Я думаю, що візит був достатньою мірою результативним для України, це не був виключно візит ввічливості. Хоча його основна мета з боку Німеччини полягала у тому, щоб згладити те негативне враження, яке залишилося від позиції Німеччини на Бухарестському саміті НАТО. Проте одними лише реверансами не обійшлося і, зокрема, заява Меркель про можливе формулювання нової угоди між Україною і ЄС як угоди про Асоціацію, як про перший крок на шляху України до Євросоюзу - це досить важлива заява. Крім того, Меркель заявила, що приєднання до Плану дій щодо членства в НАТО полягатиме у цілому порядку деяких кроків з боку України, виконання яких автоматично призведе до підтримки Німеччини у приєднанні України до ПДЧ. Меркель також досить чітко і беззастережно, можливо, з підкресленою різкістю, заявила, що позиція Росії не матиме ніякого впливу на рішення Німеччини, на рішення НАТО як Альянсу. Тобто це все досить позитивні кроки, але залишаються і негативні натяки. Зокрема, натяк на те, що у грудні Україна не отримає Плану дій щодо членства в НАТО. І деякі натяки з боку не особисто Меркель, а з боку німецьких ЗМІ, які спираються на офіційну позицію і на німецьких експертів, дозволяє говорити, що переламати позицію Німеччини у цьому питанні до грудня буде досить складно. Але потрібно розуміти, що НАТО - це така організація, яка займається вкрай важливим для усіх країн-членів питанням – питанням безпеки. І солідарність з боку членів НАТО в даному разі є дуже важливою складовою, тому що всі країни зобов'язані НАТО своїм найважливішим інтересом – безпекою. Тому якщо Україні вдасться добитися до грудня одноголосної підтримки у прагненні до НАТО, то Німеччині важко буде залишатися наодинці. Я думаю, є теоретична можливість, що вона приєднається до консенсусу. Для цього Україні потрібно продемонструвати і політичну стабільність, і виділення конкретних фінансів не тільки на інформаційні кампанії, які дійсно обходяться у дуже маленькі суми, але і на реформу Збройних сил, реформу сектора безпеки, конкретні суми у новому бюджеті, і ці суми мають бути достатніми. Крім того, повинна бути і політична реформа, політична воля до просування у відповідному напрямі. І, що не менш важливо, єдність політичної еліти, тобто Президент і прем'єр-міністр не повинні демонструвати різну зовнішню політику.

Цей візит став, швидше, позитивним для України. Він, принаймні, продемонстрував, що Німеччина розуміє важливість нашої країни. І не так часто федеральні канцлери Німеччини подорожують за межі Європейського союзу. І нам потрібно розуміти, що це була спроба Німеччини, виходячи з величини можливого потенціалу України, згладити той негативний образ, який створився з приводу позиції властей Німеччини на Бухарестському саміті.

Переважно візит Меркель в Україну можна оцінити саме як візит ввічливості у світлі того, що Німеччина не підтримує вступ України в НАТО. Можна сказати, що таким чином канцлер нанесла візит ввічливості, трохи згладжуючи образу вищого керівництва України на те, що Німеччина не підтримує устремління Ющенка і компанії. Крім того, Меркель намагається згладити осад від того, що Євросоюз в особі решти гравців, зокрема самої Німеччини, дуже туманно відповідає щодо всіх прагнень України вступити в Євросоюз.

Цей візит - свого роду компенсаторний механізм. Поплескати по плечу, показати, що ми вас підтримуємо, ми з вами, ми ось демонструємо цим візитом, що ми цінуємо прагнення керівництва України. І, таким чином, кинути своєрідну кістку: жирну, красиву, упаковану, перев'язану. Конкретних результатів, загалом, від цього візиту немає.

Якщо Меркель приїхала в Україну, то цей візит може принести результати. Все залежить від того, наскільки наша влада знайшла взаєморозуміння з нею. Позиція Меркель сьогодні логічна. Вона за те, щоб Україна вступила в Євросоюз, але без НАТО. Вона за тісніші взаємини в області енергетичної безпеки у трикутнику Німеччина-Україна-Москва. Це дві фундаментальні речі, в яких маємо ми визначитися. Але у зв'язку з тим, що Ющенко категорично наполягає на НАТО, то я думаю, що ключові моменти у політиці між Німеччиною і Україною залишаться у підвішеному стані.

Оскільки від цього візиту ніхто нічого особливого не чекав, то ми нічого і не отримали. Просто з увічливості, з бажання продемонструвати позитивне ставлення до України західні партнери - Німеччина, Франція - погоджуються назвати наступну нашу домовленість з ЄС угодою про асоціацію. Це мені нагадує анекдот про те, що деяким людям легше дати, ніж пояснити, чому не хочеться. І ось це той самий випадок, оскільки не передбачається нічого у перспективі. Тобто це абсолютно не означає, що прийнято рішення про якусь програму приєднання України до ЄС.

Більше я не знайшов ніяких несподіванок у цьому візиті. Я не назвав би його якимось візитом ввічливості. Німеччина – це важливий партнер для України, також як Україна - для Німеччини. В Україну вливається багато німецьких інвестицій. Цей візит мав відбутися вже давно. Його короткочасність, те, що він відбувся під час мертвого сезону, в політичному сенсі говорить про те, що західні партнери хотіли б дочекатися якоїсь виразності щодо того, хто ж в Україні вирішує питання. Досі такої ясності немає, тому вони і не розраховували на якесь просування у цих відносинах. Західні партнери начебто кажуть: «Ви розберіться між собою, хлопці».

По-перше, насамперед, це візит ввічливості. По-друге, результативним він для України, за великим рахунком, не може бути, тому що Меркель ніколи не стане на позицію Віктора Ющенка. Вона ніколи не зможе вітати відродження неофашизму, расизму, який в Україні, - до речі, не ксенофобія, а расизм - самий відкритий сьогодні ведеться. І по-третє, вона ніколи не стане, що називається, на його бік з погляду антиросійськості як такої, тому що Меркель як канцлер Німеччини чудово розуміє вагу Росії, значення Росії і можливості Росії, чого, власне кажучи, не розуміє український Президент, і демонструє ну саме хамське ставлення в усьому і вся.

Тому, звичайно ж, хотілося б, щоб він її почув. Але думаю, що у форматі «віч-на-віч», Меркель як канцлер всієї Німеччини, як політик міжнародного рівня абсолютно чітко і ясно могла висловлювати свою точку зору Ющенку. Можливо, навіть і радити. Але Віктор Андрійович глухий і німий. Тому прилетіла Меркель, побачила Будинок з Химерами, побачила Київ, якщо вона раніше не була: ось це і всі результати візиту.