заповнювалися в профільних комітетах. Коли я приходив на пленарне засідання, то розписувався в такому ж табелі. Коли проходило вечірнє засідання о 16.00, я також розписувався. Після цього комітети подавали відомості на підпис спікеру, по ним нараховувалася зарплата.

У шостому скликанні через постійне блокування роботи парламенту, за ініціативою Яценюка зарплата не нараховується в ті дні, коли депутат не поставив підпис, тобто не присутній на пленарному засіданні. Звичайно, ця система недосконала, тому що багато депутатів опинилися не на своєму місці.

Сьогодні я прийшов на роботу, зареєстрував два законопроекти і підготував виступ про ситуацію в цукровій області. Але трибуна знову заблокована. Хто не повинен отримувати зарплату, я чи БЮТ? До мене приїхали виборці з Уманського району. Я розглядаю документи, які вони мені привезли. Після цього о 12.00 у мене зустріч у комітеті по законопроекту, який повинен розглядатися у другому читанні.

Сенс не в тому, отримує чи не отримує депутат зарплату, а в тому, чи робить він роботу. Понад 50 депутатів у нашому парламенті не гідні того, щоб бути депутатами.

Порядок такий, що депутат повинен двічі реєструватися своїм підписом у парламенті, незалежно від картки. Адже картка може бути у Верховній Раді, а ви будете у Вашингтоні. Повинен бути особистий підпис депутата. Якщо його немає, за цей день депутату не нараховують заробітну плату. За таким же принципом оцінюється і робота в комітетах Верховної Ради, обов'язково повинен бути підпис.

Що стосується тих днів, коли робота припиняється достроково, як сьогодні, то депутати все одно працюють. Наприклад, я зараз у стінах парламенту, працюю над проектом закону.