На жаль, сьогодні стан виконання посольствами країн ЄС угоди про спрощений візовий режим не завжди задовільний. Питання про стан виконання Угод між Україною і Європейською Співдружністю про реадмісію громадян і про спрощення оформлення віз, було першим на порядку денному недавнього засідання Комітету, на якому були присутні представники Міністерства закордонних справ України, Служби безпеки України, посольств держав-членів Європейського Союзу в Україні. Адже виконання угоди про спрощений візовий режим є важливим питанням у практичній площині співпраці між Україною і Європейською Співдружністю.

Проте, сьогодні не завжди громадяни України відчувають реальне спрощення в процедурі оформлення віз. На жаль, ми вимушені констатувати, що імплементація Угоди відбувається з порушеннями з боку посольських і консульських установ окремих країн-членів ЄС, які виявляються, зокрема, в перевищенні встановленої суми візового збору в 35 євро, у використанні послуг фірми-посередника (ст. 6 Угод); перевищенні термінів розгляду візових клопотань (ст.7 Угоди); вимозі додаткових документів для підтвердження мети поїздки (ст. 4 Угоди); проблемах для власників дипломатичних паспортів при проходженні паспортного контролю в міжнародних аеропортах держав-членів ЄС (ст.10 Угоди); ухиленні від надання мотивації рішення про відмову у видачі візи (відповідна Декларація Європейської комісії до Угоди); відсутності нормального доступу до механізмів та інформації про процедуру оформлення віз (відповідна Декларація Європейської Співдружності до Угоди).

Також необхідно визнати, що до цих пір є випадки некоректного, а часом принизливого ставлення з боку співробітників посольських або консульських установ окремих країн-членів ЄС до громадян України, які звертаються з клопотанням щодо оформлення візи, а також з боку представників органів влади окремих країн-членів ЄС до громадян України, які знаходяться в цих країнах.

Громадяни України повинні на практиці відчувати спрощення в процедурі оформлення віз, а також повинні відчувати повагу і захищеність. Тому питання виконання Угоди між Україною і Європейською Співдружністю про реадмісію громадян і Угоди про спрощення оформлення віз - повинні бути на постійному контролі профільних Міністерств і предметом переговорів між Україною і країнами ЄС.

Ми розуміємо, що центри по заповненню віз якоюсь мірою полегшують механізм отримання візи. Але проблема в тому, що фактично це представництва іноземних посольств, але вони не є іноземними державами. Ми зараз говоримо з іноземними посольствами про те, що якщо є формальна ціна візи, то вона такою і повинна залишатися. І якщо вони хочуть, щоб ці центри існували, то повинні платити ці посольства, а не громадяни України. Тому що українці, виходить, платять двічі.

Допустимо, Бельгія створила такий центр, тоді він повинен безкоштовно працювати для наших громадян, тому що він – частина механізму по отриманню шенгенської візи.

Ми на комітеті завжди виступаємо за те, що Україна повинна вести інтенсивніші переговори про безвізовий режим.

У цілому, деякі механізми отримання віз почали працювати ще гірше після того, як ми підписали угоду з ЄС і ратифікували її. Зараз, наприклад, стало важче отримати візу в екстрених випадках.

Останні двадцять років я працюю на дипломатичній службі. У мене поки не було випадків, коли б мені відмовили у візі. Але були випадки, коли деякі країни, коли я був членом делегації високого рівня, пропонували мені зробити відбитки пальців. Це при тому, що для отримання візи в ці країни не потрібно було цього робити. Я відмовлявся.

У комітет поступили ряд зауважень з цього приводу. Ми на декількох засіданнях їх розглядали. Більш того, ми запрошували на засідання комітету послів Німеччини і Польщі, тому що по цих країнах було найбільше скарг, і дуже жорстко з ними поговорили. Нам відповіли, що, коли будуть конкретні приклади того, що некоректно поводяться в посольствах, то вони на це реагуватимуть. За великим рахунком, їхня аргументація зводилася до того, що найчастіше це не політика посольства, а окремих клерків. Посли пообіцяли, що робитимуть максимальні заходи, щоб українці не вдавалися до принижень у посольствах. Такі профілактичні розмови на сьогодні є єдиним механізмом, який може використовувати наш комітет, щоб нівелювати подібну проблему.

Звичайно, кардинально це питання можна вирішити тільки зміною законодавства. Відомо, що однією з вимог розширеної угоди з ЄС є або зняття, або спрощення візового режиму. Повністю проблему може зняти тільки законодавство і міжнародні угоди. Проте, МЗС також повинне відреагувати на ситуацію, що склалася.

Мені особисто не відмовляли в наданні візи. Крім того, коли я став депутатом, кілька разів відкривав візу. Це був, звичайно, довгостроковий процес, але кінцевої відмови я ніколи не отримував.

Якщо говорити про те, що взамін ухвалення закону про реадмісію нам обіцяли пільговий візовий режим, то ми свою частину зобов'язання виконали, а Європейський союз свою – ні. Я озвучив свою позицію з цього питання на комітеті - якщо немає офіційної позиції МЗС України, то я як народний депутат запропонував переглянути наше рішення і скасувати ратифікацію реадмісії. Чому ми повинні йти їм на поступки, а натомість не отримувати нічого?!

Нас запевняли, що закон про реадмісію і пільговий візовий режим взаємозв'язані. Але, виходить, що ми виконали зобов'язання, а ЄС цього не робить. Причому не тільки у плані надання пільгового режиму, але і у фінансуванні цього прийнятого закону.

Якщо не буде жорсткої позиції МЗС з цього питання, то я буду це сприймати як здачу інтересів нашої країни Міністерством закордонних справ.

Мені ніколи не відмовляли в отриманні візи. Щоправда, я особливо і не їжджу закордон. Виїжджав один раз до Греції, але у мене проблем ніяких не виникало. Це було по лінії парламенту, тому і не могли відмовити.

Згідно з угодою про спрощення візового режиму, сторони зобов'язані надавати пояснення про причину відмови у візі. Хоча вона і не жорстка, оскільки є пункти, які можна по-різному трактувати. Це формула рекомендаційного характеру. Тобто, Євросоюз рекомендує країнам-членам давати пояснення у разі відмови і, відповідно, радить внести правки до законодавства, тому що це питання законодавчої бази окремих країн-членів ЄС, а не його у цілому.

Деякі країни надають пояснення вже давно, а деякі тільки зараз впроваджують цю практику. Проте, я вважаю, головною проблемою є те, що ці пояснення носять формальний характер. Фактично у законодавстві відповідної країни прописано, скажімо, десять варіантів, які можуть стати причинами у відмові отримання візи. Заявникові найчастіше просто ставлять галочку напроти тієї формальної відмови, яка фактично мало що пояснює. Наприклад, недостатньо доказів з приводу наміру заявника повернутися до України по завершенню терміну дії візи. Зрозуміло, що такі речі трактуються абсолютно суб'єктивно. Оскільки ніде немає вичерпного переліку, що можна вважати таким доказом, а що – ні. Тому якщо надають таку відповідь, то, по суті, це означає відсутність пояснення.

Крім того, поширеним поясненням є недоведеність мети поїздки. Як правило, це пишуть у тих випадках, коли запрошення викликає якісь сумніви. Третій варіант – недостатньо фінансових коштів для забезпечення поїздки. Я назвав три типові причини, які вказують. Хоча зрозуміло, що в усіх цих трьох випадках відсутній об'єктивний критерій.

Безумовно, всі ці перераховані випадки стануть предметом обговорення на спільному комітеті експертів «Україна-ЄС», який провів перше ознайомлювальне засідання у квітні, а наступне проведе у вересні. Українська сторона має намір оприлюднити на ньому всі факти, які свідчать про недосконале виконання угоди між Україною і Євросоюзом і взагалі стосовно правил надання віз. Відповідним чином українська сторона добиватиметься зміни ситуації через дипломатичні і політичні механізми.

Звичайно, Євросоюз має право на свою візову політику. Але з погляду інтересів України, вона має бути максимально сприятлива для українських громадян. Поки що нам не вдалося цього досягти у ході переговорів з ЄС. З'явилися тільки спрощені умови отримання візи для окремих категорій громадян. Але для всього населення цього поки не зроблено.

Мені здається, що Євросоюз робить помилку, оскільки українці – це хороші працівники не тільки фізичної, але і розумової праці. Тобто замість українських працівників, та і туристів теж, ЄС схильний запрошувати представників традиційних або багатьох мусульманських країн, які раніше були колоніями Європи.

Україна – потенційно достатньо впливова і критично важлива для Євросоюзу країна. Тому, звичайно, лобіювання з боку офіційних державних органів у цьому питанні могло б мати свій результат. Хоча не треба переоцінювати ступінь цього впливу. ЄС – складна структура, якій властивий високий рівень бюрократії і в якій важко ухвалюються рішення. Тому ця бюрократична «машина» не рухається так просто. Проте, тим не менше, активна політика України може дати свій результат.

Не тільки наш комітет реагуватиме на цю ситуацію, але і всі зовнішньополітичні відомства України. Тому що це, правда, неподобство, коли найбільший міграційний рух українських громадян, які їдуть відпочити (оскільки зараз ділової активності не спостерігається), не може здійснюватися.

Проблема в тому, що потрібно якнайшвидше підписати посилену угоду між Україною і Європейським Союзом. Як тільки вона буде підписана і ратифікована, то відразу зміниться стан справ і в посольствах інших країн в Україні. Наш комітет зараз відпрацьовує всі складові, щоб ця угода була ратифікована якнайскоріше.

Якщо чесно, мені жодного разу не відмовили у візі. Але були випадки, коли ставили короткочасні візи замість довгострокових.